3. Загальна схема обліку

У практичній роботі бухгалтер повинен розв’язати три основні питання:

1. коли відбулася операція (проблема ідентифікації);

2. яке вартісне вираження господарської операції (проблема оцінки);

3. яким чином повинні бути класифіковані господарські операції (проблема класифікації).

Ці три проблеми лежать в основі всіх основних питань бухгалтерського обліку.

Проблема ідентифікації постає у тому, що треба вирішити, коли повинна бути зареєстрована господарська операція. Наприклад, фірма замовляє, оплачує і одержує письмовий стіл. Треба вирішити, яка з перерахованих дій повинна бути зареєстрована в якості торгової операції:

1. співробітник фірми подає у відділ постачання замовлення на придбання необхідного йому столу;

2. відділ постачання посилає постачальнику замовлення на придбання столу;

3. постачальник відвантажує стіл;

4. фірма одержує стіл;

5. фірма отримує рахунок від постачальника;

6. фірма оплачує рахунок.

Від відповіді на це запитання залежить величина фінансового результату за звітний період. Традиційно, бухгалтерія дотримується правила, за яким господарська операція повинна бути зареєстрована на момент переходу права власності на стіл від продавця до покупця і виникнення зобов’язання оплатити рахунок. Таким чином, у залежності від деталей договору постачання моментом реєстрації операції є дія 4. Разом з тим, в багатьох фірмах господарська операція реєструється при одержанні рахунку. Момент часу, в який повинна бути зареєстрована господарська операція, має назву ідентифікації.

Проблема вимірювання або оцінки є найбільш суперечливою в обліку, яка заключається в визначенні ціни господарської операції при її ідентифікацї.

Проблема класифікації виникає при реєстрації господарської операції в системі рахунків.

Реєстрація фактів господарського життя має три етапи:

1. Фіксація у первинних документах;

2. Записування до реєстрів журналів, відомостей за допомогою рахунків;

3. Перенесення до Головної книги та звітності.

Тема 4 бухгалтерський баланс

1. Суть бухгалтерського балансу

2. Структура бухгалтерського балансу як форми фінансової звітності

3. Вплив господарських операцій на зміни в бухгалтерському балансі

4. Порядок читання бухгалтерського балансу

1. Суть і побудова бухгалтерського балансу

Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Взагалі балансовий метод широко використовується в економічних науках, наприклад, баланс доходів і витрат, баланси матеріальних і трудових ресурсів тощо.

Слово "баланс" (лат. bis — двічі, lans — чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Як символ рівноваги ваги (терези) зображені на міжнародному гербі бухгалтерів.

Баланс — це спосіб економічного групування та узагальненого відображен­ня у грошовій оцінці стану господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату

За формою баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс схематично можна зобразити так:

Баланс
Актив		Пасив
Склад і розміщення господарських засобів (за видами)	Сума	Джерела утворення господарських засобів (за видами)	Сума
Баланс		Баланс

Оскільки, в активі і пасиві балансу відображаються одні і ті ж суми, але вони розглядаються з різних точок зору:

- в активі наводяться дані про конкретні засоби підприємства за їх видами (основні засоби, виробничі запаси, грошові кошти тощо);

- в пасиві вказується, кому ці засоби належать або за рахунок кого сформувались (власні чи залучені джерела формування господарських засобів),

то важливою особливістю балансу є рівність активу і пасиву.

Враховуючи важливість інформації, яка наводиться в балансі, він у всьому світі визнаний формою звітності.

В Україні зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються в П(С)БО 2 “Баланс”.

Згідно П(С)БО баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Зобов’язання і власний капітал об’єднуються поняттям пасив.

Метою складання балансу – є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

В обов’язковому порядку баланс як форму звітності складають на останній день звітного періоду – кварталу чи року.

У практиці бухгалтерського обліку мають місце різні види бухгалтерських балансів: початковий (вступний), періодичний, річний, об'єднавчий, роздільний, ліквідаційний, зведений, консолідований. Кожний з них відображає фінансовий стан підприємства за певних обставин і ступеня узагальнення даних.