3.4. Загальна характеристика нормативних документів та правил складання бібліографічного опису, що застосовуються в Україні

Основними нормативними документами, що регламенту­ють складання бібліографічного опису документів, є міждер­жавні стандарти, якими користуються в Україні, а також державні стандарти України. До міждержавних стандартів з бібліографічного опису варто віднести такі: ГОСТ 7.1-2003 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимо­ги і правила складання» [6], ГОСТ 7.80-2000 «Бібліографіч­ний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання» [12], ГОСТ 7.82-2001 «Бібліографічний запис. Бібліографіч­ний опис електронних ресурсів. Загальні вимоги і правила складання» [13], ГОСТ 7.12-93 «Бібліографічний запис. Ско­рочення слів російською мовою. Загальні вимоги та правила» [10], ГОСТ 7.11-2004 «Скорочення слів та словосполучень на іноземних європейських мовах у бібліографічному описі» [9].

Крім цього, у нашій державі діють національні стандарти з бібліографічного опису: ДСТУ 3582-97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила» [17], ДСТУ 2394-94 «Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів: Терміни та визначен­ня» [15].

Також важливими документами, що регламентують скла­дання бібліографічного опису є правила, інструкції, методичні рекомендації. Найбільш докладно методика бібліографічного опису викладена у шеститомному виданні «Правила складан­ня бібліографічного опису», які було видано у 1986-1993 рр. [37, 38, 39].

Головним серед означених нормативних документів є між­державний стандарт ГОСТ 7.1-2003 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис документа. Загальні вимоги та правила складання» [6]. Стандарт розповсюджується на текстові опуб­ліковані та неопубліковані документи: книги, серіальні видан­ня, нормативні й технічні документи, депоновані наукові робо­ти, дисертації. Докладно методику застосування стандарту буде висвітлено у модулі 2 даного посібника.

У 2001 р. було введено в дію міждержавний стандарт ГОСТ 7.80-2000 «Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання» [12]. Стандарт установлює основні ви­моги щодо заголовка бібліографічного запису та правила його складання: набір відомостей, послідовність їх зазначення, за­стосування розділових знаків. Цей стандарт також буде доклад­но розглянуто у модулі 2.

Шеститомний звід «Правил складання бібліографічного опису» [37] (далі «Правила») регламентує складання бібліо­графічного опису різних видів документів: книг та серіальних видань, нотних видань, картографічних творів, нормативно- технічних і технічних документів, неопублікованих доку­ментів, образотворчих видань, аудіовізуальних матеріалів. Він призначений для універсальних наукових бібліотек, книжко­вих палат, інформаційних органів та інших організацій, які здійснюють бібліографічний опис документів.

На основі цього зводу «Правил» розроблені короткі прави­ла «Складання бібліографічного опису. Короткі правила» [39]. Вони призначені для системи публічних бібліотек, видав­ництв, які здійснюють каталогізацію у виданні, для всіх тих, хто здійснює бібліографічний опис документів. Додатком до шеститомника є окремо видані «Правила складання бібліо­графічного опису стародруків» [38].

«Правила» створені на основі ГОСТ 7.1-84 (цей стандарт діяв до 1.07.2004), принципи якого відповідають Міжнародно­му стандартному бібліографічному опису (ISBD). Всі частини «Правил» побудовані за єдиною структурою. Максимальній уніфікації сприяють стандартний набір зон та елементів та їх чітка послідовність; умовні розділові знаки, які передують зо­нам та елементам і призначені для розуміння бібліографічного опису, незалежно від мови, якою він складений. Ці «Правила» є максимально наближеними до міжнародної практики ката­логізації.

«Правила» мають на меті максимально уніфікувати бібліо­графічний опис документів для різних цілей, пропонують єди­ну методику складання опису, незалежно від його призначен­ня — для каталогів, бібліографічних та інших інформаційних видань, автоматизованих систем інформації тощо. «Правила» використовують як базу для підготовки методичних рекомен­дацій, які враховують особливості різних типів установ, різних видів документів чи специфіку мови.

У період, упродовж якого використовували «Правила», від­булися значні події, пов'язані зі створенням автоматизованих інформаційних систем, із розвитком міжнародної співпраці, появою нових форм існування документів, зокрема електрон­них ресурсів.

Потреба в обміні бібліографічною інформацією у світовому масштабі спричинила зближення каталогізаційних кодексів різних країн. Потребує вирішення питання щодо перегляду, гармонізації та адаптації до функціонування в автоматизова­ному режимі правил каталогізації, яку проводить міжнародне товариство. Тому постає питання забезпечення сумісності бібліографічних записів як на національному, так і на міждер­жавному та міжнародному рівнях.

Семе ISBD є базою міждержавної стандартизації бібліо­графічного опису, учасником якої є Україна. При розробці концепції перегляду ГОСТу 7.1-84 не було поставлено питання зміни основних принципів опису. Проблема полягала у визна­ченні ступеня гармонізації існуючої практики із сучасними версіями ISBD, а також у виборі форми втілення сучасних пра­вил опису. Треба було вирішити чи розробляти окремі стандар­ти на опис різних видів документів, чи створити один узагаль­нюючий ГОСТ. Замість кількох ГОСТів на окремі види документів було прийняте рішення розробити один, ана­логічний ISBD (G) — загальному керівництву щодо бібліо­графічного опису всіх видів документів.

У процесі роботи над ГОСТами 7.1-2003 були визначені ос­новні принципи розвитку правил бібліографічного опису — це відповідність сучасним версіям ISBD, універсальність правил опису всіх видів документів, а також забезпечення функціону­вання правил як у традиційному, так і електронному середо­вищі.

ГОСТ 7.1-2003 було введено замість п'яти стандартів, що регламентують бібліографічний опис: основного ГОСТу 7.1-84 «Бібліографічний опис документа. Загальні вимоги і правила складання», а також стандартів на опис нотних видань (ГОСТ 7.16-79 «Бібліографічний опис нотних видань»), карто­графічних творів (ГОСТ 7.18-79 «Бібліографічний опис кар­тографічних творів»), образотворчих видань (ГОСТ 7.34-81 «Бібліографічний опис образотворчих видань») та аудіовізу­альних матеріалів (ГОСТ 7.40-82 «Бібліографічний опис аудіовізуальних матеріалів»).

Зміни у новому ГОСТ 7.1-2003 стосуються, головним чи­ном, трьох аспектів. По-перше, це теоретичні висновки та уза­гальнення; по-друге, — розвиток терміносистеми бібліографіч­ного опису; по-третє, — зміни практики бібліографування, що стосуються правил наведення окремих елементів, правил ор­фографії, знаків передписаної пунктуації.