71. Відмінювання імен
1. Укр. чол. та жін. імена, що в Н.в. однини закінчуються на -а (-я), відмінються як відповідні іменники І відміни. Примітка 1. Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням -і змінюються на з, ц, с: Ольга - Ользі, Палажка - Палажці, Солоха - Солосі. Примітка 2. У жіночих іменах типу Одарка, Параска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з'являється звук о: Одарок, Парасок.
2. Укр. чол. імена, що в Н.в. однини закінчуються на приголосний та -о , відмінюються як відповідні іменники ІІ відміни. Примітка 1. В іменах типу Антін, Нестір, Нечипір, Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір голосний і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих - о: Антона, Антонові, Нестора, Несторові й т.д., але: Лаврін - Лавріна, Олефір - Олефіра. Примітка 2. Імена, що в називному відмінку закінчуються на -р, у родовому мають закінчення -а: Віктор - Віктора, Макар - Макара, але: Ігор - Ігоря, Лазар - Лазаря. Примітка 3. Ім'я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Лева й Льва, Левові й Львові та ін.
3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники ІІІ відміни. Примітка. Форми множини від таких імен майже не вживаються. Примітка. У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім'я: брате Петре, друже Грицю, сестро Катерино, колего Степане, пані Ірино, товаришу Віталію.
Творення та відмінювання імен по батькові
Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою тільки суфікса -ович, а жіночі - за допомогою суфіксів -івн(а) та-ївн(а)(від імен на -й):
Відповідні імена по батькові будуть від таких імен: Григорій-Ж - Григор-ович-Ж, Григор-івн-а; Ілл-я - Ілл-іч-Ж, Ілл-івн-а; Кузьм-а - Кузьм-ич-Ж (і Кузьм-ович-Ж), Кузьм-івн-а; Сав-а - Сав-ич-Ж (і Сав-ович-Ж), Сав-івна; Хом-а - Хом-ич-Ж (і Хом-ович-Ж), Хом-івн-а; Яків-Ж - Яков-ич-Ж, Яків-н-а.
Чоловічі імена по батькові відмінюються як іменники ІІ відміни мішаної групи, а жіночі - як іменники І відміни твердої групи. Примітка. У звертаннях, що складаються з двох власних назв - імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Яковичу, Галино Іллівно, Михайле Кузьмичу, Андрію Сергійовичу.
Відмінювання прізвищ
1. Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища із закінченнями ІІ відміни - за зразком відмінювання іменників ІІ відміни.
Примітка. Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюються.
2. Прізвища прикм. типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикм. чол. та жіночого родів твердої чи м'якої групи.
3. Чоловічі прізвища пикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за таким зразком: Примітка. У звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має лише загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: друже Максименко, колего Савчук, добродійко Середа, пане Гончар, пані Семенова.
Відмінювання географічних назв
Усі географічні назви ставляться в тому відмінку, якого вимагає контекст.
1. Географічні назви з іменниковими закінченнями -а, -я відмінюються як іменники І відміни: Н.в. Полтава, Ольвія; Р.в. Полтави, Ольвії; Д.в. Полтаві, Ольвії, З.в. Полтаву, Ольвію; О.в. Полтавою, Ольвією; М.в. Полтаві, Ольвії, К.в. Полтаво, Ольвіє.
Якщо основа географічної назви закінчується на г, к, х у давальному і місцевому відмінку виступають з, ц, с: Празі, Шепетівці, Волосі.
2. Географічні назви іменникового походження з основою на приголосний та -я відмінюються як іменники ІІ відміни: Н.в. Ужгород, Запоріжжя; Р.в. Ужгорода, Запоріжжя; Д.в. Ужгороду, Запоріжжю; З.в. Ужгород, Запоріжжя; О.в. Ужгороодом, Запоріжжям; М.в. Ужгороді, Запоріжжі; К.в. Ужгороде, Запоріжжя.
При відмінюванні в географічних назвах відбувається чергування голосних: Київ – Києві, Харків – Харкові, Львів – Львові, Тернопіль –Тернополі.
