Академія адвокатури україни Маланюк Андрій Григорович

УДК 343.137

ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ, ПОВ’ЯЗАНЕ З МІЖНАРОДНИМИ ВІДНОСИНАМИ, ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник:	доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, Нор Василь Тимофійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри кримінального процесу і криміналістики
Офіційні опоненти:	доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, Михайленко Олександр Романович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри кримінального процесу і криміналістики
	кандидат юридичних наук, доцент Виноградова Оксана Іванівна, Верховний суд України, радник заступника голови
Провідна установа:	Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (м. Харків), Міністерства освіти і науки України, кафедра кримінального процесу

Захист відбудеться “11” січня 2005 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27

Автореферат розісланий “8” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент Кучинська О.П.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З початку 90-х років ХХ століття Україна активізувала діяльність щодо укладення чи ратифікації міжнародних договорів у сфері міжнародного співробітництва у кримінальних справах. Сьогодні є підстави констатувати, що чинне кримінально-процесуальне законодавство України фактично відстає від рівня міжнародно-правової бази України у цій сфері. Воно залишилось майже незмінним ще з радянських часів. В той же час загальновідомо, що ефективність виконання міжнародних зобов’язань залежить від наявності дієвого механізму реалізації норм міжнародних договорів. Це зумовлює необхідність якісно нового підходу до побудови національного законодавства, що, звичайно ж, передбачає первинне глибоке наукове осмислення процесуальних проблем міжнародного співробітництва у кримінальних справах.

Останні декілька років йде активний процес підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України, який має врегулювати також особливості провадження у справах, розслідування чи судовий розгляд яких неможливі без плідної співпраці двох і більше держав. Попри це комплексне монографічне дослідження цих проблем у вітчизняній науці кримінального процесу не здійснювалось, хоч окремі аспекти цієї проблематики вивчались ще науковцями дореволюційної Росії.

Необхідно відзначити важливість для зазначеної сфери наукових праць таких вчених-юристів дореволюційної Росії як Ф. Мартенса, І. Фойницького, Н. Таганцева, Є. Сімсона, Е. Шостака. В радянський період окремі питання міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства розглядали О. Бастрикін, Л. Галенська, Р. Валєєв, В. Зімін, В. Звірбуль, І. Карпець, Е. Ляхов, С. Мокринський, Н. Шаргородський, В. Панов, І. Павлова, Б. Реутт та інші. Вагомий вклад внесли також російські науковці пострадянського періоду. Зокрема, проблеми міждержавної взаємодії у кримінальних справах досліджувались П. Бірюковим, В. Волженкіною, О. Волеводзом, М. Мілінчук, Н. Маришевою, Є. Мельниковою, Р. Каламкаряном, І. Лукашуком, Н. Наумовим, В. Овчинським, С. Єркеновим, Н. Костенком та іншими.

В Україні процесуальні особливості міжнародного співробітництва у кримінальних справах досліджували Ю. Аленін, Ю. Грошевий, М. Михеєнко, В. Маляренко, О. Михайленко, П. Біленчук, О. Виноградова, М. Дьоміна, А. Кофанов, М. Пашковський, С. Кравчук, О. Гогусь, А. Мацко, В. Тертишник, А. Сизоненко, С. Лихова, М. Свистуленко, Т. Гавриш, М. Смирнов та інші.

Втім в Україні наукові дослідження у цієї сфері процесуальних відносин носять вибірковий характер. Так, за межами наукових інтересів, фактично, опинились питання перейняття кримінального переслідування, виконання іноземних судових рішень у кримінальних справах. Крім того норми проекту КПК України, зокрема Розділу ХІІ “Провадження у кримінальних справах, пов’язане з міжнародними відносинами”, потребують детального наукового аналізу під кутом зору їх відповідності міжнародно-правовим стандартам, що закріплені у міжнародних договорах України про правову допомогу. Все наведене безперечно вказує на актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу та криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка за темою “Проблеми захисту прав та законних інтересів особи у кримінальному процесі в умовах його реформування”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н-239 від 16.04.2003 року (номер державної реєстрації 0103U005941).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей порядку розслідування і судового розгляду кримінальної справи, чи виконання рішення суду у справі, що обумовлені необхідністю співпраці держав у боротьбі зі злочинністю, а також вирішення на цій основі низки теоретичних і практичних проблем, що випливають з відмінностей національного законодавства і міжнародних договорів, та розробка пропозицій щодо усунення прогалин чинного законодавства України, а тим самим підвищення ефективності процесуальної діяльності, пов’язаної з міжнародними відносинами у сфері боротьби зі злочинністю.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:

