12.Евріпід-поет кризи афінської рабовласницької демократії.Художні особливості трагедії «Медея».

Творчість Евріпіда, який сформувався в роки кризи афінської демократії, розкладу полісної моралі, посилення індивідуалізму, відрізняється різко критичним ставленням до міфології, етичних норм та інших традицій. Це викликало обурення сучасників і, цілком зрозуміло, що навколо нього склалася несприятлива атмосфера (відбита у творах Арістофана), внаслідок чого поет наприкінці життя залишив Афіни. Після нетривалого перебування у фессалійській Магнесії Евріпід поселився в Македонії, де й помер 406 до н. е. Недобрі плітки розповідали і про його смерть: нібито він був розірваний псами, або навіть розтерзаний жінками.Є відомості, що Евріпід почав працювати над трагедіями вже у вісімнадцятирічному віці, але в змаганні драматургів він вперше взяв участь лише в 455 до н. е., коли йому було близько тридцяти років. В цьому змаганні драматург посів третє місце. За все життя йому вдалося здобути лише п'ять перемог (останню — посмертно). Евріпід, на відміну від Есхіла та Софокла, сам на сцені не виступав, а також, порушуючи традиції, не писав музику до своїх творів, доручаючи цю справу музикантам.

Медея постає надзвичайно сильною натурою Хоч які б пристрасті в ній вирували, вона не втрачає розуму і думає про майбутнє. Тому коли з'являється афінський цар Егей, вона розповідає про свої нещастя, кидається йому в ноги і просить допомогти здобути притулок в Афінах. А, вирвавши в нього присягу, спокійно починає готувати план помсти. Медея посилає за Ясоном і робить вигляд, що погоджується з його одруженням заради дітей. А для повного примирення просить дозволити їй однести нареченій шлюбний подарунок-розкішний пеплос і золотий вінець. Але смерті нареченої їй мало, адже Ясон не кохає Главку. А Медеї потрібно помститися йому так, щоб він ніколи не зміг бути щасливим. І тоді їй спадає на думку найжахливіше-вбити дітей, адже Ясон їх любить. Але ж вона мати… В її душі починається нестерпна, болісна боротьба. Боротьба між двома протилежними почуттями-ненавистю до зрадливого чоловіка і материнською любов'ю. Для матері невиносна сама думка про насильство над дітьми, тому нещасна Медея вже схиляється до рішення піти з ними у вигнання. Але вагання тривають, знов і знов вона повертається до страшного задуму.

13.Порівняльна характеристика творчасті Есхіла,Софокла,Евріпіда.

Евріпід був поетом розкладу афінської рабовласницької демок­ратії.Біографія Евріпіда маловідома. Світогляд. Він був великим патріотом своєї вітчизни. Ставлення до релігії. У Софокла боги втратили свою конкретність і вже не втручалися в життя людей. А в Евріпіда вони взагалі позбавлені урочистості й ореолу_святості, більш того, він_ піддає їх критиці й, де тільки можливо, намага­ється дискредитувати, показати їхню жорстокість і несправедливість. Еіурнтід_у^ушагі^^    всього сущого була гран:  Зразком класичної трагедії у творчості Евріпіда без­перечно стала найвідоміша з його п'єс «Медея». Її сюжетом по­служив один з останніх епізодів міфу про аргонавтів.   У всіх трагедіях Евріпіда розробляється зовсім нова і незвична для традиційного грецького театру родинно-побутова тема, вони не ставлять соціально-політичних проблем. А якщо ці проблеми й виникають, то вирішуються на вузькому тлі окремо взятої ро­дини і не мають загального характеру.  Евріпід першим увів у свою траге­дію і конфлікт одного героя, тобто протиборство двох почуттів у душі цього героя, інакше — психологічний конфлікт. Він якраз і дає змогу авторові глибше показати певний стан людини в мо­мент якоїсь душевної кризи, відтворити те напруження, у якому опиняється герой. У Медеї це протиборство ненависті до Ясона і почуття материнської любові. Яскраво окреслені пристрасті героїв давали Евріпіду можли-~ вість створювати глибоко індивідуальні характери, багатогранні й неповторні за своїм звучанням. Саме тому жіночі образи Федри, Медеї, Андромахи, Іфігенії, увічнили себе в драматичних творах нових часів. Разом з тим більшість чоловічих образів усе ж мало індивідуалізовані й зображені досить схематично.

Біографія. Народився Софокл Колоні. У 480 р. до н. є. Софокл ке­рував хором ефебів, який уро­чистим пеаном прославляв пе­ремогу грецьких воїнів у Сала-мінській битві. Незабаром він почав писати трагедії й першу свою перемогу здобув у 468 р. (до речі, над самим Есхілом). Ним було написано понад 120 драматичних творів, але до нас дійшли лише сім трагедій і фрагменти сатирівської драми «Слідопити».        Світогляд. Софокл намагався у своїх творах об'єктив­но зобразити ті зміни й конфлікти, що виникали в суспільстві тих часів. Його погляди на навколишню дійсність —це погляди чес­ного громадянина-патріота.  Порушує Софокл і проблему 6агатства та грошей що на той час була досить актуальною у зв’язку зростанням економічної могутності як Афін загалом, так і багатьох громадян.  Значне місце у світогляді Софокла належить релігійним роз­думам. Вони мало збігаються з думками його попередника Есхіла. Поет беззастережно вірить у богів, які для нього уособлюють вищі могутні сили, чиї задуми чи дії смертна людина осягнути не може в той же час вони владні над життям і діяльністю людини. Софокл вірить, що лише боги визначають долю людини, але безпосередньо у вчинки людей вони не втручаються.  У трагедіях Софокла покарання відбувається здебільшого без усякого втручання вищих сил. Карають не боги, а люди самі себе. Усі головні позитивні герої Софокла — це шляхетні, цілісні й глибоко людяні натури, які втілюють Ідеали афінської демократії.

Есхіл (525 – 456 рр. до н.е.)Есхіл — поет ста­новлення афінської рабовлас­ницької демократії. Ще грецькі вчені почали називати Есхіла «батьком трагедії».

Для своїх сучасників він був взірцем справедливості й муж­ності, палким проповідником патріотизму, вихователем гро­мадянської доблесті. Біографія Есхіла маловідома.

Світогляд. Любов до батьківщини — одна з постійних тем у творах Есхіла. Патріотичним духом проникнута і трагедія «Семеро проти Фів», у якій правитель Етеокл віддає власне життя, аби лише не проливати кров своїх співгромадян.

Він завжди співчуває долі рабів і називає головне джерело рабства — війну.

Релігійно-філософські погляди Есхіла відрізняють­ся від традиційного ставлення до богів.

Есхілові належала низка технічних удосконалень у театрі та драматичному мистецтві. Він першим почав виробляти пофарбо­вані маски, надаючи їм певні трагічні вирази людського обличчя, винайшов котурни — черевики трагічного актора, що набагато збільшували його зріст. Найвидатнішою трагедією Есхіла вва­жають «Прометея закутого», що входила до трилогії про Проме­тея. Внесок цього видатного поета у процес створення трагедійного дійства був величезний. Поет ство­рює складніший вид драма­тичної творчості — трагічну трилогію, що незабаром стає традиційною для змагань дра­матичних поетів. Великим поштовхом для швидкого розвитку трагедії ста­ло введення Есхілом другого актора. Він увів згадувану формулу трагічного мовчання, що створювала напруження.