2. Середовище візуального програмування. Форма. Інспектор об’єктів. Редактор коду. Палітра компонентів.

Візуа́льне програмува́ння — спосіб створення програм шляхом маніпулювання графічними об'єктами замість написання програмного коду в текстовому вигляді.

Мови візуального програмування можуть бути додатково класифіковані в залежності від типу і ступеня візуального вираження, на типи:

Мови на основі об'єктів, коли візуальне середовище програмування надає графічні або символьні елементи, якими можна маніпулювати інтерактивним чином згідно з деякими правилами;

Мови на основі форм, коли програмування здійснюється шляхом поміщення на спеціальні форми об'єктів і настроюванням їх властивостей та поведінки. Приклади: Delphi і C++ Builder фірми «Borland».

Мови схем, що базуються на ідеї «фігур і ліній», де фігури (прямокутники, овали та ін.) розглядаються як суб'єкти і з'єднуються лініями (стрілками, дугами тощо), які представляють собою відношення. Приклад: UML.

Візуально-перетворені мови є невізуальними мовами з накладеним візуальним представленням (наприклад, середовище Visual C++ для мови C++). Природно-візуальні мови мають невід'ємне візуальне вираження, для якого немає очевидного текстового еквіваленту (наприклад, графічна мова G в середовищі LabVIEW).

Інтегроване Середовище Розробки (ІСР)-це комп’ютерна програма, що допомагає програмістові розробляти новепрограмне забезпечення чи модифікувати (удосконалювати) вже існуюче.

Інтегровані середовища розробки зазвичай складаються з редактору вихідного коду, компілятора чи/або інтерпретатора, засобів автоматизації збірки

Іноді сюди також входять системи контролю версій, засоби для профілювання, а також різноманітні засоби та утиліти для спрощення розробки графічного інтерфейсу користувача. Багато сучасних ІСР також включають оглядач класів, інспектор об'єктів та діаграм ієрархії класів для використання об'єктно-орієнтованого підходу у розробці програмного забезпечення. Хоча існують та використовуються ІСР, що підтримують розробку на декількох мовах програмування, зазвичай ІСР призначене для розробки на одній мові програмування.

3. Поняття і структура програми та проекту.

Комп'ю́терна програ́ма (англ. Computer program) — докладний план дії обчислювальної машини, що складається з послідовних команд (інструкцій), за якими машина виконує весь процес обчислень. По іншому визначають, як низку команд для комп'ютера, що становлять запис алгоритму однією з мов програмування.

Програма — заздалегідь затверджена (визначена) дія.

Проект (системний підхід) — процес переходу з одного (початкового) стану в інший (кінцевий) стан за участі ряду обмежень.

Проект може бути розбитий як на підпроекти, так і на фази. Сукупність фаз представляє собою життєвий цикл проекту.

4. Типи даних та їх представлення у комп’ютері.

Область зберігання даних в апаратній частині комп'ютера (пам'ять, регістри і зовнішні запам'ятовуючі пристрої) зазвичай мають доволі просту структуру в вигляді послідовності бітів, згрупованих в байти або слова. Проте в віртуальному комп'ютері, як правило, організовано більш складним чином — в різні моменти виконання програми використовуються такі форми зберігання даних, як стеки, масиви, числа, символьні рядки та інші. Один або декілька однотипних елементів даних, об'єднаних в одне ціле в віртуальному комп'ютері в певний момент виконання програми, прийнято називати об'єктом даних. При виконанні програми існує багато об'єктів даних різних типів. Тип даних — це деякий клас об'єктів даних разом з набором операцій для створення і роботи з ним. В кожній мові програмування є певний набір вбудованих примітивних типів даних. Додатково в мові можуть бути передбачені засоби, що дозволяють програмісту визначати нові типи даних.

Машинні типи даних

У всіх комп'ютерах, основаних на цифровій електроніці, інформація на найнижчому рівні представляється у вигляді бітів (із значенням 0 або 1). Найменша адресована одиниця інформації називається байт (зазвичай як октет, який містить 8 бітів). Одиниця інформації, яка оброблюється інструкціями машинного коду, називається словом (станом на 2006 рік, зазвичай по 32 або 64 біти). Більшість інструкцій сприймають слово як двійкове число, щоб 32-бітне слово могло бути представлене беззнаковим цілим числом від 0 до 232

Мови програмування представляють деякі прості типи даних, як базові блоки для програм та спеціалізованіших складних типів даних. Зазвичай прості типи даних включають цілі та дійсні числа та рядки.

Цілі числа (англ. integer) не можуть містити у собі дріб. Для від'ємного числа треба ставити знак мінус (-) перед значенням (числом). Неможна використовувати кому у введені такого числа, бо інакше буде викликана синтаксична помилка.

Дійсні числа можуть містити у собі як цілі, так і дробові значення з точкою відокремлення від цілої частини. Для від'ємного числа треба ставити знак мінус (-) перед значенням (числом).

Рядки (англ. string) — нечисловий тип даних, та використовується для збереження букв та слів. Усі рядки складаються з символів. Рядки можуть містити цифри та числа, але все одно будуть оброблятися як текст. 

Складні типи даних — це типи, які складаються з елементів, що відносяться до простих типів. До складних типів даних відносяться: масиви; множини; рядки; записи; файли; динамічні змінні; вказівники; лінійні списки (стеки, черги); нелінійні списки (двійкові дерева, несиметричні дерева, тексти, графи); процедурний тип; об'єкти