- •1. Поняття та види особистих немайнових прав, не пов’язаних з майновими.
- •2. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •10. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •11. Захист особистих немайнових прав. Способи.
- •17. Збитки: Поняття. Види.
- •21. Недійсні правочини з вадами суб’єктного складу.
- •22. Недійсні правочини з вадами змісту.
- •23. Недійсні правочини з вадами волі та волевиявлення.
- •24. Підстави нікчемності правочинів.
- •26. Порядок і наслідки визнання правочину недійсним.
- •27. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків: способи, межі.
- •28. Форми та способи захисту цивільних прав.
- •34. Поняття і види строків. Обчислення строків у цивільному праві.
- •35. Поняття, значення, межі дії строків позовної давності.
- •36. Види строків позовної давності.
- •37. Початок перебігу строків позовної давності.
- •38. Зупинення і переривання строків позовної давності.
- •1. Перебіг позовної давності зупиняється:
- •39. Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності.
- •40. Вимоги на які не поширюється позовна давність
- •41. Право на позов. Поняття та види
- •42. Поняття власності і право власності.Зміст право власності як суб’єктивного цивільного права
- •43. Підстави набуття та припинення право власності.
- •44. Момент виникнення право власності у набувача майна. Ризик випадкової загибелі речі
- •1. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •45. Види право власності та форми власності
- •46. Право власності фіз. Осіб на житловий будинок. Поняття та правові наслідки самочинного будівництва
- •47. Речові права на чуже майно. Поняття, характеристика, види
- •48. Порядок і засоби захисту речових прав. Основні положення , способи і порядок
- •III Глава: Засоби захисту права власності.
- •3.1. Витребування майна власником з чужого незаконного влодіння
- •3.2. Витребування грошей і цінних паперів на пред’явника.
- •3.3. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння
- •50. Поняття сервітуту, види, правове значення
- •51. Емфітевзис
- •52. Суперфіцій
- •53. Поняття, види права спільної власності. Загальна х-ка
- •54. Здійснення права спільної власності
- •55. Право спільної часткової власності
- •56. Право спільної сумісної власності
- •57. Поняття та особливості цивільно-правової відповідальності
- •58. Загальний та спеціальний склад цивільно-правового правопорушення
- •59. Вина як умова цивільно-правової відповідальності
- •60. Шкода як умова цивільно-правової відповідальності. Співвідношення шкоди та збитків
- •61. Види та форми цивільно-правової відповідальності
- •1. Залежно від підстав виникнення цивільних прав та обов’язків:
- •2. Залежно від розміру:
- •3) Форми цпв.
- •62. Підстави звільнення боржника від відповідальності
- •63.Особливості відповідальності за грошовими зобовязаннями
- •64.Поняття та значення спадкування
- •65.Спадкове правонаступництво
- •66.Поняття спадщини
- •67.Спадкоємці та спадкодавці. Право на обовязкову частину у спадщині
- •68.Час та місце відкриття спадщини
- •69.Спадковий договір
- •70. Поняття та зміст заповіту. Недійсність заповіту
- •71.Позбавлення спадщини
- •72.Форма заповіту
- •73. Підпризначення спадкоємця. Співвідношення із спадкуванням в порядку представлення, спадковою трансмісією та прирощенням спадкових часток.
- •74.Виконання заповіту.
- •75. Заповідальний відказ та покладання як різновиди заповідальних розпоряджень.
- •77.Спадкування за правом представлення
- •78.Розподіл спадщини між спадкоємцями
- •79.Порядок прийняття спадщини
- •80.Відмова від спадщини
- •81.Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавців
73. Підпризначення спадкоємця. Співвідношення із спадкуванням в порядку представлення, спадковою трансмісією та прирощенням спадкових часток.
Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті (стаття 1242 Цивільного Кодексу).
2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, визначена у статті 1222 цього Кодексу.
Складаючи заповіт, заповідач має право не тільки призначити спадкоємців, але також вказати особу або осіб, до яких перейде спадкове майно у випадку смерті першого спадкоємця раніше відкриття спадщини, неприйняття її, відмови від неї, усунення від спадкування, а також в разі відсутності умов при складанні заповіту з умовою. Не можна призначити спадкоємців до спадкоємців, що прийняли спадщину.
