Білокриницький С. М. Геодезія

331

-астрономо-геодезичної мережі 1-го класу;

-геодезичної мережі 2-го класу;

-геодезичної мережі згущення 3-го класу. Висотна геодезична мережа складається з:

-нівелірної мережі І та ІІ класів;

-нівелірної мережі ІІІ та ІV класів.

Організаційні і науково-технічні заходи побудови ДГМ України повинні передбачати такі моменти:

Астрономо-геодезична мережа 1-го класу і геодезична мережа 2-го класу створюється згідно з програмою побудови ДГМ, затвердженою Укргеодезкартографією та погодженою з Міноборони.

Координацію науково-технічних заходів і виконання робіт зі створення та модернізації ДГМ, підготовку кадрів і забезпечення підприємств астрономо-геодезичними і гравіметричними приладами та устаткуванням здійснює Укргеодезкартографія.

Програма побудови та модернізації ДГМ передбачає:

-побудову астрономо-геодезичної мережі 1-го класу;

-модернізацію геодезичної мережі 2-го класу;

-побудову та модернізацію геодезичної мережі згущення 3-го класу;

-побудову та модернізацію висотних геодезичних мереж;

-обстеження та оновлення пунктів і знаків геодезичних мереж.

Модернізація ДГМ здійснюється з метою приведення існуючої мережі до однорідної за точністю і достатньою за щільністю пунктів і виконується на тих ділянках, де на основі обстеження пунктів на місцевості і результатів математичної обробки мереж встановлено, що:

-точність раніше виконаних спостережень або врівноважених елементів мережі нижча, ніж вимагають ці Основні положення;

332

-центри геодезичних пунктів втрачені або щільність пунктів геодезичної мережі недостатня для даного району;

-виявлено деформації земної поверхні внаслідок дії сейсмотектонічних техногенних явищ.

Модернізація геодезичних мереж у районах землетрусів, що відбулися з магнітудою 5 балів і більше, здійснюється в найкоротші терміни, а у вугільних басейнах і районах інтенсивного видобування руд, газу, нафти та інших підземних розробок потреба модернізації обґрунтовується маркшейдерськими даними.

Виробничий цикл побудови ДГМ складається з таких основних видів робіт:

-проектування мережі;

-рекогностування і побудова геодезичних пунктів;

-вимірювання елементів мережі;

-математична обробка вимірів;

-складання каталогів координат і висот геодезичних

пунктів та нівелірних знаків.

Середня щільність пунктів ДГМ повинна бути не менше одного пункту на 30 км2. Подальше збільшення щільності пунктів ДГМ обґрунтовується розрахунками, виходячи з конкретних завдань топографо-геодезичного забезпечення території.

Для геодезичного забезпечення топографічної зйомки встановлюються такі норми щільності пунктів та реперів ДГМ:

-для зйомок у масштабі 1:25 000 і 1:10 000 – 1 пункт на 30 км2 і 1 репер на трапецію масштабу 1:10 000;

-для зйомки у масштабі 1:5 000 – 1 пункт на 20-30 км2 1 репер на 10-15 км2;

-для зйомки у масштабі 1:2 000 і більше – 1 пункт на 5-15 км2 1 репер на 5-7 км2.

333

Для топографічної та кадастрової зйомки в масштабі 1:2 000 і більше на доповнення до пунктів ДГМ визначаються пункти розрядних геодезичних та знімальних геодезичних мереж.

У разі використання супутникових геодезичних методів для визначення пунктів знімальних мереж можливе обґрунтоване зменшення щільності пунктів ДГМ.

Проектування геодезичних мереж виконується з урахуванням усіх раніше виконаних робіт.

Місця побудови геодезичних пунктів обирають в такий спосіб, щоб забезпечувалось їх збереження та стійкість центрів у плані і за висотою протягом тривалого часу і щоб їх було зручно використовувати в практичній діяльності.

Типи центрів вибираються з урахуванням фізикогеографічних умов району робіт, глибини промерзання ґрунтів, гідрогеологічного режиму та інших особливостей місцевості.

Нівелірні мережі І та ІІ класів є головною висотною основою країни, яка встановлює єдину систему висот на всій території України, а також служить для вирішення наукових завдань.

Нівелірні мережі ІІІ та ІV класів створюється з метою згущення висотної основи для забезпечення топографічної зйомки всіх масштабів та вирішення інженерних завдань.

Нівелювання І класу виконується з найвищою точністю, яка досягається завдяки використанню найбільш сучасних приладів та методик спостережень з якомога повнішим виключенням систематичних помилок.

Нівелювання І класу здійснюється повторно за тими ж лініями не рідше ніж через 25 років, а сейсмоактивних районах – через кожні 15 років.

