Добавил:
instagram.com КПНУ ім. І.Огієнка Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
79
Добавлен:
26.05.2018
Размер:
70.48 Кб
Скачать

34. Художня своєрідність іспанського героїчного епосу «Пісня про Сіда». Відтворення історичного минулого,особливості композиції та художніх образів.Засоби створення головного образу.

особливості іспанського епосу:

1)близькість до історичної дійсності 2) реалістичний характер оповіді (відсутня піднесеність, гіперболізація) 3) велика кількість побутових моментів 4) наявність сімейно-побутової тематики, жіночі образи конкретні 5) епізоди боїв подані з максимальною точністю

Основою іспанського героїчного епосу стали перекази та піс­ні ліро-епічного характеру, створені у військовому середовищі. Епічні твори героїчного змісту в країні були надзвичайно поширеними протягом XI–XІV століть. Їх виконували співці-хуглари, чия творча манера була надзвичайно близькою до французьких жонглерів. У XІV столітті епіко-героїчну традицію продовжено в романсах – модифікованих невеличких ліро-епічних поемах.Іспанія в добу Середньовіччя перебувала під впливом мусульманської та християнської ідеологій, потерпала від кривавих сутичок. Ці явища знайшли своє художнє осмислення в героїчному епосі, провідними темами якого були:

· визвольна боротьба з маврами;· феодальні міжусобиці;· рух за свободу Кастилії, що сприймався як передумова національно-політичного об’єднання всієї країни.

Центральною постаттю іспанського героїчного епосу є Сід, якого народ з любов’ю називає «мій Сід», додаючи - «у добрий час народжений».Це особа історична.

«Пісня про мого Сіда» — пам’ятник іспанської літератури, анонімний героїчний епос. Єдиний оригінал поеми, що зберігся, про Сіда — рукопис 1207 року, вперше виданий не раніше XVIII століття.

Головним героєм епосу виступає доблесний Сід, борець проти маврів і захисник народних інтересів. Основна мета його життя — звільнення рідної землі від арабів. Історичним прототипом Сіда послужив Кастільський воєначальник, дворянин, герой Реконкісти Родріго (Руй) Діас де Бівар (1040—1099), що прозвав за хоробрість Кампеадором («бійцем»). Переможені ж ним араби прозвали його Сідом. Всупереч історичній правді Сід зображений лицарем, що має васалів і що не належить до вищої знаті.

Основні тенденції твору:

1)демократична ( Сід постає в поемі як звичайний дворянин, наближений до народу.) 2) анти аристократична (негативне зображення інфантів Каталонських – жадібних боягузів) 3) доцентрова

Пісня про Сіда», як і вся середньовічна іспанська література, відрізняється від інших пам'яток західноєвропейської літератури рядом особливостей. Якщо для французького і німецького народного епосу характерний трагічно-героїчний тон, то в іспанській поемі героїчне не відокремлене від повсякденного, тут подано різноманітний життєвий фон і домінує оптимістичне світосприйняття. Перед нами Іспанія епохи реконкісти, яка, на думку спеціалістів, не була настільки «чорним» періодом в історії Іспанії, як про це думали пізніше: «Дійові особи «Пісні» — не лише християнські та мавританські війська, в ній зображені люди, далекі від військового життя: жінки, діти, ченці, городяни, євреї; усі вони відтворюють картину мирного життя міст: торговельні угоди, розлуки, подорожі, вітання і радість зустрічей, весілля, зустрічі у тісному колі для обговорення сімейних справ або для веселих розваг, відпочинок після обіду, гарне вбрання, урочисті прийоми та релігійні церемонії»

Зміст поеми дуже близький до історичної основи. «Пісня» виникла через півстоліття після смерті героя, коли події життя та слава його ратних подвигів були живі у народній пам'яті. Поемі властива реалістична манера зображення подій та психології дійових осіб. Опис повсякденного буття та боротьби іспанців з маврами невідомий хуглар супроводжує величезною кількістю подробиць і деталей, характерних для того часу. Поема дає чітке уявлення про озброєння іспанських та мавританських воїнів, про тактику битв, військову термінологію. Важливе місце у поемі посідає сімейно-побутова тематика. Сід не лише доблесний воїн і вірний васал, а й ніжний чоловік і батько. Розлучений з сім'єю у вигнанні він увесь час думає «про кохану і вірну дружину», піклується, щоб вона і діти не знали нестатків.

