2. Розробка однониткового плану та осигналізування, маршрутизація поїзних та маневрових переміщень заданої горловини станції.

Однонитковий план горловини станції являє собою в однонитковому зображенні схематичний план колійного розвитку заданої горловини станції (додаток А). На однонитковому плані показують ізолюючі стики, що ділять горловину станції на колійні і стрілочні ділянки, стрілки і сигнали з їх нумерацією, маневрові колонки, пост електричної централізації, релейні і батарейні шафи. Станційні світлофори за призначенням поділяють на вхідні, вихідні, маршрутні і маневрові, за конструкцією – на щоглові і карликові.

Вхідні світлофори огороджують станції з боку перегонів. Вхідний світлофор з боку прибуття парних поїздів позначають літерою П, а з боку прибуття непарних – Н. Вхідні світлофори за конструкцією встановлюють тільки щоглові і вони мають такі сигнальні вогні: червоний, зелений , два жовтих , місячно білий. Нагадаємо значення основних показань світлофорів:

1) одне зелене світло – «дозволяється рух зі встановленою швидкістю, наступний світлофор відкритий»;

2. одне жовте мигальне світло – «дозволяється рух зі встановленою швидкістю; наступний світлофор відкритий і вимагає проїзду його зі зменшеною швидкістю»;

3. одне жовте світло – «дозволяється рух з готовністю зупинитися, наступний світлофор закритий»;

4. два жовтих світла, з них верхнє – мигальне – «дозволяється проїзд зі зменшеною швидкістю, поїзд прямує з відхиленням стрілочним переводом; наступний світлофор відкритий»;

5. два жовтих світла – «дозволяється проїзд зі зменшеною швидкістю і готовністю зупинитися біля наступного світлофора; поїзд рухається з відхиленням стрілочним переводом »;

6. одне червоне світло – «Стій! Заборонено проїжджати сигнал ».

Запрошувальний сигнал – одне місячно-біле мигальне світло - дозволяє поїзду проїжджати світлофор з червоним світлом, або який погас, і

продовжувати рух до наступного світлофора, зі швидкістю не більше 20 км/год, з особливою пильністю і готовністю негайно зупинитися, якщо зустрінеться перешкода для подальшого руху. Цей сигнал застосовується на вхідних, а також маршрутних і вихідних, крім групових, світлофорах.

По межах станції для організації двостороннього прямування по одній перегінній колії при капітальному ремонті другої варто передбачити додаткові вхідні світлофори з червоним і двома жовтими вогнями (ЧД/НД – парний/ непарний додатковий).

Вихідні світлофори дозволяють вихід поїздів на перегін. Вони встановлюються з урахуванням заданої спеціалізації приймально-відправочних колій. Знеособлена колія повинна мати вихідні світлофори в обох кінцях, а спеціалізована – тільки в одному. Позначаються вихідні світлофори літерою напрямку та номером колії відправлення – НІ, Н3, Н5, Н7. На головних і бокових коліях, по яких передбачається беззупинковий пропуск поїздів встановлюються щоглові світлофори . Інші вихідні світлофори повинні передбачатися карликовими Н3, Н5, Н6, Н8, Н10.

Маневрові світлофори встановлюються, як правило, карликовими – М2, М4, М12, М14, М16, М18, М20, М22, М24, М26, М28, крім світлофорів із депо, витяжок, колій відстою маневрових составів таких як М6, М10.

Розташування маневрових світлофорів у горловині здійснюється з таким чином, щоб забезпечити можливість паралельних маневрових пересувань і виключити перепробіг при кутових заїздах. За призначенням і місцезнаходженням маневрові світлофори можна умовно розділити на такі групи:

а) світлофори, що огороджують горловину станції з боку примально-відправних колій і при наявності вихідних світлофорів суміщенні з ними( Н3, Н5, Н7, Ч, ЧД);

б) світлофори, що огороджують горловину станції з боку примикань,

тупиків, вантажних дворів, депо, маневрових витяжок та інше (М6, М10);

в) світлофори, що огороджують безстрілочні ділянки у горловині станції між вхідними світлофорами та першими по ходу стрілками , а також світлофори, що огороджують з двох сторін безстрілочні ділянки в горловині станції довжиною більше за 60 м. Ознакою таких ділянок є «корито», до вузької частини якого примикає хоча б одна стрілка, а широка частина вільна від стрілок ;

г) світлофори для руху в сторону парка приймально-відправних колій при кутових заїздах – маневрах по перестановці рухомої одиниці з однієї колії на іншу;

д) світлофори для поділу маршрутів великої протяжності на декілька коротких (М6,М18,М12, М14).

Після осигналізування проводиться розстановка ізолюючих стиків, що дозволяють електрично відокремити стрілочні і безстрілочні ділянки і колії станції один від одного для контролю місцезнаходження рухомого складу на станції. У першу чергу встановлюються ізолюючі стики, як правило, у створі зі світлофорами. Потім проводиться розбивка на ізольовані ділянки – секції стрілочних зон. У одну секцію неможна включати більше 3-ох одиночних, або двох перехресних стрілочних переводів. Стрілки зїдів між паралельними коліями ізолюються одна від одної ізолюючими стиками (2/4, 6/8, 12/14, 16/18, 24/26, 30/32), а також встановлюються ізолюючі стики між стрілками, розташованими хрестовиною одна до одної (12 і 18, 28 і 32), у іншому випадку будуть неможливі одночасні неворожі пересування по обох стрілках. При об’єднанні стрілок у секції необхідно максимально забезпечити можливість одночасних пересувань по неворожих маршрутах. Перевірка наявності у секціі не більше трьох стрілок виконується в останню чергу.

