26. Визначте позитивні та негативні наслідки брежнєвського консервативного правління для України.

Новий поштовх до переосмислення радянським суспільством комуністичної ідеології дала економічна криза, що почалася на початку 60-х років: падає авторитет КПРС, керівників партапарата; у суспільстві наростає розчарування в комуністичній ідеології, починається критика основних її положень, незважаючи на «залізну завісу» (закритість країни) поширюється інформація про досягнення розвинутих капіталістичних країн; відбувається боротьба в керівництві країни. Початі КПРС заходи для подолання ідеологічної кризи не змогли досягти мети, криза продовжувала поглиблюватись, а в середині 80-х років досягла катастрофічних для влади КПРС розмірів.

У другій половині 60-х років керівництво СРСР почало спроби нових економічних реформ. Ці реформи проводилися у всіх республіках, у тому числі і на Україні. Ціль реформ – усунути кризові явища в економіці. Неефективне використання виробничих фондів, зниження приросту промислового виробництва, висока собівартість товарів, поява і розростання тіньової економіки – все це привело до промислової кризи. Керівництво країни долала кризу тим, що збільшила обсяг промислового виробництва на 50%. Восьма п’ятирічка (1965-1970 рр.) була найуспішнішою, але в наступних п’ятирічках знову почався економічний спад. Криза в промисловості катастрофічно впливала на державний бюджет, його прибуткова частина зменшилася. В зв’язку з цим було прийнято рішення щодо розширення виробництва і продажа алкогольних напоїв. Криза в сільському господарстві України ускладнювала неблагополучна екологічна ситуація, республіка була перевантажена підприємствами важкої промисловості. Намагаючись перебороти кризу, керівництво СРСР у 1982 р. розробило Продовольчу програму, забезпечивши країну основними видами продовольства. Але виконати її не вдалося. Керівництво СРСР негативно ставилося до поняття «якість життя». Це не дивно, тому що «якість життя» - більш глибоке поняття, ніж «рівень життя». За якістю життя СРСР не міг посісти перші місця, якість життя в СРСР була низькою.

27.У чому полягають головні труднощі України в євроатлантичній інтеграції?

Одним із провідних напрямків зовнішньої політики України є участь у загальноєвропейському процесі і, зокрема, у процесі європейської інтеграції. Із 1992р. Україна стала учасником Наради з безпеки та співробітництва у Європі (НБСЄ) і підписала ключовий документ НБСЄ — Гельсінський Заключний Акт. Це стало свідченням визнання рівноправності України у творенні демократичних міждержавних відносин і безпеки в Європі 9листопада 1995 р. Україна першою серед країн СНД офіційно вступила до Ради Європи (РЄ), Це дало можливість брати участь у виробленні спільної політики Європейських держав у галузі прав людини, трансформувати національні державні та суспільні інститути відповідно до загальноєвропейських вимог.

Вступивши до РЄ, Україна взяла на себе ряд зобов'язань, які стосуються, насамперед, приведення її правової та політичної систем у відповідність до вимог цієї організації. Так, згідно з рекомендаціями РЄ, в Україні було скасовано смертну кару. Незважаючи на опір деяких сил у державі, виконання рекомендацій РЄ відповідає національним інтересам України, наближає її до стандартів демократичного суспільства. Для контролю за виконанням узятих на себе зобов'язань щодо України запроваджено постійно діючий моніторинг стану справ із правами людини. За період від 1995 до 2004 рр. Україні неодноразово загрожували виключенням із РЄ за невиконання зобов'язань. Така ситуація не найкращим чином впливала на імідж України та її відносини з Європейськими державами. Це також негативно відбивалося на євроінтєграційних прагненнях України. Проте після «помаранчевої революції» моніторинг РЄ становища в Україні було знято.

У 1994р. була підписана, а в 1998р. набула чинності закону Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. У документі проголошувалися такі цілі співробітництва: розвиток політичного діалогу; сприяння розвитку торгівлі, інвестицій; створення умов для взаємовигідного співробітництва в усіх галузях; підтримання зусиль України зі зміцнення демократії, розвитку її економічного потенціалу та завершення переходу до ринкової економіки. Загальну стратегію ЄС щодо України було затверджено в 1999 р.

