Другий тиждень розвитку

Як тільки зародок прикріпиться до слизової оболонки матки, він починає контактувати з полем обміну речовин материнських клітинних структур. Як відомо з клінічного досвіду, він виділяє у материнські тканини продукти розпаду. Материнські клітини при цьому гинуть і таким чином вивільняються поживні речовини для зародка. Так живлячись, зародок росте передусім в області товстостінної зони полюса (зародковий диск) і при цьому все активніше всмоктується в материнську слизову оболонку. До середини 2-го тижня імплантація закінчується.

Коли зародковий диск одержує живлення як ззовні, так і зсередини, із бластоцеля, то його внутрішній тонкий шар дуже мало забезпечений живленням. Якщо порівняти із зовнішньою та внутрішньою поверхнею диска зародка, то в рості він відстає (мал. 3а: конвергентна подвійна стрілка). Це означає, що тут клітини, котрі пов’язані із клітинами, що ростуть поруч, працюють на їх розтяг. Розтяг клітинної мембрани призводить до сплющення клітин. Тонкий шар сплющених клітин, що таким чином виникає всередині зародкового диска, – це молодий амніон. Шар клітин, що всередині прилягає вздовж амніона, випинається в напрямку до центру зародка. Чим більше він випинається, тим більше відокремлюється від амніона: виникає щілина – задаток амніотичної порожнини (мал. 3b). Вона містить, аналогічно до бластоцелевої рідини – попередники рідини жовткового мішка та амніотичної рідини.

Названі диференціювання – це вияв впорядкованих у просторі тенденцій обміну речовин, що відбуваються у полях обміну речовин раннього зародка.

Шар клітин між обома згаданими рідинами – це задаток ембріона (мал. 3c). Спочатку він двошаровий (ектодерма і ентодерма). Обидва шари тканин пов’язані між собою знову ж таки через тенденції обміну речовин. Клітини ектодерми розташовані щільно одна біля одної у формі частоколу. З їхнього спрямування – перпендикулярного до вільної поверхні – можна зробити висновок, що вони намагаються витіснити одні одних. Отже, вони утворюють активний “шар тиску” у біодинамічних полях обміну речовин зародкового диска, тоді як ентодерма – це пасивний “шар розтягу”. Вона так розтягується, що утворюється тільки один шар дуже тонких, плоских клітин. Це – правило: де клітини розташовані тісно одна біля одної і спрямовуються перпендикулярно до вільної поверхні, там вони чинять тиск одні на одних (мал. 3c).

Коли зародок людини, контактуючи із слизовою оболонкою матки (зовні) швидко збільшується в об’ємі, всередині, спочатку дуже обережно, росте ембріон (мал. 3d). У 14-денному зародку величиною 2 мм його розміри становлять 0,23 мм (мал. 4). Якщо дивитися на ектодерму зверху, видно два кінці – тупий і гострий. Тупий кінець накреслює вже задаток верхнього, а гострий – нижнього кінця тіла. Звернена до плідних вод ектодермальна сторона – це дорсальна (тильна) сторона, а ентодермальна сторона, яка звернена до рідини жовткового мішка – це вентральна (черевна) сторона. Більше як половина зародкового диска – це задаток голови, а передусім, головного мозку. Розширення верхнього кінця тіла порівняно з нижнім, близьким до алантоїдного стебельця, – це ознака того, що на “вільному” кінці ентоцистного диска при відносно низькому опорі росту ріст відбувається швидше, ніж в області алантоїдного стебельця, де ріст обмежений.