Взяття Бастилії

Бажаючи уникнути очевидного державного банкротства, Людовик 16 знову назначив банкіром Жака Некера міністром фінансів. Не маючи можливості ввести нові податки, король під пресом Неккера погодився на скликання Генеральних Штатів. В Генеральних Штатах були представлені три стани: дворянство, духовенство та буржуазія. По мірі укріплення абсолютизму Генеральні Штати ставали лишніми і з 1614року зовсім не скликались.

Ні Людовік XVI, ні Неккера не думали про серйозні проблеми в країні та скликаючи генеральні Штати, хотіли лише вирішити фінансову проблему. Вони думали що депутати будуть слухати короля. Але буржуазійці підняли бунт проти влади і переконували духовенство та дворянство приєднатись до них. Не чекаючи відповіді цих двох станів, вони почали рішучі дії що законодавства та втілювали задум в життя.

11 липня 1789року Людовик XVI відправив у відставку Неккера, назначивши замість нього барона Луї Огюста де Бретея і вважав, що це допоможе підвищити авторитет королівської влади. Рішення короля викликало вибух народного невдоволення, і 12 липня виникла перша сутичка між народом та військами. Повстанці нападали на військові арсенали, захоплюючи зброю. Так 14 липня озброєне військо людей захопило Бастилію – де знаходилась державна тюрма.

Падіння монархії

Прощавай, Версаль!

Вогнище революції охопило всю країну. Восени торгівля в Парижі погіршилась. Виникла загроза голоду. Неспроможність влади забезпечити великі міста продовольчими товарами викликала невдоволення. Особливо це стосувалось жінок, які простоювала в чергах по декілька годин. Невдоволені жінки взяли на штурм Версальський палац та через це королівську сім’ю перевезли до Парижу та посадили під домашній арешт в замку Тюільрі.

Своє нове життя королівська сім’я почала під охороною Національної гвардії. Людовик XVI тільки безпорадно спостерігав за всім, що творилось. На відміну від свого чоловіка Марія Антуанетта зберігала мужність та холоднокровність, намагаючись спасти сім’ю.

На вулкані революції

В Франції революція розпалювалась та ставала ще гіршою, та через це Марію Антуанетту охоплював страх. Вона переконувала свого чоловіка втікати з країни

В ніч на 21червня 1791року Людовик XVI, Марія Антуанетта, їх діти та сестра короля покинули Париж, які мали намір поїхати в Австрію. Але втеча вийшла не вдалою тому що на кордоні поблизу міста Варене їх зустріла Національна гвардія та відправила до Парижу.

З початком революції багато аристократів покинули Францію. Через всі обставини що стались діло йшло до війни. Під пресом депутатів і проти своєї волі Людовік дав згоду на проведення війни. Він вважав, що замішання людей допоможе йому придавити повстання. 20 квітня 1792року Франція оголосила війну Австрії. А в липні до них приєдналась Пруссія. Ситуація складалась не в користь французів: військо коаліції рухались до Парижу. Законодавче зібрання ввело надзвичайне положення і викликало в Париж із провінції 20 тисяч національних гвардійців.

Герцог Брауншвейгский, командир австрійської армії, обіцяв зруйнувати Париж, якщо революціонери не забезпечать безпеку королівській сім’ї. 10серпня 1792року повстанці увірвались до палацу Тюільрі. Людовика та його дружину взяли під стражу. За рішенням законодавчого зібрання 21вересня король лишився свого сану і його стали називати «Людовиком Капетом» - так називали старовинну королівську династію, потомками якої були Бурбони по материнській лінії.

Смерть короля

Через три дня після того як короля скинули з трону королівську сім’ю арештували і заключили в замок Тампль. Ця споруда вважалась дуже надійною оскільки товщина стін досягала до 3 метрів.

19серпня 1792року прусська армія перейшла границі Франції та з впевненістю наступала в Париж. Находячись в тюрмі Марія Антуанетта надіялась на краще…

Знайдені в Тюільрі секретні документи свідчили про таємні відносини Людовика та ворожої держави. Цього було достатньо щоб звинуватити короля в зраді. 21 січня 1793року на площі революції королю відрубали голову.

Зразу за чоловіком

Перебування в камері сильно погіршило стан здоров’я королеви. Із красивої та квітучої жінки вона перетворилась в стару.

Її ні на хвилину не покидали одну – навіть під час ранкового та вечірнього туалету. Жандарми, приставлені охороняти її, цілими днями пили, курили, грали в карти.

Нова влада дуже довго не могла винести вирок Марії Антуанетті. Але згодом вирок винесли. Вона як і її чоловік отримала смертний вирок. 16жовтня 1793року відвезли на площу Революції. Марія Антуанетта зійшла з візка піднялась на ешафот та положила голову під ніж. В 12годині 30хвилин королева була обезголовлена. Кат підняв відрубану голову і закричав «Хай живе республіка»

Епілог

Інтерес до Марії Антуанетти не згасав ніколи. Образ жінки, яка змогла промотати частину грошей французької казни та сьогодні залишається в серцях багатьох людей.

Юна, ніжна дівчинка з теплої родинної домівки, де їй все пробачали, попала в світ вищого стану Версальського палацу, в якому завжди ходили чутки . Дивно, але політичний шлюб Марії Антуанетти та Людовика, був побудований на любові та довірі. Вдова писала що найбільше підтримки вона знаходила в сім’ї.

Марія Антуанетта не розуміла наскільки велика відповідальність була на ній. Дуже пізно зрозуміла вона, наскільки народ ненавидів розкіш в якій королівська сім’я жила, при тому що в Франції розквітала бідність. Лишившись корони, Марія Антуанетта зустріла смерть з королівською гордістю.