У останній «пісні» поеми образ Сіда набуває рис достовірно народного героя, який завоював шану і багатство своїми руками, своїм розумом і своєю доблестю. Головні чесноти Сіда — героя поеми — помірність, розсудливість, стриманість (у наявності — руйнування архетипа епічного героя).

Автор підкреслює особливу гідність, з якою тримається Сід на суді, його якості ніжного чоловіка і дбайливого отця, також незвичайні для традиційного епічного героя. Тому сучасні учені схильні до того, щоб говорити про «Пісню про мого Сіда» не тільки як про епічну поему, але і як про романізовану історію.

«Пісня про мого Сіда»

Перша частина («Вигнання») загублена. Починається список з вивигнання Сіда. Обливаючись слізьми Сід прощається з сім’єю, яку залишає під захистом монастиря. Довідавшись про вигнання Сіда, до нього сходяться люди різного роду, звідусіль». Він заглиблюється в мусульманські землі, здобуваючи перемоги. Частину здобичі він добровільно відправляє Альфонсу, бажаючи примиритись з ним для спільної боротьби.

Друга частина («Заміжжя доньок Сіда») розповідає про те, як Сід діє задля примирення з королем. Король, отримавши подарунки, готовий примиритися з тепер уже могутнім васалом і дозволяє йому взяти сім’ю до себе. Знатні інфанти де Карріон, спокусившись багатством Сіда вирішують взяти за дружин його дочок. Але Сідові ці знатні женихи не до душі. Сватом виступає сам король, і Сід не може йому відмовити. У Валенсії святкують весілля.

Третя частина («Безчестя в дубовому лісі Корнес») тематично різноманітна. Інфанти виявились нікчемними й безглуздими. Не витерпівши насмішок васалів Сіда, вони вирішили помститися. Зяті просять дозволу поїхати в Карріон, щоб показати своїх дружин. Сід змушений відпустити їх. Як тільки вони виїхали за межі Валенсії, в дубовому лісі Корнес зіскочили з коней і прив’язали молодих дружин до дерев., побили їх бичами майже до смерті. Сід скаржиться королю й вимагає передусім повернення своїх мечів ( що він їх подарував зятям на знак найвищої честі), потім приданого дочок, і, зрештою він викликає їх на поєдинок. У битві в долині Карріон, в землях інфантів, Сід перемагає.. Переможець Сід знову видає дочок заміж, вже за королів Наварри та Аррагона.

Якщо в «Пісні про Роланда» домінувала військова точка зору, то в іспанському епосі картинам баталій та бойових сутичок приділено значно менше уваги. У творі чергуються різномасштабні та різнохарактерні просторові локативи, кар­тини воєнних подій переплітаються з реаліями мирного життя. «Дійові особи «Пісні» – не лише християнські та мавританські війська, в ній зображено людей далеких від бойових подій: жінок, дітей, ченців, городян, євреїв. Усі вони відтворюють картину мирного життя міст: торговельні угоди, розлуки, подорожі, вітання та радість зустрічей, весілля, спіл­кування в тісному колі для обговорення сімейних справ або для веселих розваг, відпочинок після обіду, гарне вбрання, урочисті прийоми та релігійні церемонії»

Продовжуючи традиції багатьох століть, у поемі війна та сила розглядаються як природний, цілком нормальний засіб вирішення зовнішніх і внутрішніх проблем. Разом із тим, поведінка Сіда щодо покарання інфантів засвідчує спроби правового розв’язання конфліктів.

35.Синтез рис архаїчного та героїчного епосів в німецькій «Пісня про нібелунгів».Національна своєрідність поеми.Образи Зігфріда, Крімхільди, Брунхільди, Гунтера та ін.

