24. Як вплинули на розвиток економіки урср і добробут її громадян реформи 50-х - початку 60-х рр. XX ст.?

Найбільші труднощі переживало сільське господарство, тому перші заходи нового керівництва, спрямовані на піднесення економіки, стосувалися сільського господарства. Це мало важливе значення для України – однієї з головних житниць Радянського Союзу. Серед цих заходів слід насамперед назвати підвищення заготівель цін на сільськогосподарську продукцію. З метою кращого стимулювання дозволено видавати колгоспникам грошовий аванс. Цілинна програма дала змогу розширити зернове виробництво. Після смерті Сталіна були зроблені поступки селянам, котрі мали особисті підсобні господарства. Особливо відчутними були реформи в промисловості. До середини 50-х років планування і управління народним господарством України майже цілковито зосереджувалося в Москві, більшість найважливіших галузей промисловості керувалися союзними міністерствами. Тому обмеження централізму й бюрократії неминуче розширювало економічні права і компетенції України. Але й на цьому зміни в управлінні економікою не завершилися. Після реформи в промисловості і будівництві проведена перебудова управління сільським господарством. В 1962 р. почалося створення виробничих колгоспно-радгоспних управлінь. Певна увага зверталась на соціальні проблеми. В 1963 р. був прийнятий план розвитку легкої і харчової промисловості, який породив надії в країні і досить скоро дав перші наслідки.

У жовтні 1964 р. відбувся переворот, внаслідок якого М. Хрущова усунено від політичної діяльності. Падіння М. Хрущова позначилося негативно на політичному становищі в Україні. Воно обірвало смугу реформ, фактично припинилася реабілітація, почався наступ на «шестидесятників», пройшла хвиля арештів і судових процесів. Хоча реформи Хрущова були непослідовними і незавершеними, вони відкрили перспективу майбутнього оновлення радянського суспільства.

25. Що зумовило виникнення українського дисидентського руху і за що боролись українські дисиденти?

Руху дисидентів в Україні сприяла політика десталінізації. Дисидентський рух – один з видів українського національно-визвольного руху. Спочатку дисидентами стали представники інтелігенції, «шестидесятники» - молоде покоління письменників. Потім кількість дисидентів зросла, були створені і численні дисидентські організації. Дисидентський рух був загальноукраїнським явищем, він виник у всіх регіонах України. Він охопив практично всі соціальні версти суспільства, був масовим, організованим.

Цілі українського дисидентського руху:

• домогтися конституційними методами виходу України зі складу СРСР, створення незалежної української держави;

• за допомогою мирних форм боротьби сприяли процесу осмислення радянським суспільством трагедії тоталітаризму в СРСР, шляхів демократизації системи;

• усіляко сприяти формуванню демократичного мислення, політичної культури в населення.

Дисиденти критикували радянську систему, партійні методи керівництва країною; вимагали припинити політику русифікації; забезпечити умови для збереження і розвитку української культури; пропагували ідею незалежності України; створювали клуби творчої молоді; організовували конференції, мітинги, видання книг.

Діяльність дисидентів була кваліфікована державними органами влади як незаконна. Проти активних членів дисидентських організацій і їхніх лідерів були проведені в 1961-1965 рр. судові процеси. Багато відомих дисидентів біли засуджені до позбавлення волі на довічний термін. У цих умовах національно-визвольний рух не міг домогтися реалізації своїх цілей.