(4) Етапи розвитку національної системи виховання:

1). Дохристиянський період - спеціальних шкіл не було. Виховання у процесі пращі хлопці - полювання, дівчата – збиральництво. Безпорядні шлюбні відносини.

2). Київська Русь - феодальна держава. (2 періоди: Поява духовного слова. Прийняття християнства). З прийняттям християнства розвивались ринкові відносини З'являється мережі різних шкіл.

3). Період Україн.Відродження 14-17ст. - розквіт національної системи виховання. Широка мережа шкіл. Декілька етапів навчання: сім'я, школа, вузи. З'являються перші ВУЗи: Києво-Могилянська Академія 1616р..). Львівській університет(166І р..). Братські школи - основна мета протистояти польським католицьким школам. Були рукописні азбуковники, словники. Перший друкований слов'янський буквар наприкінці 16 ст., 44 монастиря. Багато церквей. Біля них школи.

4). 17-19 от., - спадок. Річ Посполита. Росія. Кримський Хан - Україна під їх гнітом.

5). 20-те ст., - революція 17 р. Національна система виховання набула процвітання. Радянська влада піклується про сиріт, багатодітних сімей. Негативне: все суспільне, сім'я не може виховувати дитину в дусі суспільства.

6). 1991 р. - Незалежна Україна - склалися всі умови для розвитку педагогіки.

Державна Національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.) у своєму змісті має розділ «Національне виховання» де зазначається, що НВ в укр.державі має бути спрямоване на форм-ня у молоді та дітей світогляд-ї свід-ті, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв… (Див програму.)

Національна система виховання реалізується через:

• рідну мову (мова передає нащадкам досвід попередніх поколінь і є показником духовної культури народу);

• фольклор (у ньому відображено весь історико-культурний шлях народу);

• родинно-побутову культуру (вона представлена виховними традиціями, що об’єднують минуле і майбутнє);

• народний календар, прикмети (це енциклопедія народної мудрості);

• національні символи і національну символіку (тобто систему знаків, що уособлюють в собі закріплення права роду, племені. князівства).

(5) Зміст загальних завдань національного виховання учнів в сучасній школі може бути реалізований за такими напрямками:

- формування національної свідомості, самосвідомості;

- виховання духовної культури;

- виховання поваги до законодавства України та її символіки;

- виховання свідомого ставлення до навчання;

- формування високої мовної культури;

- утвердження принципів загальнолюдської моралі;

- формування творчої працелюбної особистості;

- естетичне і фізичне виховання;

- формування екологічної культури;

- розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації.

6. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.

Український народ має міцні традиції національної гуманістичної педагогіки. Однією з її складових частин є українська козацька педагогіка – історично обумовлена система навчально-вих-х цілей, завдань, принципів, ідей, ідеалів, форм і методів національного виховання.

Палкий український патріотизм козаків був могутнім стимулом вільного, незалежного життя.

В Концепції національного вих.-ня сказано, що козацька педагогіка – це частина народної педагогіки, у її вершинному вияві, яка формувала у підростаючих поколінь синівську вірність рідній землі, Батьківщині.

Часи козаччини – поч..16 – перша пол.. 18 ст. – називають українським Відродженням, коли Україну покрила густа мережа січових, козацьких, сотенних і полкових шкіл, братських, діяковських, монастирських, церковних і ремісничих.

Першу школу на Січі було відкрито у 1576 р.. до неї приймали хлопчиків з дев’яти років. Посібниками для навчання були: часослов, псалтир і скорописка «Козацька читанка», які були надруковані в достатній кількості в київській та чернігівській друкарні.

В січових школах вчилися читати, писати, рахувати, оволодівали основами знань з: музики, хорового співу, медицини, астрології, військові знання та фізичне загартування.

Лицарський дух панував у школах Запорозької Січі, де гармонійне поєднання специфічних елементів народної, родинної педагогіки становлять одну із ознак січової педагогіки. Козацька духовність була вищим виявом української національної духовності. Вільні, і не від кого незалежні, козаки зберігали свою свободу, волевиявлення як найдорожчі цінності.

Система виховання мала такі ступені:

1. Дошкільне родинне вих.-ня (батьківська, материнська етнопедагогіка).

2. Родинно-шкільне вих.-ня (навч-ня в різних типах коз-х шкіл).

3. Підвищена і вища освіта у вітчиз-х та зар-х університетах, академіях, колегіумах (Києво-Могилянська - 1615, Острозька – 1576р.).

4. Перебування молоді на військовій службі в різних коз-х формуваннях.