Рекомендована література

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р.

2. Про організацію формування та обігу кредитних історій: Закон України від 22 червня 2005 р.

3. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука— К.КНЕУ,2006. — Розд. 10.

4. Ковальчук Т. Г., Кашпір Р. В. Кредит // Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В. С. Стельмах (голова) та ін. — К.: Молодь, їн Юре, 2001. — С. 306—308.

5. Жуков А. Кредит: в собственность или в пользование (о правових последствиях существования двух разньїх определений кредита) // Економика. Финансьі. Право: Щомісячн, Інформ. Бюлетень /Аудит. Фірма «Аналітик». — К.: АТЗТ «Вид-во «Право», 1998. — Вьш. 1. — С. 44—49.

6. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — К.:Знання, 2004. — Розд. 1,3.1—3.2, 10.1—10.2₉ 11.

Термінологічний словник

Авансований капітал — капітал, вкладений суб'єктом підприємни­цької діяльності у виробничий апарат підприємства (засоби праці, предмети праці і технологія) та на підготовку і оплату робочої сили.

Амортизаційний фонд — грошовий фонд, у якому накопичуються амортизаційні відрахування до їх використання, складова основного капіталу підприємства.

Амортизаційні відрахування— частина вартості засобів праці і нематеріальних активів, що переноситься на вартість продукції підпри­ємства, яка виготовляється.

Атрибут — невід'ємна суттєва ознака, постійна якість чого-небудь.

Борг — цінність, яку боржник має повернути кредитору.

Боржник — фізична або юридична особа, що має заборгованість за позичкою.

Бюро кредитних історій — юридична особа, виключною діяльністю якої є зберігання, використання інформації, що складає кредитну історію.

Господарський розрахунок— система господарювання, за якої суб'єкт підприємницької діяльності сам покриває витрати власними до­ходами і отримує від цієї діяльності прибутки чи збитки. Причому останні йому може покрити держава чи вищий орган управління. Засто­совується, як правило, на державних підприємствах.

Джерела формування позичкового капіталу — грошові кошти, що тимчасово вивільнились у процесі кругообігу промислового капіталу, грошові капітали рантьє (осіб, що живуть на проценти від передання свого капіталу в позичку), доходи і заощадження населення, акумульо­вані кредитною системою, тимчасово вільні кошти бюджету та громад­ських організацій, емітовані пасиви.

Елементи кредитних відносин —суб'єкти кредиту (кредитор і по­зичальник) та об'єкт кредиту (позичена цінність).

Забезпечення кредиту — матеріальні і нематеріальні активи, які в разі неповернення кредиту кредитор може використати для компенсації своїх збитків.

Застава— спосіб забезпечення зобов'язань, за яким кредитор (заставодержатель) має право у випадку невиконання боржником (заставонадавачем) забезпеченого заставою зобов'язання отримати задоволення із вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Капітал обігу— частина капіталу, що виступає у формі вартості готової продукції, товарів, відвантажених покупцям, та грошових кош­тів суб'єкта підприємницької діяльності.

Комерційний розрахунок— система господарювання, за якої суб'єкт підприємницької діяльності сам покриває витрати власними до­ходами і отримує від цієї діяльності прибутки чи збитки. Причому останні йому ніхто не перекриває.

Кредит — економічні відносини між юридичними, фізичними осо­бами і державами з приводу передавання вартості на засадах повернен­ня і, як правило, з виплатою процента.

Кредитна історія -— сукупність інформації про юридичну або фі­зичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зо­бов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації від­повідно до чинного законодавства.

Кредитна угода (договір) — юридичний документ, у якому фіксу­ються умови кредиту: обсяг кредиту, термін користування ним, конт­роль за використанням кредиту, величина і порядок сплати позичкового процента, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін за по­рушення умов угоди тощо.

Кредитні відносини— вартісні нееквівалентні відносини, що ви­никають між кредитором і позичальником з приводу надання позички. Вони проявляються в момент отримання позички, користування нею та погашення боргу і процентів. Зазвичай процента за користування позич­кою передбачаються кредитною угодою.

Кредитор — фізична або юридична особа, що надала цінності в позичку.

Кредитоспроможність позичальника — його здатність і бажання погасити заборгованість за позичкою.

Лихварський кредит — найстаріша форма кредиту, що була попе­редником позичкового капіталу, який надавався переважно на споживчі цілі, характеризувався високим рівнем процента, що призводив до розо­рення позичальника та приносив дохід тільки кредитору.

Норматив власного оборотного капіталу — частина власного капі­талу підприємства, що задовольняє його мінімальну постійну потребу в оборотному капіталі для забезпечення нормальної роботи. Для підпри­ємств з сезонним характером виробництва розраховується за потребою того кварталу, коли ця потреба найменша (зазвичай у період сезонного простою). Для підприємств з несезонним характером виробництва розра­ховується за потребою в оборотному капіталі на кінець року.

Об'єкт кредиту— вартість, що передається в позичку кредитором позичальнику.

Об'єкт кредитування — те, на що спрямовується кредит.

Оборотний капітал — капітал, авансований суб'єктом господарю­вання в предмети праці.

Основний капітал — капітал, авансований суб'єктом господарю­вання в засоби праці за їх первісною вартістю.

Параметри кредитної угоди — розмір і термін позички, величина та порядок сплати позичкового процента, порядок погашення заборго­ваності тощо. ^:

Погашення позички — повернення позичальником чи третьою осо­бою позиченої цінності кредитору.

Позичальник — фізична або юридична особа, що має намір отрима­ти чи отримала цінності в позичку.

Позичена цінність — реальна цінність, яка передається кредитором позичальнику в позичку.

Позичка— цінність, що передається одним суб'єктом іншому з умовою повернення.

Позичковий капітал — грошовий капітал, що віддається його влас­ником в позичку юридичним чи фізичним особам і приносить дохід у ви­гляді процента для кредитора та прибуток чи задоволення особистих по­треб — для позичальника. Він є особливою самостійною формою капі­талу, що відокремилась у процесі кругообігу від промислового капіталу.