Протимікробні, протипаразитарні та протибластомні

засоби.

Тема 36-37 : Антисептичні та дезинфікуючі засоби. План

1. Загальна характеристика протимікробних засобів.

2. Бактерицидна та бактеріостатична дія.

3. Основні групи антисептиків, їх характеристика.

Протимікробними називаються лікарські засоби, які пригнічують життєдіяльність мікробів та викликають їх загибель. Вони поділяються на:

• антисептичні;

• дезинфікуючі;

• хіміотерапевтичні.

Антисептичними ( anti – проти, sepsis – гноїння ) – називаються лікарські засоби, що застосовуються для впливу на мікроорганізми, які знаходяться на поверхні шкіри, слизових оболонок, поранених поверхнях або в порожнинах.

Дезинфікуючі ( desinfection – обеззаражувати) – засоби, що застосовуються для впливу на мікроорганізми оточуючого середовища (повітря, приміщення, екскременти, інструментарій і ін.).

Протимікробні засоби виявляють два види дії:

1. Бактеріостатична – здатність препаратів тимчасово припиняти ріст і розмноження мікробів.

2. Бактерицидна – здатність препаратів викликати загибель мікроорганізмів.

Часто прояв дії залежить від концентрації (дози) препарату: в малих концентраціях проявляється бактеріостатична, у середніх та максимальних – бактерицидний ефект.

Початок розвитку антисептики припадає на першу половину ХІХ століття. Росіянин О.П.Нелюбін запропонував використання хлорного вапна для дезинфекції, а мадярський лікар І.Земмельвейс у 1847 році застосував його для обробки рук медичного персоналу з метою профілактики післяпологового сепсису. У 1865 році англійський хірург Д.Лістер ввів в медичну практику карболову кислоту (фенол) для лікування ран, дезинфекції приміщень і перев’язувальних матеріалів.

В наш час використовується великий арсенал антисептичних та дезинфікуючих засобів в хірургії для обеззараження рук, операційного поля; для обробки гнійних ран, лікування фурункульозу, карбункульозу, опіків; в акушерстві, очній практиці та інших галузях медицини.

Вимоги до антисептичних засобів:

Висока протимікробна активність, низька токсичність, швидка та тривала дія, збереження активності у середовищах з високим вмістом білка.

Класифікація антисептичних та дезинфікуючих засобів:

1. група галоїдів ( хлорне вапно, хлорамін В, розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, йодинол, йодоформ );

2. антисептики ароматичного ряду ( фенол чистий, іхтіол, резорцин, тімол, деревний дьоготь);

3. антисептики аліфатичного ряду (спирт етиловий, формальдегід );

4. барвники ( діамантовий зелений, метиленовий синій, етакридину лактат );

5. окисники ( перекис водню, калію перманганат );

6. похідні нітрофурану ( фурацилін );

7. детергенти ( мило зелене, хлоргексидину біглюконат, це ригель );

8. кислоти та луги ( кислота борна, розчин аміаку );

9. солі важких металів ( ртуті дихлорид, срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат, ксероформ, дерматол ).

1. Група галоїдів.

Хлор та його сполуки володіють сильною антимікробною властивістю. Хлор у воді утворює хлорнуватисту кислоту, яка легко проникає в мікробну клітину та паралізує її ферменти.

Хлорне вапно ( Calcaria chlorata ) – застосовується в якості дезинфікуючого засобу ( для дезинфекції кольорових тканин та металевих виробів не придатне так, як тканини втрачають свій колір, а метали підлягають корозії).

Спосіб приготування: готують розчин-суміш 10% або 20% концентрації (1 кг сухого вапна на 9л води). Розчин зберігають у пляшках з темним склом, закритих корками протягом 5-7 днів. Протягом цього часу цей розчин використовують для виготовлення дезинфікуючих розчинів будь-якої концентрації шляхом розведення водою.

0,2% - 0,5% розчин хлорного вапна використовують для дезинфекції приміщень, білизни, виділень інфекційних хворих ( гною, харкотиння, сечі, фекаліїв ).

Хлорамін В ( Сhloraminum B ) – білий або жовтуватий кристалічний порошок зі слабким запахом хлору, розчинний у воді. Володію дезодоруючими властивостями. Застосовується 0,25% - 0,5% розчин для промивання очей, носа, сечового міхура, сечівників, спринцювань, дезинфекції рук;

• 0,5% - 2% розчин для обробки гнійних ран, гнійничкових захворювань шкіри;

• 1% - 5% розчин для дезинфекції приміщень, предметів догляду за хворими, виділень хворих, неметалевих інструментів.

Розчин йоду спиртовий ( Solutio Iodi spirituosa ) застосовується зовнішньо у вигляді 5% розчину для обробки операційного поля, рук хірурга, поранених поверхонь. У концентрації 1% - 2% - 3% може застосовуватись при грибкових ураженнях шкіри.

Розчин Люголя (Solutio Lugoli ) – представляє собою суміш: 1 частина йоду + 2 частини калію йодиду + 17 частин води.

Застосовується для змащування слизової оболонки глотки та гортані. В комбінації з гліцерином має меншу подразнюючу дію на слизові оболонки.

До препаратів йоду пролонгованої дії відносяться: йодоформ, йодинол, йодонат.

Iodinolum – 1% водний розчин у флаконах по 100 мл.

Iodonatum - 1% водний розчин у флаконах по 100 мл.

Застосовуються для знезараження ран, операційного поля, інфікованих опіків (пропитка пов’язок), при гнійних отітах. Перед застосуванням розчини розбавляють в 4,5 рази стерильною або дистильованою водою.