2.2.2.Музеї Музей Євгена Коновальця

23 травня 1990 р. з ініціативи товариства української мови було відкрито музей. З нагоди сторіччя від дня народження Є. Коновальця 14 червня 1991 р. біля будинку встановлено пам'ятник полковнику (автори — скульптор Р. Романович та архітектор В. Потюк). У ніч з 9 на 10 липня пам'ятник підірвали. Друге повернення у бронзі Є. Коновальця відбулося 8 грудня 1991 р. Понівечене погруддя залишилося поруч — свідок історії. З 1 березня 1993 р. музей Є. Коновальця отримав статус державного і став відділом Львівського історичного музею.

Експонати музею розташовані у трьох кімнатах. Період дитинства та юнацтва представлений у першій кімнаті, у другій — військова діяльність. Матеріали третьої кімнати розповідають про заснування та керівництво УВО та ОУН, боротьбу в підпіллі, вбивство.

Серед раритетів експозиції — крісло батька, серветка, вишита руками матері, та образ-фотографія Св. Терези. Віднайти речі, що належали родині Коновальця, надзвичайно важко. Останнє поповнення музею — меблі із римського помешкання Є. Коновальця.

Щорічно 23 травня та 14 червня, на річниці загибелі та народження Є. Коновальця, проводяться ювілейні заходи. Від 2006 р. тут відбувається Молодіжний фестиваль "На Фестини до Євгена", приурочений до дня народження полковника.

Музей “Жовківський замок” є відділом Львівської галереї мистецтв. Змінні виставки музей організовує починаючи з 2001 р., а постійно діюча експозиція функціонує з 2007 р. Постійна експозиція музею розповідає відвідувачам про історію міста Жовква, розвиток Жовківських фортифікацій, а також видатних особистостей, які жили або відвідували Жовкву. Цікавими для відвідувачів тут будуть: макет замку, частина дерев'яної водопровідної труби XVII ст. та фрагменти ікон XVIIІ ст. Жовківської школи малярства. Раритетними експонатами цієї експозиції є два дерев'яні ангелика XVII ст., які представляють Жовківську школу різьбярства.  Серед змінних експозицій сьогодні привертає увагу виставка фотографій (30-ті рр. ХХ ст.) Еміля Доманського “Жовків'яни і не тільки”. Усіх поціновувачів мистецтва музей запрошує на “Серпневі зустрічі” — нові виставки, присвячені Дню незалежності України.

Девіз: "З минулого в майбутнє!"

Місія - бути містком, платформою спілкування  між: 

 o   минулим і майбутнім

 o   містом і туристами

 o   мистецтвом і громадою    

В музеї надаються послуги по проведенню екскурсій не тільки музеєм, але й містом та до Крехівського монастиря, містечка Потелич.

2.2.3.Етнічно-культурні особливості території

Під етнографічною групою або субетносами розуміють певну групу людей, що належить до конкретного етносу. Вона зберігає традиційні елементи побутової культури, діалектні відмінності в мові і складає історико-культурну спільність. Традиційно-побутові особливості етнографічних груп (субетносів) виявляються в одязі, житлі, звичаях, обрядах, фольклорі, народній музиці та декоративно-прикладному мистецтві.

Поява етнографічних груп зумовлена історичними особливостями розвитку окремих територіальних груп конкретної народності чи нації, їх соціальним і політичним становищем, географічними умовами, заняттями, що позначається на культурі і побуті цих груп. Часто такі групи мають самоназву і виступають етнографічними групами (субетносами) конкретного етносу.

На Жовківщині, при феодалізмі існувало багато етнографічних груп,з нечіткою етнічною самосвідомістю, але з певними культурно-побутовими особли востями.

До найбільш привабливих історико-культурних об’єктів району, з точки зору розвитку культурно-пізнавального туризму, належать пам’ятки розміщені в селищах Куликів та Мегерів, селах Крехів, Потелич, Глинсько, Туринка, Мокротин, Зашків, Нова Скварява, Заглина. Тільки в Жовкві турист може оглянути більше як сто історико-архітектурних пам’яток, відвідати чудовий ландшафт Жовківського Розточчя на горі Гарай.

Із Жовківщиною пов’язані життєві долі багатьох державних мужів України та її сусідів, діячів світової культури, науки та церкви. Серед них – король Данило Галицький,  гетьмани – Богдан Хмельницький, Данило Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа. Жовкву заснував коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Жолкєвський. Згодом місто було резиденцією польського короля Яна Собєського, а в 1706-1707 роках ще й резиденцією російського царя Петра І. Тут працювали письменники Іван Франко, Лесь Мартович, Осип Лещук, Ольга Дучимінська, історики Іван Крип’якевич і Садок Баронч, художники Іов Кондзелевич, Іван Руткович, Василь Петранович, Юліан Буцманюк, драматург Ярослав Верещак, диригенти Степан Турчак і  Володимир Божик. На теренах народилися всесвітньо відомий хімік Любомир Романків, народний артист Богдан Ступка, політичний діяч ОУН Євген Коновалець, літературознавець, уродженець с.Волиця Михайло Возняк, всесвітній скульптор із с.Забір’я Зеновій Федик, а в Дублянах вчився Степан Бандера. У с.Потелич народилися науковці та відомі діячі церкви Стефаній та Лаврентій Зизанії, відомий письменник ХVІІ ст., а в 1620-1624рр – очолив Київську братську школу, Касіян Сакович. У с.Туринка провів свої дитячі та юнацькі роки священик із світовим іменем Атанасій (Григорій) Великий, що є автором 150=ти наукових праць з історії мовознавства, теології. У с.Боброїди 55 років служив священик, науковець і відомий краєзнавець Галичини о.Іван Гавришкевич, а в Жовківському Василіанському монастирі служив письменник і перекладач, основоположник молдавської мови митрополит Досифій – Дмитрій Баріла (1624-1693 рр). У різний час на Жовківщині перебували такі особистості як Феофан Прокопович (1706 р.), Петро Перший.