Якщо основа географічної назви закінчується на г, к, х у давальному і місцевому відмінках відбувається зміна приголосних на з, ц, с:Острозі, Владивостоці, Токмаці, Портасі.
3. Географічні назви жіночого роду з кінцевим приголосним основи відмінюються як іменники ІІІ відміни: Н.в. Керч, Р.в. Керчі, Д.в. Керчі, З.в. Керч, О.в. Керчю, М.в. Керчі.
4. Географічні назви, що мають форму множини відмінюються як відповідні загальні іменники: Н.в. Чернівці, Карпати; Р.в. Чернівців, Карпат; Д.в. Чернівцям, Карпатам; З.в. Чернівці, Карпати; О.в. Чернівцями, Карпатами; М.в. Чернівцях, Карпатах; К.в. Чернівці, Карпати.
5. Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюються як звичайні прикметники: Н.в. Привільне, Р.в. Привільного, Д.в. Привільному, З.в. Привільне, О.в. Привільним, М.в. Привільному, К. Привільне.
6. Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки (Великий Токмак, Кривий Ріг, Мінеральні Води, Біла Церква, Кам'янець-Подільський ) , відмінюються в обох частинах:
Н.в. Кривий Ріг Кам'янець-Подільський
Р.в. Кривого Рогу Кам'янця-Подільського
Д.в. Кривому Рогу Кам'янцю-Подільському
З.в. Кривий Ріг Кам'янець-Подільський
О.в. Кривим Рогом Кам'янцем-Подільським
М.в. Кривому Розі Кам'янцю-Подільському
7. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника (Баден-Баден, Орєхово-Зуєво, Михайло-Коцюбинське, Івано-Франківськ) відмінюються лише в другій частині:
Н.в. Баден-Баден Івано-Франківськ
Р.в. Баден-Бадена Івано-Франківська
Д.в. Баден-Бадену Івано-Франківську
З.в. Баден-Баден Івано-Франківськ
О.в. Баден-Баденом Івано-Франківським
М.в. Баден-Бадені Івано-Франківську
8. Прийменникові конструкції-назви (Комсомольськ-на-Амурі, Франкфурт-на-Майні, Ростов-на-Дону) відмінюються у першій частині:Н.в. Ростов-на-Дону, Р.в. Ростова-на-Дону, Д.в. Ростову-на-Дону, З.в. Ростов-на-Дону, О.в. Ростовом-на-Дону, М.в. Ростові-на-Дону.
9. Не відмінюються географічні назви (переважно іншомовні), що закінчуються на -е (-є), -і (-ї), -о, -у (-ю): Туапсе, Улан-Уде, Капрі, Тбілісі, Баку, По, Порт-Луї.
10. Маловідому географічну назву слід вживати з номенклатурною назвою у називному відмінку (у подальшому контексті номенклатурне слово опускається, а назва відмінюється): У селі Долішній Шепот виявлено родовища нафти.
11. Якщо номенклатурне слово (республіка, провінція, колонія, штат, область та ін.) не входять до складу власної назви, то власна назва відмінюється тільки в тому разі, коли вона складається з одного слова, яке має той самий рід, що й номенклатурне слово: Республіка Франція – у республіці Франції; штат Техас – у штаті Техасі.
12. Якщо номенклатурна назва відрізняється за родом від власної назви – відмінюється тільки номенклатурна назва: республіка Іран – у республіці Іран, штат Вірджинія – у штаті Вірджинія.
13. Якщо перед словами республіка, королівство, князівство, штат є означення, то вони відмінюється в усіх частинах: Корейської Народно-Демократичної Республіки, але у нових назвах не змінюється: Народної Республіки Мозамбік, Народну Республіку Ангола, Республікою Молдова.
14. У ділових паперах спостерігається нормативна тенденція не відмінювати географічні назви, які складаються з двох слів: Вантаж направлений у місто Біла Церква (а не Білу Церкву).
15. Географічні назви із означувальним словом в офіційних документах, повідомленнях, військовій та географічній літературі не відмінюються: народився у місті Запоріжжя (а, не Запоріжжі); за селищем міського типу Василівка (а не Василівкою).
16. Назви залізничних станцій у ділових паперах не відмінюються: Поїзд зупинився на станції Дніпробуд. На станції Шевченкове поїзд стоятиме 15 хвилин.
