9. Солі важких металів.

В Залежності від концентрації проявляють: в’яжучу, подразнюючу та припікаючи дію. За силою протимікробної дії солі важких металів можна розмістити у слідуючий ряд: Hg, Ag, Fe, Cu, Zn, Bi, Pb.

Сила протимікробної дії солей важких металів значно зменшується в середовищах з високим вмістом білка ( гній, кров, харкотиння), тому вони непридатні для знезараження виділень хворих.

Ртуті дихлорид – сулема – Hydrargyri dichloridum.

Випускається в забарвлених еозином таблетках (рожевого кольору) по 0,5 і 1 г сп. А.

Таблетки використовують для приготування розчинів 0,1-0,2% концентрації, якими дезінфікують білизну, одяг, предмети догляду за хворими, приміщення, скляні та фарфорові вироби.

Сулема являється сильною отрутою, при роботі з нею необхідно бути дуже обережними.

Ртуті окис жовтий ( Hydrargyri oxydum flavum).

Жовтий порошок, нерозчинний у воді. Список Б.

Застосовується в очній практиці при кон’юктивітах, блефаритах; при гнійничкових захворюваннях шкіри – у формі 1-2% мазі.

Срібла нітрат (Argenti nitras) – список А.

Випускається в порошку в добре закритих флаконах, в паличках.

В концентрації до 2% - проявляє в’яжучу та протизапальну дію; 5% і більше – припікаючи.

Застосовується у вигляді 2% для профілактики бленореї у новонароджених, при ерозіях, для припікання виразок і надмірних грануляцій у рані, бородавок (5-10%).

Протаргол (Protargolum).

Випускається у порошку, який використовують для приготування розчинів.

Застосовується:

• для промивання сечового міхура і сечовивідного каналу; в очних краплях – 1-3% розчин;

• змазування слизових оболонок верхніх дихальних шляхів – 1-5% розчин.

Цинку сульфат (Zinci sulfas).

Застосовується як антисептичний і в’яжучий засіб при кон’юктивітах (0,1-0,5%); хронічному катаральному ларингіті (0,25-0,5% розчин), уретритах і вагінітах для спринцювання 0,1-0,5%.

Дерматол (Dermatolum) – порошок жовтуватого кольору, без запаху і смаку, не розчиняється у воді.

Застосовується у формі присипок та мазей (5-10%) для лікування ран, виразок, опіків, підсушування мокнучих поверхонь. Застосовується також у формі свічок по 0,2-0,5 г.

Ксероформ (Xeroformium) - жовтий порошок з характерним запахом, не розчинний у воді. Призначається місцево у вигляді 3-10% мазі або присипки при лікуванні виразок, при деяких формах екземи, як підсушувальний засіб.

Отруєння солями важких металів

Солі важких металів, особливо ртуті дихлорид, можуть бути причиною гострих отруєнь. Найбільш небезпечними є препарати, які легко дисоціюють на іони, тому мають подразнювальні і припікаючи властивості, а після резорбції в кров блокують сульфгідрильні групи (-SH) ферментів, коагулюють білки, уражують клітинні структури на шляхах виділення з організму.

При пероральному отруєнні сулемою виникають печія і біль за ходом стравоходу і в ділянці шлунка, металевий смак у роті, задишка, серцебиття. Характерне мідно-червоне забарвлення слизової болонки рота і глотки, кровоточивість та набряк ясен, набряк губ, язика, нудота, блювання, нерідко з домішками крові. Можлива поява судом у литкових м язах, затьмарення свідомості, колапс, шок. На 2-3 добу можливі прояви токсичної нефропатії, гострої ниркової недостатності.

Надання невідкладної високоефективної допомоги при гострих от­руєннях препаратами ртуті - дуже відповідальне завдання медичних працівників. У програму лікування потерпілих, перш за все, вводяться ті лікарські засоби і реанімаційні заходи, які сприяють видаленню от­рути й попередженню всмоктування її з шлунково-кишкового тракту, для профілактики резорбтивної дії іонів ртуті. З цією метою потерпі­лим рекомендується приймати молоко і білок яєць, проводиться обе­режне повторне промивання шлунка, введення в нього 2-3 столових ложок вугілля активованого. При цьому білкові продукти і адсорбент зв'язують іони ртуті. Як проносний засіб у цьому випадку раціональ­но застосовувати вазелінову олію, яка не подразнює слизову оболонку і обмежує всмоктування отрути.

Рекомендується якомога швидше ввести парентерально антидоти, зокрема унітіол і натрію тіосульфат. Унітіол вводиться внутрішньом'язово по 5-10 мл

5 % розчину повторно або 100 мл у вену краплинно на добу, а натрію тіосульфат — у вену по 5-10 мл ЗО % розчину. Лікувальна дія унітіолу полягає в тому, що він своїми сульфгідрильними групами зв'язує іони ртуті і тим самим не допу­скає взаємодії їх з SН-групами ферментів і білків організму.

Дія натрію тіосульфату зумовлена хімічною взаємодією його з іонами ртуті з утворенням нетоксичних солей (сульфатів).

Крім того, при лікуванні гострих отруєнь цими препаратами застосовуються й інші лікарські засоби. Зокрема, при наявності болю і шоку хворим необхідно вводити анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол), при гострій судинній недостатності - суди­нозвужувальні препарати тощо. Враховуючи, що сулема виділяється через нирки, викликаючи їх ураження, проведення форсованого ді­урезу в цьому випадку протипоказане.

Отруєння іншими солями важких металів (срібла, цинку, міді) проявляються такими ж симптомами, що й отруєння солями рту­ті. Принципи надання невідкладної допомоги аналогічні, хоча є де­які особливості. Зокрема, при гострих отруєннях солями срібла про­мивання шлунка проводяться 1-2% розчином натрію хлориду, тому що іони срібла взаємодіють з іонами хлору з утворенням нероз­чинного хлориду срібла. При таких інтоксикаціях не використову­ють натрію тіосульфат, тому що при взаємодії його з іонами срібла з'являються добре розчинні продукти.