Ноктюрн 1

Взимку серед ночі

Щось будить мене

Щось хапає мене за горлянку

Дихати не дає

Ненавиджу стіни

Голими темними вулицями блукаю

Шукаю сонця

Змерзлими вустами пригадую щось

Чи то пісню чи то ім'я

Нема цьому назви

Нема цьому ради

Це Київ

Мабуть друзі теж не сплять

Це, слава Богові, Київ.

На Подолі мене відпустило.

Простіть мені. Мені вже,

їй-Богу, краще.

Група «Лу Го Сад»

До угруповання входили Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський. У 1986 році вони видали альманах «Лу Го Сад». Захищають теорію поетичного ар'єргарду, плекають поетичні знахідки українського бароко (зокрема поета Івана Величковського) й українського модерну.

4 Іван Лучук сонетій

Сон тети тоне там за темним ставом, Сонети стогнуть вам задармо марно, Совіти стягнуть нам ремінник карно, Селера пахне трохи ніби лавром.

Себе самого сам я своїм правом Скришу, спалю, змету. Це гарно. Сердець літа великий гурт попарно. Та навсібіч вони чкурнуть небавом.

Забава вабить баобаба рада. Халупа лупить дахом раптом. Погода годить деколи городам. Насправді рада нам — порада чи нарада? Та що це я заходжусь над сатрапом. Голубчики, найкраще — це погорда.

Автоепітафія а ля сковорода

Світ мене ловив, ловив І нарешті відпустив.

Автор до Величковського Величко — чи бичок чи лев?

Він грав сам так і собі, і расі.

Цинобру брав отак — вам і навспак,

Грав з демоном раків автор.

Йому читальник: кинь! Лети, чумо,

Й сам зажди таку... Світ хирів.

Одинак — рак Івана рако — піонера

Варт хижих трав, арено; і покара — навік:

Аркани довіри хтів сукати джаз має.

Йому читальник: кинь! Лети, чумо.

Й рот ваві — кар моно: мед з варг — кап!

Сван і Мавка — товар?

Бурбони, цісарі — і босі? Катма свар — гнів!

Величко — чи бичок, чи лев?

4 Назар Гончар

НА ЗАРІЗ

Я був би буревісником

якби

тій бурі довіряв

а я собою заклопотаний

боюся

моїх ще ненароджених дітей

чим більше голосів і голосінь і безголосся

голосувань

безголових • ' '' *•

головувань

нерівнобезправності

справжності — несправжності

громогласності

вправності-невправності

галасу-баламбалань

чим більше переслів'я-недослів'я

тим більше чуюся великим

невігласом нездарою нікче

мою найбільшу мрію

нікому не відкрию

бо вже її нема

гай-гай

бо з ким то говорити:

найтяжча — перемога над собою:

і я побитий — недобитий

лежу собою заклопотаний

гей хто там!

славте перепере

а я не можу

бо я собою заклопотаний _{п г}

Р. Безполків.

я поглинач вогню Клітка

я скавулю коня я не сідлаю нікого я не заклинаю в похід з полуно-о-очі я заклопотаний собою:

чи встану — я?

чи гляну

на нинішнього переможця

так як нові ворота

на барана

заперті

Очі болять дивитися

та не темніють

у світлі рішень

які підтримую

згорблений

виконую

не перший

жаль не останній

концерт

для акордеона із фальцетом

Коли стану струнко

(не смирно)

тоді рушимо

пліч-о-пліч

із рішеннями

які твердо тримаються на ногах.

• Роман Садловський

Смуток замерз Б кутку М. Семенко

Смуток не знав, що на нього полюють, Смуток не бачив своїх ворогів, Все, що живого було, стриножив, Вічність — блаженство оманне — знайшов

і розімлів

Смуток вже знав, що на нього полюють, Бачив вогні в таборах ворогів. Вдарили залпи морозів, Спробував захист і смерть крижану

зустрів.

ТЕЧІЯ

Мінливий вечір що надходить вже не боїться нас лишити і згадка наша — тихі води оманою на мить засліпить

її довіку не зцілити на дні сурми майбутня сповідь як вірне пам'яті вітрило несе світами знак човна

Літературне угруповання «Червона фіра»