17. Не змінюються в ділових паперах назви гір, островів, бухт, застав, озер, річок: поблизу гори Пік Перемоги, на півострові Камчатка, під заставою Тиха, під мисом Надія, користуватися водою з річки Дніпро.
72. У родовому відмінку однини закінчення -а (-я) мають:
а) назви істот: столяра, бригадира, лікаря; Мороза, Борща, Галаса (прізвища); слона, горобця, комара, жука, мікроба;
б) назви чітко окреслених предметів і понять: трамвая, тролейбуса, стола, олівця, портфеля, ключа, лоба, носа, метра, серпня, вівторка, перпендикуляра, атома, електрона;
в) назви населених пунктів: Києва, Херсона, Конотопа, Бок рисполя, Богуслава, Острога, Соколя, Сирця, Лондона, Нью-Йорка (виняток становлять ті складені власні назви, у яких друга частина співзвучна із загальною назвою, що має закінчення -у: Кривого Рогу, Красного Лиману, Кам'яного Броду, Часового Яру);
г) назви річок під наголосом: Дніпрй, Дністра, Остра", Хопрй, Пслй; але не під наголосом: Дбну, Бугу, Інгулу, Дунйю;
ґ) іноді, як виняток, назви нечітко окреслених предметів, найчастіше під наголосом та зі суфіксом -к: хліба, вівса, вечора, тягаря, садка, стіжка, гопака, стрибка, ривка.
Усі інші іменники мають звичайно закінчення -у (-ю): шляху, гурту, народу, інституту, будинку, піску, алюмінію, грому, гніву, футболу, сну, прогресу, Криму, Подолу.
Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопада (місяць) і листопаду (опадання листя), каменя (шматок породи) і каменю (матеріал), листа (писаний текст) хлисту (збірне поняття), стола (вид меблів) і столу (поставлена їжа, круглий стіл), до Алжира (місто) і до Алжиру (країна).
У деяких випадках паралельно вживаються обидва закінчення: з двора і з двору, з моста і з мосту.
73. Це насамперед слова іншомовного походження (загальні назви) з кінцевим голосним: амплуа, ательє, бюро, деп.
Рід невідмінюваних іменників
1). Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: прибулий месьє, військовий аташе, люб'язний портьє, мій імпресаріо, справедливий рефері, сміливий тореро, відомий шансоньє, елегантний маестро, несамовитий тифозі, активний япі, заповзятий папарацці, екстравагантний кутюр 'є.
2). Назви осіб жін. статі кваліфікуються як ім. жін. роду: усміхнена фрейлейн, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс.
3). Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це так звані іменники спільного роду: Ваш протеже виявив себе з найкращого боку. -- Милуйтеся-бо вашою протеже! (М. Старицький); Жодного паперу не писав для них більше, хоч як не тис на мене мій візаві (Ю. Андрухович); -- Ох, як усім цікаво, -- сказала моя чарівна візаві (В. Шкляр); справжній хіпі -- справжня хіпі.
4). Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, галасливий жако, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка. Поні не відходила ні на крок від дитини. Винятком є іменники цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), які належать до жіночого роду.
5). Субстантивовані невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане "так", гучне "ура", останнє "вибач", суворе "цить", лагідне "добраніч", улесливе "мерсі".
6). Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього роду: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв 'ю, світлове табло, смачне канапе.
Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать такі невідмінювані слова, як: сироко, памперо, майстре, грего та інші назви вітру, сулугуні (сир), шимі (танець), кабукі (театр), кавасакі (бот), бефстроганов (від прізвища Строганов), багі (гоночний автомобіль), бенді (хокей з м'ячем), кантрі (стиль у музиці), жакоб (стиль меблів), карт-бланш (бланк), барбекю (різновид шашлику). Словами жіночого роду є іменники: авеню (вплив синоніма "вулиця"), бере (груша), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), бері-бері (хвороба), страдиварі (скрипка), альма-матер (буквально "мати-годувальни-ця").
7). Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви деяких грошових одиниць (екю, ескудо), назви танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі),
а також слова; мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники; есперанто (мова), афгані (грошова одиниця). Слово бієнале (б'єнале) подається словниками як іменник чоловічого і жіночого роду.
8). Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику у різних значеннях; альпака -- ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне -- ч. р. (сорт винограду) і с. р. (вино), контральто -- с. р. (голос) і ж. р. (співачка), сопрано -- с. р. (голос) і ж. р. (співачка).
9). Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо); гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небезпечний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається у різних родових формах; Гаїті проголошена незалежною 1804 року (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів (острів).
10). За родовою назвою визначається також рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо, наприклад; Про це повідомила "Торонто стар" (газета); "Темпо" опублікував цікаві матеріали про футбольний чемпіонат (журнал); "Наполі" перемогла у фінальному матчі з рахунком 3:1 (команда); "Мебіл ойл" заснована 1882року (монополія); "Прадо" відомий колекціями іспанського мистецтва (музей).
11). Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова; У районі відкрита нова АЗС (автозаправна станція); Наш НДІ уклав кілька перспективних договорів (науково-дослідний інститут); Кілька років тому ЦНБ переїхала у нове приміщення (Центральна наукова бібліотека); При педінституті розпочав роботу ФПК (факультет підвищення кваліфікації). У деяких випадках відзначається родова варіантність абревіатур. Наприклад, слово ВАК (Вища атестацій-на комісія) вживається як невідмінюваний іменник жіночого роду і як відмінюване слово чоловічого роду; 1992 року розпочала роботу ВАК України. Прийнято рішення ВАКу про затвердження дисертації. Відмінювана форма чоловічого роду властива розмовній мові, невідмінювана форма є літературною.
Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично і визначається за допомогоюконтексту: В одному купе сиділо троє дівчат; З усіх купе виходили люди. 74. Прикметники — це слова, що вказують на ознаку предмета і відповідають на питання який? чий?
Прикметники змінюються за родами, числами, відмінками; виражають різноманітні ознаки й властивості предметів: якість (свіжий хліб, твердий грунт, м 'яка груша); розмір (велике поле, широка дорога, маленький будиночок); смак (гіркий огірок, солодка ягода, кисла слива); матеріал, з якого зроблений предмет (фарфорова чашка, дерев'яні двері, скляний посуд); колір (жовто-блакитний прапор, фіолетові квіти, зелена трава); приналежність (наша фірма, мої акції, банківські автомобілі); зовнішні ознаки (білява дівчина, весела людина, стрункий хлопець); внутрішні властивості (перспективна ідея, діловий маклер); часові відношення (вечірній автобус, пізній час); просторові відношення (останній ряд, правий берег, ліва обочина).
Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками:
за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. д.;
з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. д.;
на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;
для: курси для вивчення; комісія для складання актів;
після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось) і т. д.;
у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;
по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям і т. д.
Не можливо утворити ступені порівняння від складних прикметників,зменшувально-пестливих, з прикметниками,що мають постійні ознаки та тими,що мають префікс ПРЕ.
Для діл.мовлення характерна аналітична(складена) форма ступенів порівняння.
75. Числівником називається частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.
-
Кількісними називаються числівники, котрі позначають кількість предметів і відповідають на питання скільки?Серед них виділяють власне кількісні (два, п'ять, вісімнадцять, тридцять шість); дробові (чотири восьмих, сім цілих три десятих); збірні (троє,десятеро); неозначено-кількісні (кілька, багато, чимало). Кількісні числівники змінюються за відмінками, але не мають граматичних ознак роду і числа. Виняток становлять числівники один (одна, одне,-о), одні; два, дві; обидва, обидві; півтора, півтори.
-
Порядковими називаються числівники, які позначають порядок предметів при лічбі і відповідають на питаннякотрий? котра? котре? котрі?: перший, перша, перше, перші; одинадцятий, одинадцята, одинадцяте, одинадцяті. Порядкові числівники, подібно до прикметників, змінюються за родами, числами і відмінками.
Осн.правила запису цифр.інфи:
1)простий кільк.числівник без вказівки на одиницю виміру записується словом (у складі трьох осіб),але 40 гектарів.