Німецький героїчний епос. Особливості Німецького героїчного епосу

1) Сліди різних епох і світоглядів: а) родового ладу (активна визнач. роль жінки – Брунхільда та Крімхільда) б) сліди варварської язичницької міфології (країна Нібелунгів, боротьба за скарб Нібелунгів, битва Сизігмунда з драконом) в) сліди феодального періоду у германців (розбійницький характер нім. феодалів, ідея васальської вірності) г) сліди лицарської культури і літератури 12 століття (детальний опис лицарських турнірів та обладунків) д) інтерес до внутрішнього світу героїв е) мотив кохання здалека 2) атмосфера звірячої жорстокості 3) об’єктивний характер оповіді, народна думка відсутня 4) Відсутність відчуття патріотизму і національного обов’язку 5) Мотив кривавої помсти 6) Наявність фантастичних казкових елементів 7) Відсутність християнських мотивів

Протягом IX —X ст. відбулося відокремлення літератури від фольклору. У літературному процесі закріпились жанри народної творчості: байки, шпрухи, епічні шванки (віршоване або прозове оповідання з повчальним або комічним змістом). XII ст. в Німеччині відбуваються значні соціально-економічні зрушення, у країні зростає роль лицарства, під впливом смаків якого мистецтво стає все більш мирським. Якщо раніше німецька література мала переважно релігійний характер, то в XII ст. виникають нові напрями, жанри, теми» сюжети світського характеру (німецькою мовою). Літературний процес стає різноманітним і яскравим У XII—XIII ст, переживає розквіт поезія вагантів; під впливом Провансу та французької рицарської культури успішно розвиваються німецька рицарська лірика (мінезанг) та рицарський роман. Нових вершин досягає героїчний епос. Німецький епос ХЇІ--ХШ ст. сюжетно пов'язаний зі старовинними героїчними піснями епохи великого переселення народів. Разом з тим на нього великий вплив мала сучасність

. Композиція, сюжет, художні особливості “Пісні про Нібелунгів”"Пісня про Нібелунгів" складається з 39 пісень-авантюр. Шпільман починає свою розповідь з прославлення краси Крімхільди — молодої дівчини, що живе у Вомрсі, столиці Бургундії, під опікою трьох братів-королів. Зігфрід, королевич з Нідерландів, почувши про знатну красуню, заочно покохав її і мріяв одружитися з нею. Старший браг Гунтер згоден віддати Крімхільду за прославленого витязя за умови, що Зігфрід допоможе йому здобути ісландську королеву Брюнхільду, яка ставить перед женихами тяжкі умови: той, хто хоче стати її чоловіком, повинен перемогти її у богатирських змаганнях або поплатитися головою. Зігфрід згоден виручити Гунтера. У другій частині йдеться про те, як через 13 років за наполяганням рідних (із думкою про помсту) Крімхільда виходить заміж за могутнього Етцеля, правителя гуннів, який любить і шанує її. Але вона не може заспокоътись через пыдступну смерть коэаного, і все ж вирішує помститись. У залі, куди були запрошені на бенкет бургунди, починається кривава різня. Крімхільда наказує підпалити зал з гостями. В нестерпній спеці багато годин триває бій, бургунди змушені відпочивати на тілах вбитих і вгамовують спрагу кров'ю ворогів. У страшних муках гинуть тисячі людей. Розлючена Крімхільда, намагаючись довідатися про таємницю скарбів, наказує вбити Гунтера, а потім сама стинає голову Хагену.

