Питання для самоперевірки

4. Що таке міст. Які основні функції виконують мости

5. Чому в конфігураціях мереж з мостами не повинні бути присутніми петлі. Що таке петля.

6. Що таке маршрутизатор. Пояснити основні функції маршрутизаторів.

7. На якому рівні та з яким типом даних працюють маршрутизатори. Які типи адрес визначаються маршрутизаторами.

Література

1. Новиков Ю.В., Кондратенко С.В. – Локальные сети: архитектура, алгоритмы, проектирование. М.: Изд-во ЭКОМ

2. Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: учебник для вузов. 3-е изд.-СПб: Питер.

3. Лозікова Г.М. Комп’ютерні мережі: Навчально-методичний посібник – К. Центр навчальної літератури

Тема: Оптимізація мереж. Вибір конфігурації FastEthernet

План заняття:

1. Засоби діагностики комп’ютерних мереж

2. Вибір та оцінка конфігурації FastEthernet

Діагностика комп’ютерних мереж складається з тестування кабельної системи мережі, стану активого обладнання (мережних адаптерів, концентраторів, комутаторів та інш.), якості обладнання сервера, якості налагодження операційної системи, алгоритмів роботи прикладного забезпечення.

Тестування кабельної системи виконується спеціальним пристроєм – кабельним сканером. Кабельний сканер виконує повний комплекс тестів на співвідношення кабельної системи мережі обраному стандарту.

Іншим засобом діагностики мереж є використання аналізаторів мережних протоколів. Існують програмні та програмно-апаратні аналізатори. Але вони повинні виконувати наступні функції. Аналізатори повинні мати функцію генерації трафіка. Аналізатори повинні виконувати проріджування кадрів, що приймаються (вони повинні приймати не всі кадри, а , наприклад, кожний десятий та робити прогнози на отримані результати).

Точно так, як і у разі Ethernet, для визначення працездатності мережі Fast Ethernet стандарт IEEE 802.3 пропонує дві моделі, звані Transmission System Model 1 і Transmission System Model 2. При цьому перша модель заснована на декількох нескладних правилах, а друга використовує систему точних розрахунків.

Правила моделі 1

Відповідно до першої моделі, при виборі конфігурації у будь-якому випадку треба керуватися наступними принципами:

• Сегменти, виконані на електричних кабелях (витих парах) не повинні бути довше 100 м. Це відноситься до кабелів всіх можливих категорій - 3, 4 і 5, до сегментів 100BASE-T4 і 100BASE-TX.

• Сегменти, виконані на оптоволоконних кабелях, не повинні бути довше 412 м.

• Якщо використовуються адаптери із зовнішніми (виносними) трансиверами, то трансиверные кабелі не повинні бути довше 50 див.

Модель 1 виділяє три можливі конфігурації мережі Fast Ethernet:

1. З'єднання двох абонентів (вузлів) мережі безпосередньо, без репітера або концентратора (рис.10.4). Абонентами при цьому можуть виступати не тільки комп'ютери, але і мережевий принтер, порт комутатора, моста або маршрутизатора. Це з'єднання називається з'єднанням DTE-DTE або двоточковим.

2. З'єднання двох абонентів мережі за допомогою одного репитер-ного концентратора класу I або класу II

3. З'єднання двох абонентів мережі за допомогою двох репитер-ных концентраторів класу II (мал. 10.6). При цьому передбачається, що для зв'язку концентраторів завжди використовується електричний кабель завдовжки не більше 5 м. Концентратори класу II мають меншу затримку, тому їх може бути два. Використання трьох концентраторів не допускається відповідно до моделі 1 у жодному випадку.

Розрахунок по моделі 2

Друга модель для мережі Fast Ethernet, як і у разі Ethernet, заснована на обчисленні сумарного подвійного часу проходження сигналу по мережі. На відміну від другої моделі, використовуваної для оцінки конфігурації Ethernet, тут не проводиться розрахунків величини скорочення міжкадрового інтервалу (міжпакетній щілині, IPG). Це пов'язано з тим, що навіть максимальна кількість репітерів і концентраторів, допустимих в Fast Ethernet, в принципі не може викликати неприпустимого скорочення міжкадрового інтервалу.

Для розрахунків відповідно до другої моделі спочатку треба виділити в мережі шлях з максимальним подвійним часом проходження і максимальним числом репітерів (концентраторів) між комп'ютерами, тобто шлях максимальної довжини. Якщо таких шляхів декілька, то розрахунок повинен проводитися для кожного з них.

Розрахунок в даному випадку ведеться на підставі таблиці 10.5.

Всі затримки, приведені в таблиці, дані для якнайгіршого випадку. Якщо відомі тимчасові характеристики конкретних кабелів, концентраторів і адаптерів, то практично завжди краще використовувати саме їх. У ряді випадків це може дати помітну надбавку до допустимого розміру мережі.

Користуючись моделлю 2, можна обійти деякі обмеження моделі 1, оскільки модель 1 розраховується для якнайгіршого випадку. Наприклад, в мережі може бути присутніми більше двох концентраторів класу II або більше одного концентратора класу I, а кабель, що сполучає концентратори, може бути довше 5 м.