Згідно МВ№3255 проводимо розрахунок ординат станційних світлофорів

Н5=ст34 – l_{св.за табл.}=579 – 58 = 521 м.

Н3=ст34 – l_{св.за табл.} =579 – 72 = 507 м.

НI=ст30 – l_{св.за табл.}=678,15 – 67 = 611,15 м.

Н7=ст28 – L_іс =667,15 – 58 =609,15 м.

М2=ст2 + m =994,89 + 4,02 =998,01 м.

М4=ст4 + l_{св.за табл.} =916,89 +67 =983,89 м.

М6=ст6 + m =995,27 + 4,02 =959,29 м.

М8=ст2 - L_іс =994,89 – 67 = 927,89 м.

М10=ст10 - L_іс =917,96 - 67 = 850,96 м.

М12 =ст14– L_іс = 781,23 – 58 = 723,23 м.

М14=М16=ст24 + L_іс =763,19 + 58 = 821,19 м.

М18 = М20 =ст26 + L_іс = 685,19 + 58 = 743,19 м.

М22=ст20 - L_іс = 763,19 – 58 = 705,19 м.

М24=ст22 - L_іс = 708,19 – 58 = 650,19 м.

М26=ст22 – Lіс =708,19 – 58 = 650,19 м.

М28=ст34 + m=579 + 4,02 = 583,02 м.

Ч,ЧД =М2 + 300 =998,91 + 300 =1298,91 м.

3. Розробка таблиць залежностей.

3.1 Розробка таблиці ворожості маршрутів.

Однією з найбільш важливих умов забезпечення безпеки руху поїздів на станції є виключення можливості одночасного відкриття світлофорів, які дозволяють переміщення по ворожих маршрутах. Два або більше маршрутів називаються ворожими, якщо їх одночасна реалізація викликає порушення безпеки руху поїздів. До ворожих маршрутів відносяться:

- два маршрути, в яких використовується одна і та ж стрілка, глухий перетин або ділянка колії в горловині станції;

- приймання на одну колію зустрічних маршрутів;

- зустрічні маршрути прийому, а також прийому і маневрів на одну й ту й саму станційну колію;

- зустрічні маневрові маршрути на безстрілкову ділянку колії в горловині станції;

- маршрут прийому з місцевим управлінням стрілками в даній горловині станції, а також в протилежній горловині, якщо можливий вихід маневрового складу на ту ж колію;

- маневровий маршрут на вільну колію по обом лунно-білим вогням з будь-якими зустрічними маршрутами на цю колію при централізованому або місцевому управлінні стрілками;

- маршрути на колію, дистанційно огороджену для огляду рухомого складу;

- маршрути прийому в один парк з попутними маршрутами відправлення по груповому вихідному світлофору, який не має маршрутного покажчика колії відправлення;

- маршрути прийому і недвигу на горку з тієї ж колії при можливості осаджування рухомого складу, що надвигається.

Неворожими маршрутами вважаються:

- попутні маршрути прийому і відправлення по одній колії, якщо один з маршрутів є продовженням іншого;

- попутні маршрути прийому і маневрові по одній колії в різних горловинах;

- попутний маневровий маршрут вслід відправленому поїзду;

- маршрути відправлення з однієї колії в різні сторони;

- зустрічні маневрові маршрути на одну приймально відправну колію, сортувальну або пакгаузну колію з протилежних горловин;

- зустрічні маневрові маршрути в горловині станції в напрямках світлофорів, які встановлені в створі.

Розробимо таблицю ворожості маршрутів станції для 30 маршрутів – 14 поїзних та 16 маневрових (додаток Б) шляхом порівняння кожного маршруту з усіма іншими. За вказаними вище критеріями визначаємо кожний маршрут на предмет ворожості кожному з усіх інших, що розглядаються. До того ж з таблиці 1 видно, що таблиця ворожості маршрутів має симетричний характер, оскільки ворожість двох маршрутів підпорядковується принципу взаємної однозначності (якщо маршрут n ворожий маршруту m, то і навпаки, маршруту m буде ворожим маршруту n). Тому при розробці таблиці ворожих маршрутів достатньо проаналізувати всі маршрути з відповідними маршрутами з одного боку від діагоналі (1;1) – (30;30) на предмет їх ворожості і відобразити отриману залежність симетрично відносно зазначеної діагоналі.

Визначивши положення стрілок та показання відповідних світлофорів для кожного з 30 маршрутів, що розглядаються, порівнюємо попарно дані маршрути й заповнюємо ліву частину таблиці ворожості маршрутів, помічаючи ворожі маршрути символом «». Заповнивши ліву частину таблиці, відображаємо отриману залежність відносно діагоналі (1;1) – (30;30), яка заповнена чорними кружальцями, поставленими на умовному координатному перетині одних і тих же маршрутів, і отримуємо кінцевий варіант таблиці ворожості маршрутів станції «А» для 30 обраних маршрутів – таблиця 1. При цьому в графі "Стрілки" вказуємо положення та номери стрілок, по яких встановлюється відповідний маршрут. Таблиця ворожих маршрутів для даной горловини станції наведена у додатку Б.