Розвиток легень – ріст органів дихання

Сказане стосується також і розвитку легень, який неможливо точно описати з точки зору історії розвитку дихання. Його можна зрозуміти тільки у відношенні до розвитку решти організму.

Розвиток легень – це типовий приклад розвитку функції. Їх виникнення пов’язане із диференціюванням грудної клітки, хребта та серцево-печінкового масиву. Також і тут можливо цілісно описати просторові умови та часово-фізичні і матеріально-хімічні процеси – в кожному випадку як особливі порядки диференціювання.

Мал. 10: Ембріони людини розмірами 10 та 17,5 мм. Формування легень (чорним) в ділянці грудної клітки, що росте, за печінкою і серцем (простір втягування).

Із факторів безпосереднього оточення легень, що розвиваються, як особливий формотворчий момент впливає раннє збільшення печінки. Чим більшою стає печінка, тим плоскішою стає діафрагма, що зрослася з нею між нижнім кінцем хребта та переднім краєм грудної клітки. Через це печінка відсовується вперед і вниз. Це веде до опускання всіх органів черевної порожнини та серця стосовно мозку.

Як тільки в ембріона величиною 10 мм (середина 2-го місяця розвитку) серце і печінка збільшаться в розмірах, у грудній клітці збільшиться просторовий кут між масивом серця та печінки і хребтом (мал. 10). Завдяки цьому тут виникає зона втягування. У цій зоні втягування здатна до площинного росту ентодерма задатка дихального тракту (ніжний відросток кишкової трубки) сходиться із стромою, яка її супроводжує. Тканина, що вростає, – це задаток легень. Процес продовжується шляхом подальшого становлення грудної клітки завдяки росту ребер. Легені, так як пізніше при диханні, “втягуються” в порожнину грудної клітки, яка збільшується. (У зв’язку з подальшим становленням грудної клітки в легенях утворюються борозни. Вони поділяють легені на легеневі частини). Таким чином, виникнення легень – це вже дуже диференційований початок дихальної діяльності. Якщо говорити точно, то неправильно називати “першим” вдихом наповнення легень повітрям при народженні. Дихальні рухи, при яких повітря вдихається через дихальні шляхи, – це продовження “дихальних рухів”, що були якнайскладніше відрегульовані задовго до народження. Також і про ці функції органів нервова система довідується ще в ембріональному періоді. У цей спосіб вже на другому місяці життя виникають центри рефлексів дихальних рухів. Новонароджене немовля може дихати “інстинктивно”, бо ця діяльність розвинулася в нього ще до народження.

Функціональний розвиток нирок

Видільну систему також часто наводять як приклад рекапітуляції, бо, зокрема формування первинної нирки в людини, видавалося спочатку незрозумілим, тому її розглядали не як необхідну з точки зору людської специфіки, а як рудиментарну. Однак всі органи виявляють, якщо тільки достатньо точно (в рамках цілого) їх досліджувати, конструктивну функцію росту в кожній фазі розвитку, навіть якщо вони в якійсь пізнішій фазі знову заникають. Це стосується також і первинної нирки.

Важливим фактором при її виникненні і подальшому розвитку є поперечний вигин задньої стінки тулуба вже в ембріона завбільшки 2,5 мм. При цьому на внутрішній стороні тулуба з боку спини утворюється поздовжня складка, яка спочатку сягає від ділянки шиї до нижнього кінця тіла. Ця складка – це задаток первинної нирки. В ембріона вона виконує важливу функцію, бо в її полі обміну речовин, як відомо, відбуваються необхідні для життя проникання (пермеації). Із прогресуючим збільшенням печінки верхня частина первинної нирки стискається і гине, і тільки нижній її кінець отримує простір для подальшого розвитку. Тут незабаром розвивається остаточна, чи вторинна нирка. Вона проростає у зоні втягування із закладеного раніше раннього сечоводу, так званої вольфової протоки – дренажа первинної нирки. Ця зона втягування лежить у нижній частині тулуба, де вольфова протока залишається відносно короткою і де її відсовує нервова трубка, що довшає і при цьому “розкручується” (мал. 11).

Мал 11: Виникнення нирок (6) у нижній частині тулуба ембріона людини завбільшки 6,3 мм (5-ий тиждень). 1 – мозок із задатком очей / 2 – серце і печінка / 3 – кишківник / 4 – спинний мозок / 5 – вольфова протока.

Тут ми не будемо докладно зупинятися на структурі нирок. Достатньо констатувати, що молода нирка вже функціонує як орган виділення. Збільшуючись, вона дренує продукти розпаду із навколишньої зони втягування і виділяє їх у молодий сечовий міхур. У цей спосіб, поглинаючи речовини, вона всмоктується в пухку строму. Рання первинна сеча виділяється в амніотичну рідину. У цей спосіб вже в ранній період розпочинається видільна функція нирок.