• проаналізувати міжнародну договірно-правову базу України, вітчизняне і зарубіжне процесуальне законодавство окремих країн з питань міжнародного співробітництва щодо розслідування і вирішення кримінальних справ, виконання вироків судів;

• дослідити природу міжнародної правової допомоги у кримінальних справах і її взаємозв’язок з міжнародним співробітництвом у кримінальному судочинстві;

• охарактеризувати основні напрямки міжнародного співробітництва з питань кримінального судочинства;

• дослідити правовий механізм взаємодії судів і правоохоронних органів з компетентними установами інших держав, щодо вирішення завдань кримінального судочинства;

• дослідити механізм виконання в Україні клопотань іноземних органів про надання правової допомоги;

• виявити закономірності оцінки доказів, одержаних згідно законодавства іноземної держав;

• з’ясувати зміст і об’єм процесуальних гарантій прав учасників процесуальної діяльності, пов’язаної з наданням міжнародної правової допомоги у кримінальних справах.

Об’єктом дослідження є нормативно-правова база і діяльність судів і правоохоронних органів України у сфері міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю та відносини, що виникають при цьому.

Предмет дослідження охоплює норми міжнародно-правових актів, вітчизняного і зарубіжного законодавства з питань міжнародного співробітництва у розслідуванні, вирішенні кримінальних справ і виконанні рішень судів, практика їх реалізації, теоретичні дослідження, що проводились з цієї проблематики, проект КПК України, що прийнятий у першому читанні Верховною Радою України, матеріали кримінальних справ (147), пов’язаних з підготовкою і виконанням клопотань про надання міжнародної правової допомоги у сфері кримінального судочинства.

Методи дослідження. З метою одержання достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні використано систему принципів, прийомів та підходів, яка базується на філософських, загальнонаукових і спеціальних методах.

Виходячи з логічного підходу (основними прийомами якого є аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія), розмежовано такі правові категорії як міжнародне співробітництво і міжнародна правова допомога у кримінальних справах, проведено аналіз наукових позицій щодо поняття і видів міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, на основі чого було визначено належність міжнародної правової допомоги до інститутів кримінально-процесуального права; виділено її риси і дано власне визначення; розмежовано види правової допомоги між собою, а також з іншими подібними категоріями. Для розкриття динаміки розвитку інституту міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, і її конкретних видів (видачі осіб, перейняття кримінального переслідування) використовувався конкретно-історичний метод.

Із спеціальних методів дослідження в роботі бути застосовані: порівняльно-правовий, який дозволив на основі співставлення норм міжнародних договорів, національного і зарубіжного законодавства виявити прогалини у внутрішньодержавному правовому регулюванні порядку проведення процесуальних дій, перейняття кримінального переслідування, видачі осіб, визнання і виконання судових рішень у кримінальних справах; застосування системного методу дало змогу виявити внутрішні зв’язки між загальним порядком провадження у кримінальних справах і особливими процедурами перейняття кримінального переслідування, видачі осіб, а також між окремими формами міжнародного співробітництва, що сприяло визначенню їх місця та призначення у сфері боротьби зі злочинністю; статистичний метод використовувався для аналізу і узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження; при побудові проектів норм, що мали б усунути виявлені недоліки чинного законодавства, застосовувався метод моделювання; соціологічні методи, зокрема вивчення матеріалів кримінальних справ (147), пов’язаних з підготовкою чи виконанням клопотань про надання міжнародної правової допомоги, інтерв’ювання суддів, працівників органів прокуратури і Міністерства юстиції України, - при дослідженні однорідних явищ правозастосовчої практики компетентних українських органів.

Новизна одержаних результатів. Робота є однією з перших в Україні, в якій досліджуються особливі кримінальні процедури взаємодії з судовими і правоохоронними органами іноземних держав, без застосування яких в окремих випадках неможливе виконання завдань кримінального судочинства. У роботі вперше дано системний аналіз всіх процесуальних форм співробітництва у сфері кримінального судочинства, обґрунтовано ряд нових положень та висновків, що доповнюють традиційні підходи до розуміння кримінально-процесуальної діяльності і розширюють понятійний апарат науки кримінального процесу, запропоновано концептуальний підхід до вивчення проблем міжнародної правової допомоги.