2)простий числівник на позначення часових меж записується словом(за два місяці до..)
3)складні і складені числівники записуються цифрами,але крім початку речення
4)дати
5)навчал. і фінан. роки
6)грош.сума записується цифрами, а в дужках словами
7)порядкові числівники записуються з відмінковими закінченнями
8)складені слова з першою частиною 50-80 вфдмінюється лише 2-га частина
9)2,3,4,обидва вимагають за собою наз.відм.множини.
76. Займенник - частина мови, яка замінює іменник у реченні. Вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий?скільки?
1)переваж.більшість док-тів пишеться від імені установи,закладу,орг.-ції(1 ос.мн.). займенник МИ пропускається
2)паралельною є форма 3 ос.одн.
3)займенник ВАМ опускається,що створює враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділов.мовлення (надсилаємо для ознайомлення).Введення в речення займенника ВАС,ВАМ пом’якшує категоричність вимоги.
4)вживання займенника Я пропускається в розпорядчих документах(наказую.., пропоную..). Займенник наявний і обов’язковий в автобіогр.,поясн.записках, дорученнях.
77. Дієслово — частина мови, яка називає дію або стан істоти, предмета. Основні граматичні ознаки дієслова — час, особа, число і спосіб, за ними дієслово в реченні відрізняється від інших слів.
Вибір грамат.форми дієслова:
1)в док-тах найпоширеніша форма-слово теп.часу зі значенням поза часовості(1 ос.мн.,2ос.од-ми,ти)
2)теп.час вжив-ся на позначення майб.часу,коли підкреслюється обов’язковість(засідання розпочинається о 10 год)
3)майб.час дієслів недок.виду-складена форма(будуть здійснюватися)
4)наказ.спосіб вираж-ся рядом:
а)власне наказ.спосіб викор-ся лише в усн. мовленні(зробіть,принесіть)
б)у пис.формі переважає інфінітив і описові лексич.засоби
Інфінітив вжив-ся у наказах і розпорядженнях,надає вислову категор.х-ру(прийняти,звільнити).
Менш категоричні безособові форми. Вони мають х-р ствердження фактів, застосовувався в інструкціях, статусах, приписах(заборонено)
Форми дієслова:дієприкметник(актив-вживається обмежено; пасив.)та дієприслівник(до та недок види)
Дієприслівники широко використ-ся в діл.мовленні і пишуться на поч..речення.
78. Прийменник - це служб. част мови, яка уточнює граматичне значення ім. і виражає зв'язки між словами в реченні.
Сфера вживання прийм. у діл. мові необмежена, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відм. закінченнями, ім. або займ., вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим.
Порівняємо:
а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій - занепокоєні діями;
б) (просторове значення) прямувати по степах - прямувати степами.
Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношень:
- просторових: при заводі, від заводу, на заводі, біля заводу, перед заводом, до заводу, і з будинку, зі станції (і), з полів, посеред поля, над полем, край поля, поперед нас, поза стінами, попід парканом, (і) з-під каменя, понад землею, через поле, уздовж дороги, крізь отвір, навпроти президії, побіля стіни, проміж цеглинами. (і) з-за гори;
- часових: від часу проголошення, близько години, за гетьманщини, до реформ, (у) впродовж століття, проти ночі, під час панування, напередодні свят, наприкінці доби, (і) з часу творення, у (в) радянський період, протягом ночі, через день, об обідній порі, о восьмій годині, за хвилину, під час колективізації, після перебудови;
- причин.: у силу обставин, з нагоди ювілею, через хворобу, від перемоги, за умов, в обставинах, у зв'язку з, в наслідок;
- мети: задля успіху; на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, для звіту, ради успіху, заради спільної мети;
- допустовості (у)всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, опріч правил, у(в) разі потреби, незважаючи на попередження, попри труднощі, відповідно до умов, при нагоді та інші.
Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні.
По: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості, комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям.
Відтінок згаданого значення помітний у конструкціях, що виражають просторові відношення, зокрема місце перебування. Прийменниково-відмінкова форма може визначати поширення дії на певному просторі, або ж її повторюваність, а також розташування об'єкта в декількох точках поверхні чи всередині кількох об'єктів, наприклад: порядкує по господі, снігопади пройшли по області, обговорюють по кабінетах.