Образи: Зігфрід - трагічний герой "Пісні про Нибелунгах". Король з Нижнього Рейну, син нідерландського короля Зігмунда і королеви Зиглинди, переможець Нібелунгів, що опанував їх клад - золото Рейну, - наділений усіма рисами ідеального епічного героя. Він благородний, хоробрий, чемний. Борг і честь для нього над усе. Автори "Пісні" підкреслюють його незвичайну привабливість і фізичну потужність. В образі З. примхливо поєднуються архаїчні риси героя міфів і казок з рисами лицаря-феодала, честолюбного і задиристого. Скривджений спочатку недостатньо дружнім прийомом, З. грубить і загрожує королеві бургундов, зазіхаючи на його життя і трон. Незабаром змиряється, згадавши про мету свого приїзду. Характерно, що король З. беззаперечно служить королеві Гунтеру, не соромлячись стати його васалом.

Крімхильда - головна героїня "Пісні про Нібелунгів", саме її доля надає цілісність епічній оповіді. Образ К. зазнає у міру розвитку подій істотну еволюцію. Спочатку усі вчинки К. носять нормативний характер і грунтуються на збігу бажаного і дійсного.

Потім в поведінці К. несподівано проявляється якість цілком конкретна, реальна, властива зовсім не ідеальній натурі. К. пихата, і саме вона першою задирає Брюнхільду. Суперечка про те, чий чоловік могутніший володар, призводить до непередбачуваних наслідків. З безглуздого приводу(небажання поступитися дорогою при вході в церкву) розростається грандіозна сварка, провина за яку, поза сумнівом, лежить на К. Проте слухач або читач незабаром приймає її сторону, оскільки дружина Зигфрида стає його вдовою. Трагічна провина К. не стільки в тому, що вона затіяла сварку, скільки в тому, що вона мимоволі видала вбивці вразливе місце свого чоловіка. Усі подальші десятиліття К. нестиме відчуття провини, від якого, як їй здається, її звільнить тільки помста.К. величава у своїй скорботі за Зігфрідом. У цей момент відбувається роздвоєння образу. Зовні К. покірна долі і своїм братам. Вона залишається доживати свій вік у них у Вормсе, не пориваючи кровних уз. Внутрішньо ж вона сжигаема однією пристрастю, прагнучи щоб то не було помститися своїм родичам за смерть чоловіка. Втративши чоловіка, К. втрачає і кладу Нібелунгів, що стає ще однією спонукальною причиною мести. Зневагою пам'яті Зігфріда є і те, що вбивця присвоїв його обладунки.Якщо сварка з Брюнхильдой була результатом надмірної гордині К., то, замишляючи помсту Хагену і Гунтеру, вона поступає як глибоко ображена жінка. Оповідачі не виправдовують К., але різнобічно мотивують її поведінку.

Гунтер- персонаж “Пісні про Нибелунгах”, бургундський король, ім’я сходить до ім’я бургундського короля Гундихария, син померлого короля Данкрата й королеви Ути, старший брат своїх співправителів Гернота й Гизельхера, а також сестри Кримхильди. Мав великі володіння на Середньому Рейні, підкорив своєму впливу багатьох васалів. На початку “Пісні” він представлений могутнім владарем, великодушним і мудрим королем, що печеться про благо своїх родичів і підданих. Однак відношення Г. до випробувань, що випали на його частку, поступово знижує ідеалізований образ правителя бургундов.

Образ Дитріха Бернського зявляється епізодично,просте видно,що поет стаивться до нього з повагою. Тільки він зміг перемогти в єдиноборстві найсильніших у світі воїнів-Гунтера і Гашена.Дитріх-головна постать нацонального німецького епосу і втілення народного ідеалу.Він відіграв у німців таку саму роль як Сід в іспанців..Це постать історична.

Хаген-вірний васал Гунтера.Він сильний,хоробрий кровожерливий,підтупний і хитрий.На його рахунку два страшні злочини-вбивство Зігфріда і маленького сина Крімхільди Ортліба.Він убив Зігфрада тому що хотів усунути його як ідеала,що постійно нагадував бургунам про їхню власну недосконалість.Хаген не обмежився лише вбивством Зігфріда а й відібрав у Крімхільди скарб нібелунгів,зробивши її бідною і матеріально залежною від своїх братів. Крім того прагнув назавжди викорінити у неї пам'ять про нього.

Соседние файлы в папке Зарубіжна література (Шпаргалки)