8 Лабораторна робота 8 візуалізація 3d – моделей та формування проекційних зображень

Мета роботи: отримати практичні навички роботи з 3D – моделлю та її використання для створення робочих креслень.

8.1 Теоретичні відомості

8.1.1 Візуалізація просторової моделі

При виконанні просторової моделі крім ортогональної проекції AutoCAD надає можливості створювати центральну проекцію (перспективу).

Можна також визначати різні атрибути для візуалізації:

- видалення невидимих ліній (View - Hide);

- різні способи затінення (View - Shade);

- затінення з допоміжними ефектами – створення сцен висвітлення, фону, прикріплення кольору і текстури матеріалу (View - Render);

Модель можна також повертати чи обертати в автоматичному режимі. Для використання цих можливостей зручно застосовувати панель інструментів 3D Orbit.

Центральна проекція задається центром проекцій (Camera) і фокусом (Target). Фокус – це точка перетину перпендикуляра з центра проекцій (головного напрямку) з площиною проекцій.

Для визначення центральної проекції використовується команда DVIEW. Команда має наступні основні опції.

Points – визначається точками положення центра проекцій і фокуса.

Camera – визначаються два кути головного напрямку. Перший кут задається в площині XY щодо осі Х, другий – щодо площини XY.

Distance – визначається відстань від центра проекцій до фокуса;

Zoom – визначається масштаб зображення;

Pan – визначається положення об'єкта у вікні екрана.

Примітка. Для центральної проекції діють не самі команди ZOOM і PAN, а опції команди DVIEW з тими самими назвами.

У AutoCAD є декілька змінних, котрі впливають на точність зображення і швидкість регенерації.

VIEWRES=1..20000 – керує точністю апроксимації кривих ліній відрізками прямих;

FACETRES=0.01...10 – регулює гладкість відображення тривимірних об'єктів (поверхонь і тіл) з вилученими невидимими чи лініями тонованого об'єкта;

ISOLINES = 4..2047 – визначає кількість ізоліній, що використовуються для зображення об'ємних тіл;

SHADEDIF = 1..100 – встановлює здатність відображення при виконанні тонованого зображення.

Примітка: зображення, створене при рендерингу, є растровим і в dwg-файлі не зберігається, але його можна вивести в окреме вікно і потім зберегти (чи відразу направити результати рендерінга у файл).

8.1.2 Формування проекційних зображень

У технічному кресленні просторовий об'єкт показують на комплексному кресленні, що складається з одного чи більше, розміщених у визначеному порядку, ортогональних зображень об'єкта. У залежності від змісту, зображення розділяються на види, перетини і розрізи. AutoCAD дозволяє на основі просторової моделі створювати проекційні зображення. Для цього в системі реалізований ряд функцій.

SLICE. Перетинає просторовий об'єкт площиною і залишає одну з двох частин. Виклик команди з меню: Draw – Solids – Slice. Далі необхідно вказати три точки на об'єкті, що утворять січну площину і частину, яку бажано залишити від об'єкта усікання. (рисунок 8.1).

Рисунок 8.1 - Результат роботи команди SLICE

SECTION. Виклик команди з меню: Draw – Solids – Section. Перетинає об'єкт площиною, створюючи фігури, що є результатом перетину. Вихідний об'єкт при цьому не міняється.

SOLPROF. Виклик команди з меню: Draw – Solids – Setup – Profile. На основі твердотільної моделі створюється каркас з ліній у автоматично створеному шарі. Каркас невидимих ліній може бути відділений від каркаса видимих ліній, при цьому створюються два шари – для кожного каркаса. Каркаси ліній можуть бути спроеційовані на площину паралельно виду активного вікна.

Команда використовується тільки в просторі листа, якщо в ньому є хоча б одне вікно і включений режим MODEL.

SOLVIEW. Команда викликається з командного рядка. Створює видові вікна в просторі листа, визначаючи напрямок погляду і масштаб зображення. При створенні вікна автоматично створюються додаткові шари.

SOLDRAW. Команда викликається з командного рядка. Створює ортогональні проекції каркасів видимих і невидимих ліній об'єктів на площину, рівнобіжну видовому вікну, створеному командою SOLVIEW.