У липні 2002р. відбувся саміт «Україна—ЄС». Основними питаннями, що обговорювалися, були надання Україні статусу країни з ринковою економі­кою та асоційоване членство країни в ЄС. За підсумками роботи саміту було "прийняте рішення, що Україна не відповідає вимогам ЄС і не потрапляє до хвилі розширення ЄС у 2004 і 2007 рр. У 2003 р. Україні було надано статус «країни-сусіда ЄЄ». Щоб зменшити негативні наслідки від вступу до ЄС сусідів України, із ними були укладені угоди про спрощення візового режиму.

У 2005 р. починається новий етап у співробітництві з ЄС.,Нове українське керівництво на чолі з Президентом В. Ющенко спрямувало всі зусилля на вступ до ЄС. Основними кроками на цьому шляху є надання Україні статусу країни з ринковою економікою, вступ до Світової організації торгівлі (СОТ), подання заявки на вступ до ЄС, початок переговорного процесу про умови вступу, набуття, асоційованого членства в організації, вступ до організації. Проте у 2005—2007 рр. цей процес було пригальмовано. Єдиним успіхом у цей період стало надання Україні статусу країни з ринковою економікою.

Нові перспективи для співробітництва з ЄС відкрилися після вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). Розпочалися переговори про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЕС

Проголошення Україною без'ядерного статусу сприяло налагодженню тісних відносин із НАТО. У 1994р. Україна стала учасником програми НАТО «Партнерство заради миру. У 1997 р. в Мадриді між Україною та НАТО було підписано «Хартію про особливе партнерство». У хартії проголошувалося, що НАТО відкрите для вступу нових членів та підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, недоторканість її кордонів. . На Празькому саміті НАТО в листопаді 2002 р., про розвиток Хартії і рішення України (травень 2002 р.) про повноправне членство в Альянсі, було затверджено План дій і Цільовий план на 2003 р., який містить перелік конкретних дій, які б переконали НАТО в серйозності намірів України. Згідно з цими документами Україна брала на себе зобов'язання забезпечити свободу слова, розвиток громадянського суспільства, захист прав і свобод громадян, розв'язання важливих економічних і соціальних проблем, щоб наблизитись до європейських цінностей і стандартів.

У 2004—2007 рр. процес відносин із НАТО загальмувався через значну політизацію цього питання всередині країни. У 2007 р. Прем'єр-міністр України В. Янукович заявив у штаб-квартирі НАТО, що Україна не буде підписувати План,,дій, із набуття членства в організації. Після дострокових парламентських виборів 2007 р. відбулася зміна правлячої коаліції. У лютому 2008 р. до штаб-квартири НАТО було надіслано листа з підписами Президента України, Прем'єр-міністра України та Голови Верховної Ради України про бажання України підписати План дій із набуття, членства в організації. Цей лист викликав ' чергове загострення протистояння в парламенті між коаліцією та опозицією. Висновок. За роки незалежності Україна зробила вагомі кроки в напрямку ' Європейської інтеграції. Так, країна сіпала, членом ОБСЄ, РЄ, СОТ та інших європейських регіональних організацій, набула статусу країни з ринковою економікою. Але цей процес відбувається в умовах гострого внутрішньополітичного протистояння та зовнішньополітичного тиску з боку Росії

28. У чому, на Вашу думку, полягають головні труднощі європейської інтеграції України? Головними труднощами є політична нестабільність внаслідок суперечок між гілками влади, непорозумінь президента з урядом, парламентом, чвари між головними партіями країни, слабкість економіки, залежність її від Росії та інших сусідніх держав, проблеми у суспільстві, а саме недовіра Європі і проросійські настрої на Східній України, опір деяких політичних сил, небажання Росії втратити своє домінування в регіоні, ментальність деяких українців, олігархи, що не бажають євро інтеграції, високий рівень корупції, економічна криза та ін.