Нівелірна мережа ІІ класу створюється всередині полігонів І класу окремими лініями або системами з вузловими точками, утворюючи полігони з периметром 400 км.

334

Нівелювання ІІ класу виконується з точністю, яка забезпечує отримання нев’язок у ходах та полігонах, за абсолютною величиною не більших ніж 5 мм √L, де L – периметр полігону або довжина ходу в км.

Лінії нівелювання І та ІІ класів прокладаються переважно вздовж залізниць та автомобільних шляхів, а в разі необхідності – вздовж великих річок та інших трас з найбільш сприятливими ґрунтовими умовами і найбільш складним рельєфом.

У лінії нівелювання І та ІІ класів, які примикають до морів або прокладаються вздовж великих річок, водосховищ, озер, обов’язково включають основні й робочі репери, нулі рівневих рейок вікових і постійних морських, річкових та озерних рівневих постів.

Лінії нівелювання ІІІ класу прокладаються всередині полігонів ІІ класу так, щоб утворювались полігони з периметром 60-150 км.

Для забезпечення топографічної зйомки у масштабі 1:5 000 і більше лінії нівелювання ІІІ класу прокладаються з розрахунком створення полігонів із периметром до 60 км.

Нівелювання ІІІ класу виконується з точністю, яка забезпечує отримання нев’язки в ході чи полігоні величиною не більше 10 мм √L, де L – довжина ходу або периметр полігона в км.

Нівелювання ІV класу є згущенням нівелірної мережі

ІІІ класу. Його виконують ходами довжиною не більше 50 км із точністю, яка забезпечує отримання нев’язки в ході чи полігоні величиною не більше 20 мм √L, де L – довжина ходу або периметр полігона в км.

Виміряні різниці висот пунктів нівелювання І і ІІ класів слід виправляти поправками за непаралельність рівневих поверхонь.

Нівелірні мережі всіх класів закріплюються на місцевості реперами та марками, які закладаються не рідше ніж

335

через 5 км (по трасі), у важкодоступних районах відстань між ними може бути збільшена до 7 км.

На всіх лініях нівелювання І і ІІ класів не рідше ніж через 60 км, а також у вузлових точках, поблизу морських, основних річкових та озерних рівневих постів закладаються фундаментальні репери.

У сейсмоактивних районах фундаментальні репери закладаються не рідше ніж через 40 км.

Таблиця 25 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 2-го класу

336

Таблиця 26 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі згущення

3-го класу

337

Таблиця 27 Технічна характеристика полігонометрії

4-го класу, 1-го і 2-го розрядів

338

Таблиця 28, 29 Технічна характеристика трилатерації і тріангуляції

4-го класу, 1-го і 2-го розрядів

339

Таблиця 30 Технічна характеристика теодолітних ходів із використанням

теодолітів, мірних стрічок і рулеток

Таблиця 31 Технічна характеристика теодолітних ходів із використанням

оптичних теодолітів і світловіддалемірів та електронних тахеометрів

340

3. Геодезичні знаки і центри

Центри призначені для закріплення на місцевості геодезичних пунктів на довготривалий період.

Закладці центрів приділяється велике значення, оскільки у випадку їх знищення або зміщення результати виконаних робіт можуть втратити своє значення або в тій чи інший мірі бути знецінені.

Центри повинні протягом довготривалого часу зберігатися і залишатися нерухомими відносно інших точок місцевості, бути зручно розташованими у відношенні визначення їх координат і використання у як вихідних, бути легко розпізнаними, але водночас достатньо захищеними від руйнувань.

Довготривалість геодезичних пунктів забезпечується перш за все правильним вибором місця для закладки центрів. Не слід закладати центри на болотному ґрунті, в місцях, де спостерігаються зсуви і затоплення, на забудованих або передбачених для забудови майданчиках, у дворі та городах, поблизу шахт, земляних розробок і т.п. Крім того, необхідно враховувати можливості промерзання ґрунту, а також можливість видування центрів у районах пісків.

Для забезпечення збереженості й контролю нерухомості на пунктах тріангуляції і полігонометрії, як правило, закладають один під одним кілька бетонних монолітів.

Для забезпечення відшукування пункту над його центром насипають курган висотою 0.1 м. В 1 м від сторін основи знака риються канави.

Сьогодні в районах неглибокого промерзання (до 1.5 м) на пунктах ДГМ усіх класів закладаються стандартні центри, кожний з яких складається з чотирьох бетонних монолітів. Нижній центр – бетонний моноліт розміром 25 х 25 х 20 см, у верхній частині якого вмонтована чавунна марка. Він встановлюється на забутовку з камінців на гли-