32. Предмет и задания педагогики. Основные категории педагогики.

Педагогіка – це наука про систематичну, цілеспрямовану, спеціально організовану діяльність щодо формування людини, а також про форми, методи, принципи, зміст виховання, навчання й освіту; це наука про виховання, освіту, навчання підростаючого покоління і дорослих.

Предметом педагогіки є науки як педагогічний процес – тобто процес виховання й навчання людини як особлива суспільна функція, що виникла в спеціальних виховних установах і навчальних закладах, а також дослідження сутності формування й розвитку людської особистості та розроблення на цій основі теорії і методики виховання і навчання.

Завдання педагогіки:

-розробити нові методи, засоби, форми, системи навчання і виховання, управління освітніми структурами;

-вивчати та узагальнювати передовий педагогічний досвід;

-упроваджувати результати педагогічних досліджень у практику;

-прогнозувати освіту на найближче і віддалене майбутнє;

-розробити зміст освіти в різних типах навчальних закладів;

-знайти шляхи підвищення якості навчання, результативності виховання;

-розробити наукові вимоги щодо підготовки педагогічних кадрів.

Категорії педагогіки: виховання, навчання, освіта, розвиток, формування.

Виховання – (в широкому роз-ні) – це передача накопиченого старшим поколінням досвіду наступним поколінням; (в вузькому роз-ні) – це цілеспрямований вплив на людину суспільних інститутів з метою передати їй певні знання, прищепити навички і вміння необхідної поведінки, сформувати світогляд і т.д.

Навчання – це спеціально організований, цілеспрямований, керований процес взаємодії вчителів і учнів, у ході якого учні під керівництвом учителя опановують знання, набувають умінь і навичок, розвивають свої пізнавальні здібності, формують світогляд.

Освіта – це процес і рез-тат засвоєння людиною досвіду поколінь у сигляді системи ЗУН, оволодіння нею способами пізнавальної діяльності і формування системи поглядів і переконань, становлення її громадянської позиції.

Розвиток – це процес становлення особистості, удосконалення її фізичних і духовних сил під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих факторів, серед яких найважливіші – цілеспрямоване виховання і навчання.

Формування – це процес становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх факторів: соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних і т.д.

33. Етична культура вчителя.

Серед ключових компетентностей, якими повинен оволодіти майбутній педагог, етична має пріоритетне значення. Вона виступає показником і одночасно результатом професійно-особистісної готовності вчителя до роботи у школі, тому що виконання будь-якого педагогічного завдання має моральний зміст. Етична компетентність учителя репрезентує головні регуляції його дій, що закріплюються у звичках, традиціях, принципах життя і професійній діяльності, психічних станах, діях, вчинках і якостях педагога, забезпечує вибір ним свідомої етичної поведінки згідно професійно-педагогічних норм. Прикладом етичної компетентності можуть бути такі здатності вчителя: усвідомлення гуманістичних цінностей, інваріантного характеру норм, принципів педагогічної етики; розуміння морального змісту педагогічної професії; необхідності розвитку культурних потреб та інтересів; здійснення етичної рефлексії власних вчинків; виявлення сутності моральних колізій у різних педагогічних ситуаціях, прогнозування результатів своїх дій; уміння розв'язувати конфлікти, розуміти почуття та потреби вихованців; реалізація у професійній поведінці стратегії і тактики етично адекватного спілкування з різними учасниками навчально-виховного процесу. Педагогічна етика вивчає особливості, зміст, принципи та функції педагогічної моралі, характер діяльності педагога та його моральних взаємин у педагогічному середовищі, розробляє основи педагогічного етикету, який є сукупністю правил спілкування та поведінки вчителя. Етика не зводиться до певної системи санкцій у педагогічній діяльності, адже її завдання - пояснювати соціально-психологічну доцільність дотримання тих чи інших професійних норм і правил. Саме етика, з позицій цілісного підходу до особистості, наполягає на розгляді навчання та виховання особистості як духовного її насичення, що розгортається в духовному діалозі, спілкуванні рівноцінних суб'єктів.