- •1. Поняття та види особистих немайнових прав, не пов’язаних з майновими.
- •2. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •10. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •11. Захист особистих немайнових прав. Способи.
- •17. Збитки: Поняття. Види.
- •21. Недійсні правочини з вадами суб’єктного складу.
- •22. Недійсні правочини з вадами змісту.
- •23. Недійсні правочини з вадами волі та волевиявлення.
- •24. Підстави нікчемності правочинів.
- •26. Порядок і наслідки визнання правочину недійсним.
- •27. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків: способи, межі.
- •28. Форми та способи захисту цивільних прав.
- •34. Поняття і види строків. Обчислення строків у цивільному праві.
- •35. Поняття, значення, межі дії строків позовної давності.
- •36. Види строків позовної давності.
- •37. Початок перебігу строків позовної давності.
- •38. Зупинення і переривання строків позовної давності.
- •1. Перебіг позовної давності зупиняється:
- •39. Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності.
- •40. Вимоги на які не поширюється позовна давність
- •41. Право на позов. Поняття та види
- •42. Поняття власності і право власності.Зміст право власності як суб’єктивного цивільного права
- •43. Підстави набуття та припинення право власності.
- •44. Момент виникнення право власності у набувача майна. Ризик випадкової загибелі речі
- •1. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •45. Види право власності та форми власності
- •46. Право власності фіз. Осіб на житловий будинок. Поняття та правові наслідки самочинного будівництва
- •47. Речові права на чуже майно. Поняття, характеристика, види
- •48. Порядок і засоби захисту речових прав. Основні положення , способи і порядок
- •III Глава: Засоби захисту права власності.
- •3.1. Витребування майна власником з чужого незаконного влодіння
- •3.2. Витребування грошей і цінних паперів на пред’явника.
- •3.3. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння
- •50. Поняття сервітуту, види, правове значення
- •51. Емфітевзис
- •52. Суперфіцій
- •53. Поняття, види права спільної власності. Загальна х-ка
- •54. Здійснення права спільної власності
- •55. Право спільної часткової власності
- •56. Право спільної сумісної власності
- •57. Поняття та особливості цивільно-правової відповідальності
- •58. Загальний та спеціальний склад цивільно-правового правопорушення
- •59. Вина як умова цивільно-правової відповідальності
- •60. Шкода як умова цивільно-правової відповідальності. Співвідношення шкоди та збитків
- •61. Види та форми цивільно-правової відповідальності
- •1. Залежно від підстав виникнення цивільних прав та обов’язків:
- •2. Залежно від розміру:
- •3) Форми цпв.
- •62. Підстави звільнення боржника від відповідальності
- •63.Особливості відповідальності за грошовими зобовязаннями
- •64.Поняття та значення спадкування
- •65.Спадкове правонаступництво
- •66.Поняття спадщини
- •67.Спадкоємці та спадкодавці. Право на обовязкову частину у спадщині
- •68.Час та місце відкриття спадщини
- •69.Спадковий договір
- •70. Поняття та зміст заповіту. Недійсність заповіту
- •71.Позбавлення спадщини
- •72.Форма заповіту
- •73. Підпризначення спадкоємця. Співвідношення із спадкуванням в порядку представлення, спадковою трансмісією та прирощенням спадкових часток.
- •74.Виконання заповіту.
- •75. Заповідальний відказ та покладання як різновиди заповідальних розпоряджень.
- •77.Спадкування за правом представлення
- •78.Розподіл спадщини між спадкоємцями
- •79.Порядок прийняття спадщини
- •80.Відмова від спадщини
- •81.Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавців
54. Здійснення права спільної власності
Стаття 319. Здійснення права власності 1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. 3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 4. Власність зобов’язує. 5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. 6. Держава не втручається у здійснення власником права власності. 7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.
55. Право спільної часткової власності
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У спільній частковій власності кожному її учаснику належить право на визначену частку (1/2, 2/3, 3/5 тощо).
Право спільної часткової власності передбачає:
-
по-перше, що право кожного співвласника не обмежується якою-небудь конкретною часткою спільної речі;
-
по-друге, що об´єктом цього права власності є річ;
-
по-третє, що права інших співвласників також поширюються на все майно в цілому, а ця власність є багатосуб´єктною;
-
по-четверте, що кожному співвласнику належить визначена частка у праві власності. Саме в цьому виявляється специфіка часткової власності як особливого виду спільної власності.
Суб´єктами спільної часткової власності можуть бути всі відомі цивільному праву суб´єкти майнових правовідносин: громадяни, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.
Підстави виникнення спільної часткової власності фізичних осіб різноманітні. Вона може утворитися внаслідок сумісної купівлі речі, отримання спадкового майна кількома спадкоємцями. Спільна власність з участю фізичних осіб може виникнути як результат їх спільної праці (наприклад, на відведеній земельній ділянці кількома особами було збудовано будинок). Виникнення спільної часткової власності фізичних осіб може відбуватися й на інших підставах.
З виникненням спільної часткової власності фізичних осіб виникає багато питань з приводу володіння, користування і розпорядження спільним майном. Деякі з цих питань врегульовані правовими нормами, вирішення інших не повинно суперечити загальним правилам. У ЦК України правовому регулюванню відносин між фізичними особами, які є учасниками спільної часткової власності, безпосередньо присвячені статті 356-367. Названі статті можуть регулювати і відносини між юридичними особами як учасниками спільної часткової власності, але за умови, що вони не суперечать статутній діяльності останніх.
Правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів всіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності на нього, здійснюється за згодою всіх його співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Співвласники мають рівне право голосу у здійсненні правомочностей щодо належного їм спільного майна незалежно від розміру їх часток.