Тема 10. Тактика призначення і проведення експертизи

Поняття і система юридичної експертології як полінаукового напрямку, місце в ньому криміналістичної експертології. Сутність, предмет та об’єкти судової експертизи, різновиди спеціальних знань, що можуть бути використані у процесі експертного дослідження. Класифікація судових експертиз у залежності від предмета, об’єкта і галузі знань. Сутність криміналістичної експертизи та її окремих різновидів: експертизи вогнепальної і холодної зброї; експертизи речовин, матеріалів і виробів з них; експертизи відновлення знищених текстів і маркірованих позначень; трасологічної; фоноскопічної; одорологічної; почеркознавчої, авторознавчої, портретної, технічної (вибухово-технічної, авто-технічної тощо), технологічної, товарознавчої, бухгалтерської; фінансово–економічної і біологічної експертизи тощо.

Хактеристика судово–медичної експертизи та її окремих різновидів: генотипоскопічної; імунологічної; біологічної; цитологічної; медико-криміналістичної і токсикологічної експертизи, експертизи речових джерел, експертизи трупа людини, тощо. Сутність судово–психологічної, судово–психіатричної і судово-наркологічної експертизи, їх співвідношення.

Класифікація експертиз у залежності від послідовності проведення (первісна, повторна), за об’ємом дослідження (основна, додаткова), за складом і характером спеціальних знань (однопредметна, комплексна), за кількістю експертів (проста, комісійна), за місцем проведення (в експертній установі, у позаекспертній установі).

Система експертних установ України. Експертні установи системи МВС України: Державний науково–дослідний експертно–криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ), НДЕКЦ при ГУ МВС в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Експертні установи системи Міністерства юстиції України: Київський науково–дослідний інститут судових експертиз (НДІСЕ) та його Вінницьке, Луганське, Черкаське і Тернопільське відділення, Харківський НДІСЕ, Дніпропетровський НДІСЕ, Кримський НДІСЕ, Одеський НДІСЕ, Миколаївський НДІСЕ, Донецький НДІСЕ і Львівський НДІСЕ. Експертні установи Міністерства охорони здоров’я України: Республіканське бюро судово–медичної експертизи (СМЕ), обласні бюро СМЕ; міжрайонні, районні і міські відділи СМЕ. Система судово–медичних лабораторій Міністерства оборони України, їх стисла характеристика. Установи, що проводять стаціонарні та амбулаторні судово-психіатричні, судово–психологічні і судово–наркологіч-ні експертизи. Позаекспертні установи. Бюро товарознавчих експертиз, бюро бухгалтерських і фінансово–економічних експертиз. Галузеві науково–дослідні установи (інститути, лабораторії, вузи).

Тактика підготовки матеріалів і призначення експертизи. Поняття вихідних даних експертизи; документи, в яких вони викладаються. Значення постанови слідчого чи ухвали суду про призначення експертизи, копій протоколів слідчих дій, у процесі яких були зібрані речові джерела доказів або експертні зразки, матеріали кримінальної справи повністю чи у вигляді витягів з окремих процесуальних документів тощо.

Поняття і види експертних зразків. Класифікація експертних зразків за часом та умовами виникнення. Сутність вільних, умовно вільних, експериментальних і контрольних зразків. Класифікація експертних зразків за характером відображення ознак. Загальна характеристика індивідуальних і родових (видових) експертних зразків, їх співвідношення. Загальні положення тактики отримання експертних зразків. Сутність та умови проведення позаекспертного дослідження речових джерел, що направляються на експертизу, та експертних (порівняльних, контрольних) зразків. Вимоги щодо отримання експертних зразків. Сутність порівняльності, відносної незмінності, дійсності, необхідної повноти, відповідної якості і відповідної кількості експертних зразків, дотримання процесуальних та інших вимог щодо їх отримання.

Етапи експертного [трасологічного (ідентифікаційного), субстанційного (групофікаційного) та ін.] дослідження. Характеристика попереднього дослідження матеріалів, речових джерел доказів і зразків. Тактичні особливості витребування експертом додаткових матеріалів. Сутність роздільного і порівняльного дослідження. Поняття і класифікація ідентифікаційних та інших порівняльних ознак. Стисла характеристика загальних і частикових ознак, ідентифікаційного та іншого дослідницького періоду, достатності цих ознак для категоричного позитивного висновку, ймовірного позитивного і негативного висновку і категоричного негативного висновку. Сутність експертного експерименту; оцінки результатів і формулювання експертних висновків, складання і підпису висновку експертизи. Структура експертного висновку, загальні положення складання висновку експертизи.

