30. Два етапи розвитку епосу народів Європи: архаїчний та героїчний. Спільне й відмінне в їх характеристиці.

У добу раннього Середньовіччя заявив про себе архаїчний епос, перші ознаки якого виникли у найдавніші часи в різних народів. Він побутував в усній формі і був представлений героїчною епопеєю та піснею патріотичного змісту з історичною основою, яка виконувалася народними співцями, як правило, під акомпанемент нац. Муз. Інструменту . Особливості:

• Міологізація минулого, коли опис історичних подій поєднувався з міфами та казками

• Зображення боротьби людини з силами природи, що втілені в образах драконів, чудовиськ і велетнів

• Наділення головних героїв – казково-міфологічних персонажів надзвичайною силою та фонтастичними здібностями (літати, ставати невидимим..)

• Єдність фантастичного, незвичайного з реальною дійсністю, історією.

Архаїчний епос мав загальнонародні і загальноепічні риси: протиставлення героя і ворога, різні види описів, розвинутий діалог, зачини, кінцівки, урочистий стиль, постійні епітети, гіперболізацію, широту охоплення подій у часі, просторі, розвинуту зовнішню сюжетність і драматизм.

Приклади: «Пісня про Беовульфа» (англосаксонський) пісні «Едди» (скандинавський)

Розповіді про Кухуліна (кельтський)

Зріле Середньовіччя стало періодом розквіту героїчного класичного епосу – героїчні оповіді про минулі події, пов’язані із захистом інтересів племені, роду, держави народним героєм. Типові ознаки:

• Використання іст. Подій , імен відомих осіб з елементом міфологізації

• Розкриття конфлікту – зіткнення з ворогами, яке закінчувалося перемогою епічного героя. Навіть коли він гинув, за ним залишалася моральна перемога.

• Наділення епічного героя богатирським рисами

• Змалювання ворога в обрізі гідного супротивника

• Надання великого значення зброї (мечу, опису битви)

• Зображення смерті і почуття скорботи, філософських роздумів

Приклади: «Пісня про Роланда» «Пісня про Нібелунгів»

Архаїчний епос	Класичний епос
Домінування теми боротьби
Боротьба з міфічними фантастичними істотами	Боротьба проти іноземних загарбників, ворогів
Творіння Всесвіту, Землі, людей, міфічна битва	Конкретна історична подія, але міфологізована й опоетизована
Герої сміливі, горді, впевнені в собі, що часто призводить до конфлікту з владою. Вони не старіють, приходячи через значний пласт часу, не розвиваються духовно
У головного героя з дитинства виявляються надлюдські, фантастичні особливості	Головний герой – патріот, який не шкодує власного життя для захисту батьківщини
Формальні особливості: зачин, кінцівка, повтори, постійні епітети, детальний опис зброї, одягу тощо

31. Англосаксонська поема «Беовульф» Особливості сюжетної будови та художні особливості.

Найбільш ранньою пам'яткою стародавнього германського епосу є англосаксонська «Поема про Беовульфа». Рукопис відноситься приблизно до 1000 p., але аналіз тексту показує, що дана редакція склалась на рубежі VII-VIII ст. Поема налічує 3000 віршів, розпадається на дві частини.

Починається вона вступом, в якому розповідається про легендарного родоначальника датських королів Скільда Скефінга. його правнук - король Данії Хротгар побудував для своїх дружинників розкішну палату «Хеорот» (що означає «Оленяча палата»), названу так через те, що її крівлю прикрашали позолочені роги оленя. Та недовго розважались дружинники короля. Кожної ночі почало з'являтися люте чудовисько Грендель, яке пожирало воїнів. На допомогу датчанам прийшов хоробрий витязь Беовульф з племені геатів. Він смертельно поранив Гренделя, за що його мати мститься дружинникам. Тоді Беовульф спускається у страшенну морську глибину, житло Гренделів, і чудодійним мечем розправляється з кровожерливою матір'ю поверженого чудовиська. Нагороджений вдячними датчанами, Беовульф повертається на батьківщину і здійснює ще немало подвигів. 50 років він щасливо править геатами. Але на його землі нападає вогненний дракон. Старий король вбиває його і сам гине від отруйного зуба дракона. Над прахом Беовульфа насипають високий могильний пагорб, разом з ним закопують і коштовності з печери дракона. Дванадцять кращих воїнів віддають останні почесті доблесному і мудрому вождю.

Особливістю поеми є докладність описів і численні відступи (це епічний прийом «поширення»): [27] детальне змалювання боїв, розповіді героя про свої подвиги, авторські ремінісценції тощо. «Беовульф» насичений фольклорно-казковими і міфологічними образами і мотивами (дивовижне дитинство Скільда, надприродна сила Беовульфа, бої героїв з велетнями, чудовиськами, драконом та ін.). Але ці казкові мотиви і образи перероблені вже відповідно до принципів героїчного епосу. Фантастичні подвиги Беовульфа розгортаються на історично достовірному фоні буття германських племен, подвиги і героїчна смерть героя зв'язані з захистом народу, з племінними, загальнонародними інтересами.

Не встановилась єдина думка і щодо авторства. На сучасному етапі дослідження вважають, що автор «Поеми про Беовульфа» був, очевидно, ліриком, який добре знав латинську поезію, язичницькі сказання, а також був знайомий з творами античних авторів, особливо з «Енеїдою» Вергілія.  Так, у поемі часто згадується ім'я бога, і окремі події мотивуються його втручанням, виявляється знайомство автора з біблійними сюжетами, засуджується язичництво короля данів тощо. З другого боку, в поемі сильні язичницькі уявлення і вірування. В тексті часто трапляються посилання на долю, віра в її неминучість, кривава помста вважається моральним обов'язком воїна. Поема відбиває також підвищений інтерес людей того часу до слави, здобичі, до нагород. У ній розповідається, як правителі обдаровують своїх дружинників і скопа перстенями, дорогою зброєю. В уяві оповідача і слухачів золото, скарби наділені владою і роковою силою, стають причиною чвар і ворожнечі. Це все ще германські уявлення дохристиянського періоду. Таким чином, у поемі спостерігається нашарування християнського світогляду на язичницькі уявлення.

Спроби встановити історичний прототип Беовульфа виявились безрезультатними. Очевидно, це збірний образ ідеального воїна і правителя.