432. Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є. Петрушевич, с. Петлюра, п. Скоропадський, є. Коновалець.

Євген Петрушевич (1863-1940)Український громадсько-політичний діяч. Народився в Буську (тепер Львівська обл.) у сім'ї священика. Навчався на правничому (юридичному) факультеті Львівського університету. У 1907-1918 pp. — посол австрійського парламенту, заступник голови Українського парламентського представництва. Під час Першої світової війни — член Головної української ради та Загальної української ради. 1918 року як президент Української Національної Ради проголосив створення на українських землях Австро-Угорщини Української держави. 1919 року обраний Президентом Західноукраїнської національної ради (фактично Президентом ЗУНР). Після проголошення Акту злуки ЗУНР і УНР став членом Директорії УНР. 1919 року покинув Кам'янець-Подільський і виїхав до Відня. До кінця свого життя перебував в еміграції в Берліні, де й помер 1940 року.

Симон Петлюра (1879-1926)Визначний український громадсько-політичний і державний діяч, публіцист. Народився в передмісті Полтави. У 1895—1901 pp. навчався в Полтавській духовній семінарії. Був виключений за вияв революційно-національних настроїв. З 1900 року — член Революційної української партії. Під загрозою арешту восени 1902 року виїхав на Кубань, де працював учителем, архівістом. На початку 1906 року редагував у Петербурзі партійний орган «Вільна Україна». Один з провідних діячів Української національно-демократичної революції. Активний учасник придушення більшовицького повстання в Києві. 1918 року обраний до складу Директорії УНР. З листопада того ж року — Головний отаман Армії УНР. З лютого 1919 року — голова Директорії УНР. На чолі об'єднаних українських збройних сил того ж року здобув Київ. За його ініціативою підписано Варшавський договір. У жовтні 1924 року поселився в Парижі, де виконував обов'язки голови Директорії УНР і Головного отамана УНР. Убитий анархістом С.-Ш. Шварцбартом 1926 року.

Павло Скоропадський(1873—1945 pp.) Політичний, військовий та державний діяч.Учасник російсько-японської війни 1904—1905 pp. У 1905 р. — флігель-ад'ютант, з 1905 р. — полковник, з 1912 р. — генерал-майор свити Його Імператорської Величності, командир лейб-гвардії кінного полку. Учасник Першої світової війни. Влітку 1917 р. він українізував 34-й армійський корпус на Південно-Західному фронті, що залишився чи не єдиною дисциплінованою і боєздатною частиною, яка стримала наступ на Україну більшовицьких військ. У жовтні 1917 р. обрано почесним військовим отаманом Вільного козацтва. 29 квітня 1918 р. делегати з'їзду хліборобів, які представляли вісім різних губерній, проголосили Україну Гетьманською державою на чолі з П. Скоропадським. З листопада 1918 р. — в еміграції в Німеччині, де бере активну участь у політичному й культурному житті українців-емігрантів, засновує в Берліні Український науковий інститут. У часи Другої світової війни, користуючись впливами і зв'язками у німецьких військових колах, визволив із в'язниць та концтаборів чимало українських патріотів. У квітні 1945 p., потрапивши під бомбардування авіації союзників, був поранений і через кілька днів помер.

Євген Коновалець (1891-1938) Український військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, голова Проводу українських націоналістів (з 1927 року).Член Української національно-демократичної партії. Був одним з ініціаторів створення Галицько-Буковинського куреня січових стрільців, який незабаром перетворився на одну з найдієздатніших частин Армії УНР. 1918 року січові стрільці під командуванням Є. Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади П. Скоропадського і в Мотовилівському бою 1918 року розбили гетьманські частини.З 1929 року — голова Організації українських націоналістів.1938 року Є. Коновалець загинув у Роттердамі (Нідерланди), відкриваючи поштовий пакет, у якому був вибуховий пристрій, переданий йому агентом радянських спецслужб.