За результатами проведеного комплексного дослідження на захист виносяться такі найбільш значущі положення, що відповідають вимогам наукової новизни:

• проведено співставлення широкого і вузького розуміння “міжнародної правової допомоги у кримінальних справах” з позиції науки кримінального процесу і розвинуто положення про доцільність використання цього терміну у його широкому значенні;

• визначено систему спеціальних принципів міжнародного співробітництва у кримінальних справах;

• запропоновано врегулювати у новому КПК України порядок визначення допустимості екстериторіального застосування іноземного процесуального закону при виконанні процесуальних дій на території України, а також порядок допуску і статус представника зацікавленого іноземного органу;

• визначено поняття “перейняття кримінального переслідування” та проведено класифікацію його видів;

• сформульовано умови та підстави передачі кримінального переслідування органам іноземної держави;

• запропоновано розширити процесуальні гарантії прав обвинуваченого, потерпілого, цивільних позивача і відповідача, надавши їм право заперечувати проти передачі кримінального переслідування, рішення про що приймаються слідчим одноособово;

• дістало подальший розвиток положення про недопустимість використання доказів, одержаних органом іноземної держави у порядку, що не забезпечує додержання основних прав людини;

• запропоновано класифікацію видачі осіб за декількома критеріями, які дозволяють краще пізнати правову природу цього інституту міжнародної правової допомоги;

• виявлено невідповідність процедури видачі особи за українським законодавством засадам кримінального судочинства (змагальність, забезпечення права на захист, забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження рішення і т.д.) і основним стандартам у галузі прав людини;

• обґрунтовано положення, що правовою підставою тримання під вартою на території України особи, яка підлягає видачі, є рішення відповідного іноземного суду, а також наголошено на необхідності врегулювання у новому КПК України питання про зарахування строку тримання під вартою за кордоном до терміну попереднього ув’язнення в Україні;

• виявлено прогалини у регулюванні питань, пов’язаних з визнанням і виконанням рішень іноземних судів у кримінальних справах, оскільки і чинне законодавство і проект КПК України обмежуються, як правило, порядоком передачі засуджених у державу їх громадянства для відбування покарання;

• визначено вимоги щодо змісту клопотання про визнання і прийняття до виконання судового рішення у кримінальних справі, а також перелік обов’язкових додатків до нього.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення і висновки є внеском у розвиток уявлень про процесуальну природу міжнародної (взаємної) правової допомоги у кримінальних справах та її видів, про особливості провадження у справах в порядку перейняття кримінального переслідування, про видачу осіб і виконання рішень іноземних судів у кримінальних справах. Вони можуть бути використані для вдосконалення офіційного проекту Кримінально-процесуального кодексу України в частині провадження у кримінальних справах, пов’язаних з наданням міжнародної правової допомоги, у підготовці проектів постанов Пленуму Верховного Суду України з питань застосування процесуального законодавства під час розслідування чи розгляду кримінальних справ за участю іноземного елементу, у рекомендаціях для практичних працівників щодо підготовки чи виконання міжнародних клопотань.

Положення дисертації використовуються у навчальному процесі при викладанні відповідних тем з курсів “Кримінально-процесуальне право України”, “Міжнародна правова допомога і співробітництво у кримінальних справах”, а також можуть слугувати підґрунтям для подальших наукових досліджень з проблем особливостей розслідування і судового розгляду кримінальних справ, чи виконання судових рішень, що пов’язані із застосуванням механізмів міжнародного співробітництва.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювались на науково-практичних конференціях: VIII–X регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (лютий 2002, 2003, 2004 рр. м. Львів), науковій конференції “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (7-8 квітня 2001 р., Національний університет “Острозька академія”, м. Острог), регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (квітень 2001, 2002 рр., м. Івано-Франківськ); міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (21-22 травня 2004 р., м. Луцьк); на міжнародних семінарах: “Застосування міжнародних договорів: актуальні питання надання/отримання правової допомоги” (квітень 2003  р., м. Львів); “Актуальні проблеми надання правової допомоги та напрямки вдосконалення договірно-правової бази у цій сфері” (грудень 2003 р., м. Київ), а також на кафедрі кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у дев’яти наукових працях, п’ять з яких опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою, завданням та логікою дослідження обраної теми. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, що включають шістнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 237 сторінок, з яких список використаних джерел займає 24 сторінки і охоплює 234 найменувань.