“Австрійка”

В двадцять три роки Марія Антуанета вперше стала мамою. Довгоочікувану принцесу назвали Марією Терезією Шарлоттою. Урочистості, влаштовані королевою на честь народження доньки, вражали своїм блиском та дивовижею. Після того, як між подружжям наладились відносини, ЛюдовикXVI все більше потрапляв під плив дружини, а розкішне життя королеви, не знаної відмови в грошах, стала просто розпусною.

Величезні суми Марія Антуанета витратила на створення “справжнього” ландшафта в Малому Трианоне – літньому замку, дарований королеві її чоловіком. В “англо-китайському саду” вона розташувала весь світ: африканські дерева, голанські тюльпани, південні магнолії, сільські халупки, грецький храм. Створений королевою маленький світ виявився для неї важливіший, ніж королівство з двадцятьма мільйонами підданими.

Між тим, ситуація у Франції ставала все гіршою. Казна була пуста, народ виснажився від податків та жив у бідності, росли соціальна напруженість та озлобленість безпомічною монархією.

В 1788році в країні розвинулась гостра криза, ставши наслідком небувалого неврожаю. Він спровокував різкий ріст цін та не хватку продуктів. Почався голод, по країні почалися народні бунту. На фоні соціальної кризи і жебрацтва блиск королівського двору та першу чергу недопустима розпусність королеви викликала загальне незадоволення. Попередньо зберігаючи повний спокій, наша героїня не бажала нічого знати про бідність народу. Вона не розуміла, що народна відраза може принести їй страшні біди.

Незадоволення французів викликали та дії Марії Антуанети у зовнішній політиці, де вона вела себе не як королева Франції, а скоріше як піддана Австрії.

В1778році Марія Терезія зав’язалася в воєнний конфлікт між Прусією та Саксонією за “баварський спадок”. Пам’ятаючи про дружні відносини з Францією, вона твердо розраховувала на підтримку доньки. Марія Антуанета звернулась до чоловіка з проханням підтримати Австрію, але ЛюдовикXVI не спішив висилати свої війська, щоб ті воювали за чужу країну. Тоді королева Франції вирішила діяти самостійно. В таємниці від чоловіка, вона вела переговори з австрійським послом.

Наступний політичний випадок, після якого Марію Антуанету стали відкрито називати “ворогом Франції”, стався в 1785році. ЇЇ старший брат Йосиф, до того часу правив державою Габсбургів, бажаючий обміняти Австрійські Нідерланди на Баварію, надіючись отримати підтримку від Франції. Але ЛюдовикXVI заявив, що Франція не може диктувати свої умови голландському управлінню. Розгнівана королева, звинувативши міністрів в некомпетентності та в бажанні розірвати добрі відносини з Австрією, зустрілась з братом та розповіла йому секретну інформацію.

8листопада 1785року представники Нідерландів та Австрії при посереднику Франції та Прусії заключили в Фонтенбло мирний договір. Після його підписання була дана поголосці “зовнішньополітичній” діяльність Марії Антуанети, і в народі королеву охрестили “австрійкою”.

Ставшись в тому ж 1785році скандал з алмазним намистом ще раз показав, як відносилось народна думка країни до першої дами Франції.

Злочинниця та авантюристка Жанна де Ламотт присвоїла дорогу ювелірну прикрасу, обдуривши нашу героїню, і страсбурзького кардинала Луї де Рогана. Останній бажав будь-якою ціною завоювати благосклоність дружини французького короля, надіючись отримати пост міністра. Афішуючи свою близькість до королеви, де Ламотт розповіла йому по секрету про бажання Марії Антуанети купити у паризьких ювелірів алмазне кольє, додавши що б не розгнівати людей, оформити покупку на себе вона не може, тому вона просить кардинала оформити кольє на нього і тим самим задовільнити маленький жіночий каприз.

Марія Антуанета нічого не знаючи про злочин де Ламотт, стала жертвою злочину. Ця історія отримала широку поголоску, але не дивлячись на розкриття злочинниці, багато хто не вірив в невинність королеви. Одні рахували, що вона хотіла заволодіти коштовністю, використовуючи кардинала де Рогана і графиню де Ламотт. Інші вважали, що та історія стала помстою Марії Антуанети кардиналу, який не бажав піддаватися її жіночим чарам.

Романтична прив’язаність королеви

Не звертаючи уваги на критичні випади невиснажливого проявляла симпатію до шведського воєнного Хансу фон Ферзену.

Вони познайомились, коли їм обом було по 18років. Молоді люди вже тоді сподобались один одному. Вдруге вони зустрілись через п’ять років, в 1779році, коли Ферзен відвідав Версальський замок. До цього часу Марія Антуанета була вже королевою та матір’ю маленької Марії Терезії.

Розриваючись між почуттям вини та коханням до королеви, Ферзен в 1780році разам з французьким експедиційним корпусом відправився в Америку, де прийняв участь в війні за незалежність. Повернувшись до Франції, граф став одним із самих блискучих кавалерів в колі придворних Марії Антуанети. Між молодими людьми встановилися близькі та теплі відносини, які продовжувалися до самої смерті королеви.

Фінансова криза

Головною проблемою всього правління Людовіка було погіршення фінансового становища. Безрезультатно намагаючись вирішити цю проблему, король то призначав видатних економістів свого часу на посаду голови фінансового відомства, то безцеремонно їх усував їх. Так сталося з Робером Жаком Тюрбо, який намагався установити жорсткий режим економії і для цього і скоротити розходи двора, чим він нажив собі не примирних ворогів – в першу чергу, в обличчі королеви. Та ж участь спіткала Жака Некера і Шарля Олександра де Колонна, які намагалися скріпити фінансове становище країни та упорядкувати оподаткування, тим самим ущемляючи все дозволене дворянам.

Підписаний в 1786році з Англією торговий договір виявився невигідним для розвитку французької промишленості. Запит на товари почав падати і зразу стало ясно, що правителі не можуть вивести країну з кризи.

Замінивши Некера в 1787році Ломені де Бриенн затвердив членом свого кабінету Марію Антуанету. Підтримувавши фанатично налаштовану проти реформ придворну партію, вона просила в короля не дозволяти відміну феодальних порядків та скорочення королівських привілей.

Через те що в часи кризи Марія Антуанетта продовжувала купляти замки в тратити гроші на подарунки дворянам в народі її прозвали ”мадам Дефіцит”