Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦIЯ 4.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
02.09.2018
Размер:
75.78 Кб
Скачать

Лекція 4

Виховання особистості в колективі. Взаємовідносини колективу й особистості.

План:

  1. Загальне поняття про дитячий колектив, його ознаки, структуру.

  2. Динаміка розвитку колективу. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу.

  3. Основні положення методики формування колективу.

I. Слово колектив походить від латинського слова „колективус” і в перекладі означає об’єднана група, спільне зібрання. Поняття колектив, таким чином, вказує на об’єднання людей.

Колективність у вигляді співробітництва, взаємодопомоги виникла ще в первісно-общинному суспільстві в процесі спільної праці людей. Цьому сприяли суворі умови життя, незахищеність від сил природи. Форми об’єднання і в період первісно-общинного ладу, і пізніше були найрізноманітнішими: общини, сходки, артелі, бригади; партії, гуртки, союзи; клуби, команди. Таким, чином, колектив – це соціальне досягнення людської цивілізації, а не явище будь-якої окремої суспільно-економічної формації.

Колектив означає спільність, єдність, нерозривність зв’язків; це співтворчість, взаємодопомога; за А.С.Макаренком це „солідарність людини з суспільством”.

Групова форма організації виховання у школі – колективна. Колектив (лат. „збірний”) – це організована група людей, об’єднана загальними чи спільними соціально-значущими цілями та діяльністю, спільними професійними та соціальними інтересами, ціннісними орієнтаціями, відносинами взаємної відповідальності.

Більшість людей входять до якихось об’єднань, що є колективами – артілі, бригади, гуртки, союзи, фонди, партії, ансамблі, команди тощо.

Колектив для людини – це:

  • сфера її життєдіяльності;

  • сфера самоствердження і самореалізації;

  • сфера спілкування;

  • гарант захищеності й підтримки.

Історичний аспект проблеми:

Історія педагогіки знає різні форми організації виховного процесу: індивідуальні, мікрогрупові, групові (колективні) і масові. Тобто критерій поділу кількісний. Число дітей у групі коливається від 5-7 до 25-40; при масових - не обмежено. При збільшенні числа вихованців якість виховання зазвичай знижується. Тому незаперечну перевагу мають індивідуальні і мікро групові форми виховання. Але їх висока економічна цінність - серйозна перешкода на шляху широкого розповсюдження. Це вирішальна причина під час вибору колективної форми виховання в нашій країні.

Ідея колективного виховання з’явилась у XVIII ст. Її реалізував в дитячих притулках Песталоцці. В XIX – на поч. XX ст. П.Ф. Каптерєв, М.І. Пирогов, Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський вказували на необхідність створення і підтримки дитячих об’єднань (колективів) і формування у дітей почуття колективізму. В.А. Лай закликав до створення шкільних общин, в рамках яких діти будуть займатися спільною соціально значущою діяльністю для власної соціалізації.

У радянській школі була концепція колективістського виховання. Основним принципом виховання було виховання в колективі через колектив і для колективу. Це була відмова від орієнтації на особистість.

На Заході є інший принцип – принцип індивідуального успіху і конкуренції; теорія і практика міжособистісних взаємин, міжгрупової взаємодії. Багато науковців вважають, що треба відмовитися від принципу виховання в колективі і розробляти практику і теорію міжособистісних взаємин, міжгрупової взаємодії.

Не можна припускатися крайнощів: культивувати лише колективізм або лише індивідуалізм. Колективи треба створювати, людина має виховуватися в колективі, є багато якостей, що виховуються лише в колективі. Колектив потрібен, але в ньому треба створювати умови для повноцінного розвитку кожної особистості, щоб особистість не нівелювалась.

Тож групова форма організації виховання у школі отримала назву колективної. Колектив розглядався як справжнє джерело формування особистості, як необхідна основа виховання людини, як головна форма організації дитячого життя. Виховання у колективі, для колективу і через колектив було оголошено головним принципом виховання. На це були направлені зусилля А.С. Макаренка, Н.К. Крупської, В. О. Сухомлинського. Вітчизняна школа першою у світі відмовилася від орієнтації на особистість, поставивши в центр виховної діяльності колектив. І це було проголошено великою перевагою і суттєвим кроком вперед у розвитку теорії і практики виховання.

У виховані потрібна гармонія і особистого і колективного.

Соседние файлы в предмете Педагогика