2.3. Процес реферування документів

У процесі реферування документів можна виділити такі етапи.

Перший етап — підготовчий, пов'язаний із загальним ана­лізом первинного документа та визначенням його інформатив­ності. Перед референтом постає завдання: визначити тематичну спрямованість тексту, зрозуміти та обдумати документ у цілому.

Другий етап — аналітичні операції з текстом. Для цього за складеним заздалегідь планом текст першоджерела поділяють на фрагменти; у ньому опускають неінформативні відомості та визначають спосіб згортання відповідно до цільового призна­чення майбутнього вторинного документа.

На третьому етапі виконують синтезування згорнутої інформації та завершують оформлення тексту реферату.

Процес аналітико-синтетичної діяльності присутній на всіх етапах реферування. Тому на всіх вищеозначених етапах згор­тання інформації важливим є процес читання. Процес читання — це складний розумовий акт, під час якого сприйняття письмо­вого тексту супроводжується одночасним його осмисленням, тобто встановленням зв'язків та відносин між частинами текс­ту. Під час роботи з джерелом референт читає його кілька разів.

Коли референт отримує документ, спочатку він його пере­глядає та осмислює те, що написав автор. При читанні виявля­ються індивідуальні якості референта, рівень його кваліфі­кації, готовність до сприйняття саме даного тексту, тобто все те, що у сукупності дає змогу правильно зрозуміти задум авто­ра первинного документа. Ефективність читання підвищуєть­ся, якщо референт враховує жанр первинного документа, тоб­то характер і спосіб викладу вміщеної у ньому інформації.

На етапі згортання інформації читання переслідує певну мету. Тому у цьому випадку розрізняють три види читання: оз- найомлювальне, вивчальне, реферативне.

Під ознайомлювальним читанням розуміють загальне озна­йомлення зі змістом, інформацією, що міститься у певному джерелі, без спеціальної установки на її наступне відтворення. Вивчальний тип читання передбачає вдумливе, інтенсивне чи­тання, у процесі якого відбувається запам'ятовування змістов­ної інформації тексту, а також тих мовних засобів, якими цей зміст виражений. Реферативне читання полягає в умінні уза­гальнювати і на цій основі вилучати найбільш суттєву інфор­мацію.

Слід підкреслити взаємозв'язок видів читання та етапів згортання інформації, які ми зазначали вище.

Так, першому (попередньому) етапу відповідає ознайомлю- вальне та вивчальне читання. Другий етап (аналітичний) почи­нають з вивчального і завершують реферативним читанням. На третьому етапі (синтетичному) реферативне читання пере­ходить у реферативний виклад, який завершують складанням вторинного документа.

Назвемо та охарактеризуємо найбільш розповсюджені на практиці засоби реферативного викладу згорнутого тексту: ци­тування, перефразування, змішані форми та фактографічна інтерпретація.

Цитування — це дослівне відтворення фрагментів, речень, абзаців первинного документа. До цитування належить метод екстрагування, сутність якого полягає у тому, що з тексту ви­лучають за певним критерієм найбільш значущі речення, які потім переносять до вторинного документа. Однак втрати інформації відбуваються внаслідок неможливості повністю відобразити текст.

Перефразування (переказ) передбачає перебудову всієї ком­позиційної та синтаксичної структури первинного документа. Тобто відбувається згортання інформації на різних рівнях і вод­ночас досягається повнота охоплення змісту. Однак тут вини­кає небезпека віддалення від авторської інтерпретації тексту. Тому, що більше віддалення, то більш зростає ймовірність по­милкового трактування первинного тексту у рефераті (вторин­ному тексті).

Змішана форма (цитування та перефразування) є більш роз­повсюдженою. У даній ситуації можна говорити про згортання інформації як про завдання на компроміс, що визначається ре­альними можливостями та умовами. Це означає, що у намаганні до точного та повного викладу авторської думки першоджерела (за умов зменшення фізичного обсягу документа), треба знайти таке співвідношення між ними, яке було б оптимальним.

Фактографічна інтерпретація (переосмислення) передба­чає виклад першоджерела на принципово новому, відмінному від оригіналу рівні. За умов такого викладу, референт, аналізу­ючи текст, групує його, виходячи зі свого задуму. Тут відбу­вається не лише вибіркове згортання інформації першоджере­ла, але й розгортання (коментування), переосмислення. На такому рівні створюють аналітичні огляди, про які ми будемо говорити нижче.