13. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу.

Поняття капіталу фіксує деякі ключові елементи: первісно пов’язані з грошима, являє собою специфіч. спосіб орг-ції вир-ва. Гроші виступають не тільки як заг. еквівалент, а і як найбільш абстрактна форма сус-ного багатства, як абсолютний ліквідний засіб.

Т-Г-Т(споживання (ціль))

Г-Т-Г’ (приріст грошей (ціль))

Г’>Г

Г’=Г+Дельта Г

Гроші дають капітал лише тоді, коли пускаються в обіг для наживи (для одержання суми більшої, ніж первісна). Цей рух перетворює гроші в капітал. Першими формами руху капіталу є торгівельні і лихварські (діяли лише в сфері обігу). Грошовий капітал стає продуктивним в процесі первісного нагромадження капіталу і встановлює капітал підприємства. Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичне відношення, це процес, що перетворює з однієї сторони засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з другої безпосередніх робітників у найманих.

Умови для функціонування капіталу: 1. Капітал- це високорозвинуте товарне виробництво і ринок; 2. Наявність такої мотивації діяльності виробника, якособисте збагачення за рахунок одержання прибутку. 3. Зосередження у частини господарюючих суб’єктів значної частини засобів виробництва і грошових ресурсів. 4. нАявність людей праці, юридично-вільних, але які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися.

Сміт ототожнював капітал з накопиченою працею. Маркс розподіляв матеріально-речовий і суспільний вид капіталу: К= С + V; С- постійний капітал; V- змінний капітал. Ознаки капіталу (сучасна економічна література): 1. Розширилися межі запасів, які вживали Сміт і Рікардо. Все це називається капітальним благом. 2. Поряд з фізичним вживається поняття людський капітал. 3.ототожнюється капітал з грошима (фінансовими ресурсами). 4. Ототожнюється капітал з часом, розглядаючи час як окремий фактор вир-ва.

Капітал розглядають як певну ціність, благо, що приносить його власнику впродовж тривалого часу дохід.

Кругообіг К.- рух пром капіталу у сф в-ва і обігу, в процесі якого він на-буває 3-х функц форм (грошової, про-дуктивної, товарної) і проход-ть 3 стадії (обмін- в-во – обмін). Гр- товар – (1.робоча сила + засоби в-ва) – в-во – товар* - Гр*.

14. Податкова система країни.

Податки – це закріплені законодавчо платежі до бюджету держави, які здійснюються окремими особами і підприємствами.

Характеристика податків:

1. Суб’єкт оподаткування – це платник податків.

2. Об’єкти стягнення податків – це кошти, що підлягають оподаткуванню. Вирізняють наступні групи об’єктів:

- особистий доход громадян у формі зарплати, дивідентів, процентів по банківських вкладах, доходів від підприємницької діяльності, арендної плати, тощо;

- власність – ділянки землі, нерухомість, майно, грошовий капітал;

- рух і приріст майна (спадщина, купівля нерухомості, придбання земельної ділянки та ін.);

- оборот підприємства, тобто валова додана вартість, що створена на ньому, обсяг продажу продукції;

- споживання та специфічні форми використання доходу, зокрема споживання тютюну, лікеро-горілчаних виробів, предметів розкошу;

- право займатися певним видом діяльності, тобто організація лотерей, мисливство, утримання казино, деякі інші види діяльності, на які потрібна ліцензія.

3. Джерела податків – це доходи або вартість продукції які служать основою сплати податку. Слід розрізняти об’єкт оподаткування та джерело оподаткування.

4. Ставка оподаткування, або ставка податку – це частка доходу або вартості продукції що вноситься до бюджету у вигляді податків. Кількісно ставка податку визначається як відношення суми податку до величини оподатковуваного доходу.

5. Податкові пільги – це надані законодавчо зниження податкових ставок відстрочки та розстрочки виплати податків.

Функції податків.

У системі регулювання економіки податки виконують такі основні функції:

1. Фіскальна, яка означає, що податки є формою вилучення коштів у суб’єктів економіки на потреби держави.

2. Стимулююча – це використання податкових пільг з метою пріоритетного розвитку окремих галузей, регіонів, секторів економіки та соціальної підтримки малозабезпечених верств населення.

3. Соціальна, яка полягає у згладжуванні нерівності в доходах різних верств населення за допомогою нижчих ставок оподаткування для малозабезпечених, та вищих ставок для заможних громадян.

4. Стабілізаційна – означає, що вони використовуються в антициклічному регулюванні економіки. Зокрема при спаді виробництва податкові ставки знижуються, а при піднесенні – підвищуються.

Соціальна функція податків реалізується через використання певних форм оподаткування. Розрізняють 3 форми оподаткування:

1. Пропорційна – коли середня ставка податку не змінюється залежно від оподатковуваного доходую Наприклад податок на прибуток підприємств.

2. Прогресивне оподакування – ставка податку зростає зі збільшенням оподатковуваного доходу. Наприклад пибутковий податок з громадян. За допомогою прогресивного оподаткування реалізується соціальна функція податків. Однак в сучасних умовах ця форма часто приводить до приховування доходів та дестимулювання господарської діяльності.

3. Регресивне оподаткування – частка доходу, що сплачується у якості податку, зростає при зменшенні оподатковуваного доходу. Такими властивостями володіють непрямі податки. Наприклад подушний податок.

Типи податків.

Податки поділяються на прямі і непрямі.

1. Прямі податки – такі, де об’єкт і джерело оподаткування співпадають, фактично і юридично вони сплачуються однією і тією ж особою і вилучаються з доходу. Наприклад податок на прибуток з підприємств.

2. Непрямі податки – визначаються по відношенню до вартості виробленої або реалізованої продукції і включаються до складу цін цієї продукції, юридично сплачуються виробниками або продавціми, а фактично – покупцями продукції.

Податоква система.

Податкову систему держави утворює сукупність податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що вносяться до бюджету. За структурою розрізняють трирівневу податкову систему, характерну для держав з федеральним устроєм (РФ, США) та дворівневу податкову систему (Україна).

В Україні частина податків мають характер загальнодержавних (прямі, податки на підприємства) і непрямі (акцизний збір, ПДВ). До місцевих податків належать комунальний податок, збір за паркування автомобіля, ринковий, готельний збір, збір за використання місцевої символіки у підприємницькій діяльності.

Ефективність податкової системи означає максимізацію податкових надходжень до бюджету без гальмування економічного зростання та рівня доходів. Американським вченим А. Лаффером визначена закономірність зміни надходжень до державного бюджету залежно від ставки оподаткування. Ця закономірність отримала назву кривої Лаффера.

t - середня ставка податків, що діють в економіці;

T - сума податкових надходжень до бюджету.

Крива Лаффера показує що початкове збільшення ставки оподаткування веде до зростання надходжень до бюджету. Зростає до т. М. Однак подальше збільшення ставки оподаткування приводить до тінізації економіки та згортання господарської діяльності. Лаффер доводив, що рівень оподаткування у розвинутих країнах перебуває у точкі N, тому держава може знизити ставку оподаткування з N до L не втративши при цьому надходжень до бюджету.