Ця ж конструкція вживається для вказівки на рух по поверхні предмета або в межах якогось простору, до того ж коли рух відбувається в багатьох напрямках, наприклад: в'ється по стовбуру, сунеться по стіні, пройду по дошці, їхав по шосе.
У деяких словосполученнях (без зміни значення) паралельно з іншими прийменниками, що виступають синтаксичними синонімами або без них (по завершенні навчання - після завершення навчання, стріляти по мішені - стріляти в мішень, простувати по слідах - простувати слідами, пересуватися по пустелі - пересуватися пустелею). У конструкціях з іменниками в 3 відмінку при вказуванні на предмет, місце, простір, час, що є межею поширення певної дії або ознаки (вантажівка загрузла по Фіри - загрузла до фар, резервуари були повні по краї - повні до країв, степи до Дніпра - степи по Дніпро, відпочивати до цього часу - по це час).
Нормативними є також поєднання прийменника по:
1. у складних прислівниках з іншими частинами мови: - з іменниками (по можливості, по суті, по батькові); - із прикметниками (по-господарськи, по домашньому); - із займенниками (по-нашому, по-своєму); - із числівниками (по троє, один по одному, по-друге).
2. з іменниками в М. відмінку: - зі значенням мети: (послали по інструктора, пішли по воду); - зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія (пляма розповзалася по стелі, трансляція по телебаченню); - зі знанням місця поширення дії (розпорядження по фабриці, чеканник по міді); - зі значенням роз подільності (усі делегати отримали по подарунку, жінкам подарувати по букету пролісків).
3. із займенниками (по їхньому будинку, по цьому місцю).
В інших випадках треба використовувати прийм. на, за, з, із, до, для, від, під, у(в), як, через, щодо та ін. або взагалі безприйменникові конструкції залежно від контексту.
80. 1. Основні норми вимови звуків і звукосполучень Орфоепічні норми – це загальноприйняті правила літературної вимови. Систему норм літературної вимови вивчає орфоепія. Українська орфоепія включає норми вимови звуків (голосних і приголосних), а також звукосполучень у процесі асиміляції, подвоєння, подовження, спрощення, збігу звуків. Вимова голосних і приголосних звуків характеризується такими особливостями: – гол. зв. вимовл. повнозвучно в будь-якій позиції; звуки [а], [і], [у] передаються завжди чітко і виразно; ненаголошений [о] не наближається до [а], як у російській мові, але перед складом з наголошеним [у] та [і] – [о]; ненаголошений [е] вимовляється як [еи], а ненаголошений [и] – як [ие] (вексель, дисконт); звуки [е], [і] в іншомовних словах після голосних можуть йотуватися (клієнт, егоїст); – пригол. дзвінкі не оглушуються в кінці слів та в середині перед глухими, тільки [г] у словах нігті, кігті, легко, вогко, дьогтю та в похідних від них перед глухими вимовляється як [х]; глухі приголосні перед дзвінкими передаються дзвінко (клятьба, просьба); прийменник і префікс з перед глухими послідовно оглушуються (з товаром, з попитом); звук [з] у префіксах роз-, без-, через- та прийменниках без, через перед глухими залежно від темпу мовлення може вимовлятися дзвінко або оглушено (розпорядчий, безприбутковий, через транспорт); губні, шиплячі (неподовжені), задньоязикові і гортанний [г] звучать твердо, лише перед [і] пом’якшено (біржа, мільйон, шість, банкір, архів); у деяких питомо українських та іншомовних словах губні, задньоязикові, гортанний та подовжені шиплячі пом’якшуються перед я, ю (бюджет, кювет, річчю,бездоріжжя); перед [е] приголосні вимовляються твердо (цейтнот, тендер) тощо. Вимова звукосполучень пов’язана з такими процесами: – з асимілятивними змінами; напр., у закінченнях дієслів -ться, -шся вимовляються як [ц?:а], [с?:а] (інвестується, фінансуєшся), -жся, -чся у дієсловах наказового способу передаються як [з?с?а], [ц?с?а] (уріжся, морочся), [з] перед шиплячими уподібнюється до них і вимовляється як [ш:], [ж:], [жш] (зшити, безжурність, безшумний); – з подвоєнням звуків; напр., два звуки вимовляються при збігу однакових приголосних на стику префікса і кореня, кореня і суфікса, двох суфіксів, двох префіксів, основи дієслова і постфікса (віддаль, корінний, годинник, возз’єднання, піднісся); у похідних від слів з подвоєними звуками (законно, невинність); у прикметниках на –анн-ий, -янн-ий, -енн-ий зі значенням можливості дії (здійсненний, але довгожданий); в іншомовних власних назвах (Брюссель, Голландія, Канни, Оттава, Діккенс); у словах алло, брутто, нетто та інших; – з подовженням звуків; напр., подовжено вимовляються звуки [д], [т], [з], [с], [л], [н], [ж], [ш], [ц], [ч] після голосного перед я, ю, є, і у всіх відмінках імен. сер.р. на -я ІІ відм. (крім Р.в. без закінчення
82. Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису. Наприклад: Литвиненко, Гапоненко, Писаренко Шевченко, Марченко, Муляр, Кравченко, Назар, Удовенко, Пугач, Солов'яненко, Тимошенко, Юрчук.
Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості:
1) у російських прізвищах ё передається сполученням йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо. Наприклад: Йотов, Йоржик, Майоров, Водойомов, Муравйов, Соловйов, Воробйов;
2) якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов, Пушкарьов, Лавреньов, Треньов;
3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. Наприклад: Чижов, Свящов, Балашов, Лихачов, Лобачов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Наприклад: Горячеє, Чебишев, Коришев, Солнцев, Кривенцев, Плющев, Лещев;
4) російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Ааександров, Демидов, Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Луспекаєв, Білевич. Але звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна, Пєшковський, Лєтов, Мєстківський;
5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Наприклад: Іва-щенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Ніколаєв, Фірсова, Бірюков, Лісний, Ліненко.
Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Наприклад: Живков, Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Чигрін, Чирва, Шиша-рова, Шишацький, Щиглов, Щипачов;
6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається через ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар'їн, Ільїн, Переїденко;
7) російська літера ы завжди передається через и. Напиклад: Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих, Куцих;
8) літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук, Вшоградов, Винокур;
9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц. Наприклад; Матвєев, Андрєєв, Федосєєв, Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв; Лаптєв, Мед-ведєв, Пахарєв, Каменєв, Гундарєв, Жухарєв; Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев, Онищев, Костищев;
10) у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: При-ходько, Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний, Привалов, Придніпровський, Приймаков, Прийденко, Придорожній;
11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич; Перепелятник, Рудик, Цилюрик, Дудник, Малик, Антосик, Бендрик;
12) слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишне-вецький, Новицький, Липовицький, Іваницький, Жванецький, Корецький, Саврицький, Квітницький, Хмельницький, Купецький, Пінаєвський, Залюбовський, Завадовський, Зелінський, Пет-ровський, Тройський, Міщерський, Добровольський, Печерський, Матусовський, Броварський.
Імена по батькові
При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович, Ігорович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Богданович, Андрійович, Маркіянович, Васильович, Семенович.
При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -ївн(а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна, Лук'янівна, Ярославівна, Артемівна, Владиславівна, Василівна, Бориславівна, Романівна, Олександрівна, Сергіївна.
Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил. їх слід пам'ятати.
Григорій — Григорович, Григорівна
Сава — Савич (-ович), Савівна
Ілля—Ілліч, Іллівна
Микита —Микитович, Микитівна
Яків — Якович (-левич), Яківна (-лівна)
Лука —Лукич, Луківна.
У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише
закінчення -івн(и), -ївн(и), у давальному - -івн(і), -ївн(і).
Наприклад:
Р. в. Людмили Тимофіївни (неправильно: Тимофі-ївної)
Вікторії Володимирівни (неправильно: Володи-мирівної)
Д. в. Людмилі Тимофіївні (неправильно: Тимофі-ївній)
Вікторії Володимирівні (неправильно: Володими-рівній).