15.2. Стратегічні моделі економічного розвитку країн з транзитивною економікою: цілі, особливості, принципи, напрямки . Логіка реструктуризації.

Інфраструктура транзиту виступає водночас результатом і причиною подальших зрушень у територіальному поділі праці, розміщенні виробництв та галузей господарства як у національному, так і в міжнародному, глобальному масштабі. Тільки держава, яка оминає своєю увагою питання транзиту або проводить неадекватну регулятивну політику, несе відповідальність за зменшення обсягів та погіршення умов ведення бізнесу у сфері транзиту. Мають значення і міжнародно-політичні та дипломатичні підходи, які застосовують державні лідери і посадовці для розв’язання проблем, що виникають. Є екзогенні (позаекономічні) та ендогенні (суто економічні) інструменти і фактори впливу.

Суперечності у відносинах Україна – Росія призвели до того, що значно зменшився потік російських транзитних вантажів. РФ прагне забезпечити доставку товарів від своїх відкритих до Світового океану балтійських берегів до узбережжя Індійського океану через власну територію.

Заходи щодо розвитку інфраструктури транзиту можуть здійснюватися і на рівні об’єднань держав. Наприклад, в ЄС формуються списки пріоритетних інфраструктурних об’єктів транс’європейських комунікацій. І створюють різні проекти.

Таким чином, транзитна інфраструктура є об’єктом цілеспрямованих зусиль суспільства або міжнародних об’єднань, які супроводжуються регулятивними діями державних органів. Саме держава (на власній території чи спільно з іншими країнами) може здійснювати масштабні інвестиції в загальнонаціональні проекти – будівництво портів, прокладання транспортних шляхів, а також запроваджувати режим функціонування об’єктів інфраструктури, впливати на темпи інформатизації і навіть на формування попиту на послуги транзиту.

Інфраструктура міжнародного транзиту є складовою сучасної інфраструктури міжнародних економічних відносин.

Інфраструктура міжнародного транзиту включає: рухомий склад різних видів транспорту, портові, вокзальні споруди, аеропорти, систему автомобільних, залізничних шляхів, сукупність магістральних транспортних комунікацій із відповідним облаштуванням, що забезпечують перевезення пасажирів і вантажів на напрямах, що мають міжнародне значення.

Інфраструктура міжнародного транзиту видозмінюється відповідно до еволюції виробничих та технологічних систем. Сьогодні вона розширюється за рахунок інформаційно містких систем і приладів, високих технологій на транспорті, у сфері обслуговування вантажів, логістики.

Нині відбувається процес оптимізації інфраструктури транзиту в глобальному масштабі, що передбачає:

• підвищення якості міжнародних сполучень;

• прискорення перевезень;

• зменшення транспортних витрат у кінцевій вартості товарів;

• створення умов для зниження тарифів на перевезення пасажирів і вантажів;

• здійснення технологічної модернізації та підвищення рівня завантаження глобальних транспортних мереж;

• ефективне використання наявних резервів.

З погляду інтересів провідних держав важливе значення має розвиток глобальних мереж транзиту енергоносіїв, сировини та тих матеріалів і товарів, рух яких закріплює їх панівний статус у системі міжнародного поділу праці.

З міжнародно-регіонального погляду, завдання розвитку транзитної інфраструктури пов’язують із глобально-конкурентними факторами, намаганням захистити колективні інтереси країн, що належать до певного угруповання, і є відмінними від інтересів третіх держав та інших міждержавних блоків. Стратегія розвитку інфраструктури транзиту в такому вимірі також пов’язана зі створенням магістральних каналів доступу до джерел енергоносіїв, сировини, коопераційних поставок, забезпечення ефективних торговельних шляхів. Приклад реалізації міжнародних регіональних інтересів – домовленості між ЄС і Росією про постачання нафти та газу, зокрема про реалізацію проекту зі спорудження каналу транзиту енергоносіїв в обхід України, Польщі, Білорусі та країн Балтії шляхом створення нових ліній комунікацій, прокладених по дну Балтійського моря.

Варто відзначити неоднозначність трактування ролі, історичних форм та перспектив розвитку інфраструктури міжнародного транзиту. Звичайно, здатність останньої задовольняти потреби збільшення фізичних обсягів транзитних потоків є безумовною вимогою будь-яких часів. Однак сьогодні набувають особливого значення нові імперативи, а саме пріоритетність інформаційних і логістичних технологій та інструментів, їх спроможність забезпечувати обмін високотехнологічною продукцією.

Отже, можна стверджувати, що інфраструктура міжнародного транзиту наразі є фактором еволюції системи територіального поділу праці, раціонального розміщення виробництв і галузей господарства не тільки в національному, а й у глобальному масштабі. Така еволюція є водночас результатом об’єктивного розвитку продуктивних сил і зростання обсягів виробництва, а також цілеспрямованої регулятивної діяльності урядів, спеціалізованих інститутів з метою технологічної модернізації та збільшення пропускної спроможності шляхів сполучень, комунікацій і каналів товарообміну.

Реструктуризація — це процес здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, з метою фінансового оздоровлення підприємства, збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції та підвищення ефективності виробництва.