Поняття і загальні положення оцінки експертного висновку. Сутність оцінки повноти проведення дослідження та наукової обґрунтованості методів, що використовувалися у процесі експертного дослідження. Тактичні прийоми перевірки відповідності висновків експертизи матеріалам, що були у розпорядженні експертів, та проведеному експертному дослідженні; відповідності експертного висновку питанням, що були поставлені перед експертами; повноти дослідження, належної обґрунтованості та ясності експертного висновку.

Особливості тактики призначення і проведення додаткової, повторної, комплексної і комісійної експертизи. Правила вибору головної експертної установи при призначенні комплексного експертного дослідження. Загальні положення тактики призначення експертизи в позаекспертних установах.

Тактичні особливості призначення експертизи у процесі судового розгляду кримінальної справи. Тактика допиту експерта у судовому засіданні.

Тактика призначення почеркознавчої експертизи. Сутність вільних, умовно вільних та експериментальних зразків почерку, методика їх відбору. Особливості відбору зразків підписів людини. Зміст вихідних даних та інших матеріалів, що направляються на почеркознавчу експертизу. Питання, що можуть бути сформульовані на почеркознавчу експертизу при наявності і відсутності особи, що піддається перевірці. Сутність діагностичних запитань щодо експертного дослідження письмового тексту або підписів.

Особливості тактики призначення фоноскопічної експертизи. Методика збирання слідів звуку і зразків голосу особи, що піддається перевірці. Зміст вихідних даних та інших матеріалів, що направляються на фоноскопічну експертизу. Запитання, що можуть бути сформульовані на фоноскопічну експертизу при наявності і відсутності особи, що піддається перевірці. Можливості експертного дослідження технічних засобів фіксації слідів звуку.

Особливості підготовки матеріалів, призначення і проведення звичайної і діаг-ностичної комісійної одорологічної експертизи. Опис одорологічної лабораторії (експертної зали, у т.ч. малого на 6, середнього на 8 і великого на 10 локалізацій для експертних об’єктів порівняльного кола; стартової; апаратної; навчального класу; кімнати лаборанта-одоролога; одоротеки; вольєрів; ветполіклініки, маніпуляційної, мийки, кабінету експертів, канцелярії). Всеукраїнський і Міжнародний Одорологіч-ний центр, їх основні підрозділи: відділ лабораторних одорологічних досліджень у вигляді одорологічної лабораторії, відділ позалабораторних одорологічних дослід-жень і відділ кіносологічних напрямків.

Основи підготовки співробітників Одорологічного центру, експертів-одоро-логів, експертів-кіносологів і позалабораторних спеціалістів-кіносологів. Кваліфіка-ційні вимоги і функціональні обов’язки співробітників одорологічної лабораторії (першого експерта-одоролога, другого експерта-одоролога, експерта-кіносолога, на-чальника лабораторії, лаборанта-одоролога, помічника експерта-кіносолога, секре-таря лабораторії та ін.).

Загальні положення підготовки лабораторних собак-детекторів, отримання зраз-ків запаху і підготовки експертних об’єктів. Призначення кожного з різновидів екс-пертних об’єктів (слідів або зразків запаху): стартових об’єктів, об’єктів, що перевіряються, і допоміжних об’єктів (нейтральних, фонових, дублікатних, контроль-них та еталонних об’єктів).

Вихідні дані і підстави для проведення лабораторного одорологічного дослід-ження слідів і зразків запаху людини за допомогою нюху собак–детекторів. Ситуації оформлення результатів цього дослідженням висновком комісійної одорологічної експертизи чи актом лабораторного одорологічного дослідження.

Питання, що можуть ставитися на лабораторне одорологічне дослідження при наявності і відсутності людини, яка піддається перевірці. Сутність і методика зви-чайного і діагностичного комісійного одорологічного дослідження. Вимоги щодо оцін-ки і можливості використання одорологічних відомостей у боротьбі зі злочина-ми.

Основна література:

1. Курс лекцій з криміналістики. Лекція: Основи експертології: Навч. посібник / Ю.О. Ланцедова, О.С. Тунтула; за наук. ред. О.А. Кириченка. – Миколаїв: НУК ім. адм. Макарова, 2011. – 12 с.

2. Салтевський М.В. Криміналістика у 2–х т. Ч.2. – Харків: Консум, Основа, 2001. – С. 237–254.

Додаткова література:

1. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – К.: АТІКА, 2001. – С. 240–248.

2. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.В. Дулова. – Мн.: Экоперспектива, 1998. – С. 374–390.

3. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н.И. Порубова.– Мн.: Вишєйшая шк., 1997. – С. 165–173.

4. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Г. Филиппова, А.Ф. Волынского. – М.: Спарк, 1998. – С. 317–330.

5. Криміналістика: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім “Ін Юрі”, 2001. – С. 340–358.

6. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. – М.: Юрист, 2002. – С. 373–387.

7. Шурухнов Н.Г. Криминалистика: Учебник. - М.: Юрист, 2003. - С. 373-390.