Під неприйняттям спадщини розуміють і той випадок, коли спадкоємець пропустив строк на прийняття спадщини і такий строк судом не поновлений.
Може трапитися так, що спадкоємець за заповітом не відмовився від спадщини, але помер, не встигнувши прийняти її. В цьому випадку спадкоємці померлого мають право вступити до спадщини. Таке право на прийняття спадщини здійснюється на загальних підставах на протязі строку, що залишився (див. коментар до ст. 1276 ЦК). Тільки за умови неприйняття спадщини цими спадкоємцями, або за їх відсутності до спадкових прав можуть вступити під-призначений за заповітом спадкоємець.
Підпризначеним спадкоємцем може бути як фізична, так і юридична особа, а також інші учасники цивільних правовідносин.
Підпризначення спадкоємця відрізняється від спадкування за правом представлення, спадкової трансмісії та прирощення спадкових часток. Питання про співвідношення підпризначення спадкоємця із спадкуванням за правом представлення може виникнути тоді, коли основний спадкоємець помре до відкриття спадщини, тобто раніше спадкодавця. Тоді після відкриття спадщини до спадкування закликалися б онуки та правнуки спадкодавця, які спадкують частку їх померлого батька (матері), але спадкодавець підпризначив йому спадкоємця на цей випадок, який до цих прямих низхідних не відноситься. За чинним законодавством до спадкування буде закликатися підпризначений спадкоємець.
Співвідношення підпризначення спадкоємця із спадковою трансмісією може виникнути тоді, коли основний спадкоємець помре після відкриття спадщини. Питання розмежування проводиться залежно від того, відмовився основний спадкоємець до своєї смерті від спадщини чи помер, не встигнувши її прийняти, У першому випадку до спадкування закликається підпризначений спадкоємець, у другому - спадкоємці того спадкоємця, який помер, не встигнувши прийняти спадщину, тобто відбувається спадкова трансмісія.
Що ж стосується співвідношення підпризначення спадкоємця з прирощенням спадкових часток, то якщо основному спадкоємцеві, який відмовився від спадщини, був підпризначений спадкоємець, прирощення спадкових часток не відбувається, До спадкування закликається підпризначений спадкоємець.
До числа особливих заповідальних розпоряджень заповідача нале» жить і заповідальний відказ (легат). Заповідач покладає на спадкоємця за заповітом виконання будь - якого зобов'язання на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати його виконання, Відказоодержувачами можуть бути як особи, що входять, так і які не входять у коло спадкоємців за законом. Таким чином, в силу легату між спадкоємцем і відказоодержувачем (легатарієм) виникає зобов'язання, у якому легатарій виступає як кредитор, а спадкоємець як боржник. Право вимоги має відказоодержувач до спадкоємця з часу відкриття спадщини,
Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачу у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини (ч. 1 ст. 1238 ЦК).
Якщо спадкоємець, на якого покладене виконання легату, помре до відкриття спадщини або відмовиться від неї, обов'язок виконання легату переходить на інших спадкоємців, які отримали цю частку. Якщо до відкриття спадщини помирає легатарій, заповідальний від - каз втрачає силу. Якщо ж легатарій помирає після відкриття спадщини, права та обов'язки відказоодержувача припиняються з його смертю і не можуть бути передані ним у спадщину, якщо інше не передбачено спадкодавцем, який залишив заповідальний відказ.
Тим не менш, у момент відкриття спадщини на боці легатарія виникає право вимагати виконання зобов'язання від спадкоємця, обтяженого легатом. Це право треба відрізняти від права на прийняття спадщини, яке в момент відкриття її виникає тільки на боці закликаних до спадкування спадкоємців. Доля легату в даному випадку (смерті легатарія після відкриття спадщини) залежить від змісту права, яке належало легатарію, а також від того, чи носять відносини щодо виконання легату між спадкоємцем та відказоодержувачем тривалий характер чи ні.
