-
Робота із записами.
Типізований файл являє собою файл з компонент певного типу, які називаються записами.
Запис - це структура даних, що складається з фіксованого числа компонентів, названих полями. Поля можуть бути різних типів. Кожному полю задається ім’я, так званий ідентифікатор поля. Ідентифікатор поля використовується при організації доступу до компонентів запису.
Визначення типу запису починається зарезервованим словом record (запис), за ним іде список полів запису. Наприкінці списку полів запису ставиться зарезервоване слово end (кінець).
Список полів являє собою послідовність розділів запису, відділених друг від друга крапкою з комою. Кожний розділ складається з одного або декількох ідентифікаторів, що відокремлюються один від одного комами, слідом за якими іде або двокрапка, або ідентифікатор типу, або опис типу (дескриптор). Таким чином, кожний розділ запису визначає тип одного або декількох полів.
-
Файли. Поняття фізичного і логічного файлу. Методи доступу до файлів.
Файл - це одномірний масив байтів, що має як мінімум один твердий зв'язок (ім'я файлу). Файли можуть містити інформацію у двійковому або в текстовому виді. Файли містять дані, сценарії оболонки або програми. Крім того, деякі імена файлів являють собою такі абстрактні об'єкти, як сокети й драйвери пристроїв.
При роботі з файлами існує певний порядок дій, якого необхідно дотримуватися. От всі ці дії:
-Створення (опис) файлової змінної;
-Зв'язування цієї змінної з конкретним файлом на диску або із пристроєм вводу-висновку (екран, клавіатура, принтер і т.п.);
-Відкриття файлу для запису або читання;
-Дії з файлом: читання або запис;
-Закриття файлу.
-
Типи файлів.
Програмування доступу до файлу в язиці Turbo Pascal починається з опису файлової змінної (змінної файлового типу). Цей опис будується за допомогою службового слова file, після якого може бути зазначений тип окремих елементів файлу.
Залежно від способу опису можна виділити текстові файли, двійкові або типізовані й нетипизовані. Вид файлу визначає спосіб зберігання інформації у файлі.
Текстовий файл є файлом послідовного доступу, і його можна представити як набір рядків довільної довжини. Логічно послідовний файл можна представити як іменований ланцюжок байтів, що має початок і кінець. Послідовний файл відрізняється від файлів з іншою організацією тим, що читання (або запис) з файлу (у файл) ведуться байт за байтом від початку до кінця.
Також існують так називані "типізовані" файли, тобто файли, що мають тип. Цей тип визначає, якого роду інформація втримується у файлі й задається в параметрі.
Нетипизований файл - файл, у якому ми вказуємо як тип файлу просто File, тобто без типу.
Те одержуємо "нетипизований" файл, читання й запис у який відрізняється від роботи з файлами інших типів. Ці дії виробляються шляхом вказівки кількості байт, які потрібно прочитати, а також вказівкою області пам'яті, у яку потрібно прочитати ці дані.
Кожній програмі доступні два стандартних файли input (клавіатура) і output (екран). Це - текстові файли. Будь-які інші файли стають доступними після виконання спеціальних процедур.
Любий файл має три характерні риси. По-перше, у нього є ім'я, що дає можливість програмі працювати одночасно з декількома файлами. По-друге, він містить компоненти одного типу. По-третє, довжина знову створюваного файлу ніяк не обмовляється при його оголошенні й обмежується тільки ємністю пристроїв пам'яті.
Відкриття файлу - це вже більше ускладнений процес, ніж зв'язування з ним змінної. Тут ураховується, навіщо відкривається файл - для запису або читання, а також залежно від типу файлу процедури виконують різні дії.