387.Розквіт Київської Русі : правління Ярослава Мудрого (1019—1054 pp.)

Внутрішня політика

• Ярослав Мудрий докладав багато зусиль для збереження територіальної цілісності та єдності Руської держави.

• повернув під свою владу Червенські міста,

• в Чудській землі заклав місто Юр'їв.

• продовжив будівництва міст.

• здолав печенігів. Переможна битва з печенігами,на честь якої збудував Софію Київську

• було створено скрипторії — книжкові майстерні,де переписувалися церковні книжки, трактати з історії, філософії, права, природничих наук.

• 1037—1039 pp. було створено перший літописний звід.

• виникло багато шкіл в церквах й монастирях(у Софії Київській діяли бібліотека і школа)

• утвердження християнства; було засновано Київську митрополію, підпорядковану константинопольському патріарху. 1051 р. митрополит Іларіон. кінець XI ст. Печерський монастир став головним ідеологічним і культурно-освітнім центром К.Р.; засновано монастирі св. Георгія та св. Ірини

• уклав писаний збірник руських законів «Правдою Ярослава», або «Найдавнішою правдою»,який складався з 18 статей, які поклали початок збірникові законів «Руській правді». Перша частина «Руської правди»: «Найдавніша правда», створена за часів Ярослава Мудрого, друга - «Статут Ярославичів» - статті, укладені Ярославовими синами. У статтях Ярослава йшлося про покарання за різні злочини(грошові виплати).

Зовнішня політика

• Князь уникав воєн, намагався підтримувати з європейськими країнами добросусідські відносини.

• Перевага надавалася не силі зброї, а силі розуму.; використовувались усі можливості дипломатії : міждинастичні шлюби – його називали тестем Європи.

• Традицію тісних відносин підтримувала Київська Русь часів Ярослава Мудрого з Візантією,з Німеччиною та Польщею,з скандинавськими країнами,зміцніли зв'язки з Швецією із Норвегією,Угорщиною.

388.Політична трансформація к.Р. 2 пол. XI ст. Тріумвірат Ярославичів (1054—1073).

Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. київські землі старшому сину Ізяславу, чернігівські — Святославу, переяславські — Всеволоду, Володимирсько-Волинські — Ігорю, Смоленські — В'ячеславу.  Ізяслав, Святослав і Всеволод об'єднали зусилля, щоб спільно підтримувати велич держави і встановлений лад. Цей тріумвірат проіснував 15 років. Спільними діями вони вирішували питання про переміщення молодших братів з одного уділу в інший, поклали край спробі полоцького князя вийти з-під влади Києва, відбили перший напад половців на Русь.  Поштовхом до розпаду - поразка на р. Альті від половців та київське повстання 1068 р., в результаті якого Ізяслава було вигнано з міста. Проголошено князем Всеслава — полоцького князя, У 1069 р. у Київ повернувся Ізяслав. Спроба відновити міць князівської влади була здійснена під час наради князів у Вишгороді (1072 р.). Тут було прийнято «Правду Ярославичів», новий звід законів Київської Русі, який мав закласти юридичну основу під нові реалії.Виганяють Ізяслава з Києва. Святослав став київським князем,але згодом помер. У 1078 р. Ізяслав повернувся до Києва і знову об'єднав під своєю владою Русь. Проти Святослава та Всеволода зі зброєю виступив Олег Святославич. Помирає Св. Князем став Всеволод. Після смерті Всеволода (1093 р.) боротьба за владу розгорілася з новою силою. Щоб покласти край князівським чварам та організувати боротьбу з половцями, було скликано з'їзд князів у Любечі. На нього прибули (Святополк Ізяславович — київський князь, переяславський князь Володимир, Давид Ігорович — волинський князь, Василько Ростиславич — теребовлянський князь, Давид Святославич — чернігівський князь, Олег Святославич — новгород-сіверський князь), які вирішили припинити між собою міжусобні війни, заклали нову систему престолонаслідування ,домовилися про спільний похід проти половців. На Любецькому з’їзді було схвалено принцип князівської отчини – тобто володіння, що належали батькам