3. Поняття про структуру ґрунтового покриву

Під структурою ґрунтового покриву розуміють певний тип його будови, тобто склад, конфігурацію і відносне положення територіальних одиниць ґрунтового покриву. Первинним компонентом ґрунтового покриву за пропозицією В. М. Фрідланда (1965) прийнято елементарний ґрунтовий ареал – площу, яку займають ґрунти однієї класифікаційної одиниці. Елементарні ґрунтові ареали генетично пов’язані між собою і утворюють певний просторовий малюнок.

Система елементарних ґрунтових ареалів, які регулярно чергуються між собою в просторі, утворюють ґрунтові комплекси, сполучення, плямистості, варіації тощо.

Провідну роль у формуванні структури ґрунтового покриву відіграють форми мезо- і мікрорельєфу. Закономірну зміну ґрунтів, яка тісно пов’язана з елементами мезорельєфу, С. С. Неуструєв (1930) назвав ґрунтовим сполученням. Кожній зоні властиві свої сполучення ґрунтів за елементами рельєфу.

Так, для південнотайговоі підзони в умовах горбкуватого рельєфу є характерними сполученнями дерново-підзолистих, болотно-підзолистих і болотних ґрунтів. Дерново-підзолисті ґрунти формуються на вершинах і схилах горбів, болотно-підзолисті – на переходах від підвищень до замкнутих понижень, болотні – в замкнутих пониженнях.

У зоні широколистяних лісів вододіли займають ясно-сірі і дерново-підзолисті ґрунти, схили – сірі лісові, а нижні ділянки схилів – темно-сірі. Такий розподіл ґрунтів за рельєфом зумовлений вилуговуванням CaCO₃ з вододілів і міграцією його до нижніх ділянок рельєфу.

Просторову зміну ґрунтів, пов’язану з елементами мікрорельєфу, С. С. Неуструєв назвав ґрунтовими комплексами.

Ґрунтові комплекси – це чергування дрібних плям (від 1 м до десятків метрів) ґрунтів, які контрастно відрізняються одна від одної і приурочені до певних елементів мікрорельєфу. Їх виникнення зумовлено в основному перерозподілом вологи.

Прикладом ґрунтового комплексу є наявність в сухих степах солонців в невеликих западинах на фоні каштанових ґрунтів. В лісостеповій зоні на фоні типових чорноземів в блюдцях формуються лучно-чорноземні ґрунти, а на схилах – вилуговані чорноземи.

Структура ґрунтового покриву може бути зумовлена не лише формами рельєфу, а й іншими факторами: механічним і хімічним складом ґрунтоутворюючих порід, впливом ґрунтових вод, рослинністю тощо.

Тісний зв’язок між елементами рельєфу і характерними відмінностями ґрунтів став основою розробки методу опорних ділянок («ключів») при картуванні ґрунтів. Суть цього методу в тому, що на типовій для даного району ділянці встановлюється зв’язок елементів рельєфу з рослинними угрупованнями, із складом ґрунтоутворюючих порід і характерними особливостями ґрунтів. Для цього закладають потрібну кількість ґрунтових розрізів на різних елементах рельєфу і встановлюють приуроченість до них ґрунтових відмін. Добуті дані є гіпсометричною основою для картографування ґрунтів даного району.

108