3. Ведення оборони

Побудова оборони роти (батальйону) включає:

бойовий порядок роти (батальйону);

систему опорних пунктів і вогневих позицій;

систему вогню;

систему інженерних загороджень.

В залежності від завдань і характеру місцевості бойовий порядок роти будується в один або два ешелони.

В один ешелон може будуватися оборона при діях в складі батальйону в глибині оборони, а також на другорядному напрямку, під час бою в смузі забезпечення або на передовій позиції. Одноешелонна побудова звичайно застосовується при недоліку сил і засобів на важкодоступній для дій противника місцевості, при обороні і в другому ешелоні батальйоні.

При обороні на напрямку зосередження основних зусиль батальйону і доступному для дій танків бойовий порядок шикується звичайно в два ешелони.

Бойовий порядок батальйону складається з бойових порядків рот з засобами посилення, резерву і вогневих засобів, що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону.

В залежності від завдання і характеру місцевості бойовий порядок батальйону шикується в два або один ешелон.

При одноешелонному шикуванні бойового порядку виділяється резерв у складі не менше взводу. Частина засобів може залишатися в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону.

Мінометна батарея і гранатометний взвод використовуються, як правило, в повному складі для підтримки бою механізованих рот першого ешелону. Гранатометний взвод розташовується між взводними або ротними опорними пунктами або на флангах.

Протитанковий взвод батальйону, як правило, використовується в повному складі на танконебезпечному напрямку. Він займає вогневі позиції в районі зосередження в готовності до висування на підготовлені рубежі розгортання (таких рубежів готується два-три). На закритій і пересеченій місцевості взвод в повному складі або по відділення може придаватися ротам першого ешелону.

Зенітно-ракетний взвод, як правіло, розташовується в опорних пунктах рот і в районі командно-спостережного пункту батальйону.

Підрозділи тилу батальйону призначені для технічного і тилового забезпечення підрозділів. Вони звичайно розташовуються: за першим ешелоном – пункт технічного спостереження, ремонтно-евакуаційна група, за другим ешелоном – пункт бойового харчування, заправний і продовольчий пункти. З досвіду їх відділення від переднього краю оборони складають 2,5-3,5 км.

Медичний пункт батальйону, як правило, розміщується за підрозділами другого ешелону, медичний пост роти і пункт бойового харчування розгортаються в опорному пункті роти.

В залежності від обстановки, в бойовий порядок роти (батальйону) можуть входити бронегрупа і вогневі засади.

Бронегрупа роти (батальйону) створюється із декількох танків і БМП (БТР), які з зайняттям оборони можуть перш за все розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. У встановлений час вони зосереджуються в районі.У вогневу засаду може виділятися взвод (відділення, танк), посилений вогнеметниками і саперами. Підрозділ виділений у вогневу засаду, завчасно займає позицію (на танконебезпечних напрямках в районах оборони (опорних пунктах) в проміжках між ними або на флангах) і старанно маскується.

Для забезпечення підрозділів від раптового нападу противника і заборони ведення ним розвідки від батальйону першого ешелону висилається бойова охорона. Якщо перед фронтом батальйону створена передова позиція, бойова охорона не висилається. Склад бойової охорони – звичайно підсилений взвод. Віддалення від переднього краю оборони – до 2 км.

Батальйоний район оборони устатковується трьома-чотирма траншеями, опорний пункт механізованої роти устатковується двома траншеями. Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони. Передній край призначається старшим командиром. Друга траншея устатковується на відстані 300-600 м від першої.

Третя (четверта) траншея устатковується на віддаленні 600-1000 м від другої (третьої) траншеї.

Ходи сполучення використовуються для скритного маневру підрозділів, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, а також для евакуації ранених, подавання боєприпасів і провіанту. Ходи сполучення відкопуються так, щоб на кожний взвод було не менше одного ходу сполучення від першої траншеї до другої і на кожну роту не менш одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої).

Система вогню в обороні – це організоване за єдиним планом сполучення підготовленого вогню всіх видів звичайної зброї підрозділу із задумом бою, з врахуванням характеру місцевості та інженерних загороджень.

Система вогню роти (батальйону) в обороні включає:

дільниці зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, в проміжках між ротними опорними пунктами і в глибині оборони;

зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків і інших броньованих машин противника;

підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі строки на будь-якому загрожуваному напрямку або дільниці.

Вогневий мішок – дільниця місцевості перед переднім краєм або в глибині оборони, по якій з флангів і з фронту підготовлений вогонь високої щільності всіх або більшої частини вогневих засобів підрозділу.

Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали та інші перешкоди, підготовлені до зруйнування, заміновані об’єкти. Основу системи загородження складають мінно-вибухові загородження.

Командно-спостережний пункт роти обладнується звичайно в глибині опорного пункту на відстані до 800 м від свого переднього краю.

Командно-спостережний пункт батальйону обладнується за ротами першого ешелону (резерву) батальйону на відстані до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

Інженерне обладнання опорного пункту (району оборони) починається негайно після визначення підрозділам та вогневим засобам та організації системи вогню.

В першу чергу влаштовуються інженерні загородження перед переднім краєм оборони; відкопуються окопи для відділення, танків, БМП (БТР) та інших вогневих засобів, будуються споруди для КСП, влаштовуються перекриті цілі на кожне відділення (екіпаж); створюються участки суцільних траншей; у взводних та ротних опорних пункта здійснюється маскувння озброєння та техніки.

У другу чергу дообладнуються опорні пункти, обладнуються запасні вогневі позиції; влаштовуються бліндажі на кожне відділення; сховища на кожну роту; обладнуються основні удавні об’єкти, підготовлюються шляхи маневру.

В подальшому розвиваються система траншей та ходів сполучення у районі оборони; нарощується система інженерних загороджень; обладнуються удавні опорні пункти, траншеї, та інші об’кти.

Інженерне облаштування здійснюється всіма підрозділами, найбільш складні задачі виконують інженерні війська.

* * *

В матеріалах цієї лекції розглядається варіант ведення оборони підрозділами в звичайних умовах. Організація і ведення оборонного бою може вестсь і в особливих умовах. До особливих умов організації і ведення бою належать:

• оборона водних перешкод (морського узберіжжя і ріки);

• оборона в ночі;

• оборона у місті (населенному пункті);

• оборона в горах;

• оборона в лісі;

• оборона зимою.

Особливі умови оборони визивають особливості роботи командира по організації оборонного бою, а також особливості дії підрозділів при його веденні. Тому у всіх випадках побудова оборони повинна бути різновидною, нешаблонною, відповідати бойові задачі, задуму дій, умовам місцевості, можливості відбиття переважаючих сил противника.