Інвентар двофонемних ініціальних консонантних груп давньоанглійської, давньосаксонської й давньоісландської мов

p

b

t

d

k

g

f

q/ð

s

hi/Xe/s

m

n

vi/we/s

r

l

j

p

pr

pl

pji

b

br

bl

bji

t

tw

tr

tji

d

dwi/s

dr

dji

k

kn

kw

kr

kl

kji

g

gn

gr

gl

gji

f

fn

fr

fl

fji

q/ð

qw

qr

qji

s

sp

st

sk

sm

sn

sw

sl

sji

hi/Xe/s

Xn

Xw

Xr

hl

hji

m

mji

n

nji

vi/we/s

wr

wle/s

r

rji

l

lji

j

Примітка: ^e – характерно для давньоанглійської мови; ⁱ – характерно для давньоісландської мови; ^s – характерно для давньосаксонської мови.

Дослідження синтагматики модальних і локальних кінакем в ініціальних і фінальних консонантних групах давньоанглійської, давньосаксонської й давньоісландської мов показало, що конструктивну основу двофонемних ініціальних і фінальних консонантних груп складають переважно контрастні сполучення модальних і локальних кінакем.

Так, у дослідженні синтагматики модальних кінакем в ІКГ давньогерманських (давньоанглійської, давньосаксонської і давньоісландської мов) зареєстровано по 8 кінакемних модальних комплексів (КМК) у давньоанглійській і давньосаксонській мовах і 9 КМК у давньоісландській мові. Для опису лінійної міжфонемної синтагматики кінакем доцільно ввести термін “контрастне сполучення” (контраст), тобто сполучення двох рівно- або різнознакових кінакем, що утворюють у системі контрарну або контрадикторну опозиції, і “гомогенне сполучення” (гомогенність) – сполучення двох рівнознакових однорідних кінакем.

Установлено, що в цілому в трьох досліджуваних нами давньогерманських мовах переважна більшість двофонемних ІКГ побудована на контрасті модальних перепонних кінакем непроточність / проточність: КМК 1, 3, 9 (лише в давньоісландській мові), що становить майже 36,3% від сумарної частоти всіх зареєстрованих у трьох досліджуваних нами мовах ІКГ (36,1% у давньоанглійській, 33,8 % у давньосаксонській, 36,7% у давньоісландській мовах); проточність / непроточність: КМК 6, 7, що становить 23,7% від сумарної частоти усіх зареєстрованих у давньогерманських мовах слів, що містять двофонемні ІКГ (21,6% у давньоанглійській, 22,7% у давньосаксонській і 25,9% у давньоісландській мовах).

Таким чином, на фонологічних контрастах модальних перепонних кінакем побудовано 60% усіх зареєстрованих у давньоанглійській, давньосаксонській і давньоісландській мовах слів, що починаються двофонемними ІКГ. У давньоанглійській мові цей показник становить 57,7%, у давньосаксонській мові – 56,6%, у давньоісландській мові – 62,6%.

Внутрішньофонемна комбінаторика модальних перепонних кінакем у давньогерманських мовах може бути реалізована в двох варіантах: 1) проточність; 2) непроточність, а внутрішньофонемна комбінаторика модальних звукових кінакем – у трьох варіантах: 1) позитивна кінакема шумності + негативна кінакема сонорності; 2) позитивна кінакема сонорності + негативна кінакема шумності; 3) позитивна кінакема шумності + позитивна кінакема сонорності. Таким чином, ми фіксуємо шість теоретично можливих внутрішньофонемних комбінацій модальних перепонних і звукових кінакем та тридцять шість теоретично можливих міжфонемних об'єднань модальних перепонних і звукових кінакем.

У табл. 2 представлено тридцять шість теоретично можливих міжфонемних об'єднань консонантних кінакем у давньоанглійській, давньосаксонській і давньоісландській мовах. Незаповнені клітинки вказують на випадки їх несполучуваності). У нижній, лівій частині таблиці подано всі теоретично можливі комплекси модальних перепонних і звукових кінакем першого сегмента двофонемних ІКГ, у верхній, правій частині – усі теоретично можливі комплекси модальних перепонних і звукових кінакем другого сегмента двофонемних ІКГ. На перетині першої й другої кінакемних комбінацій, що представляють внутрішньофонемну структуру приголосних фонем, які утворюють ІКГ, реалізовано відповідний номер КМК.

Частота двофонемних ІКГ давньоанглійської, давньосаксонської і давньоісландської мов, що мають у своїй структурі фонологічний контраст шумність / сонорність, становить 78,8% від сумарної частоти усіх зареєстрованих у трьох досліджуваних мовах слів, що мають у своїй структурі двофонемні ІКГ (КМК 1, 2, 3, 4, 5, 6). По мовах цей показник становить: 79,5% у давньоанглійській, 75,2% у давньосаксонській і 77,4% у давньоісландській. Частота двофонемних ІКГ, конструктивною основою яких є гомогенність позитивних модальних кінакем шумність / шумність, становить 19,2%, сонорність / сонорність (КМК 8, КМК 9 лише в давньоісландській мові) – менше 2% від сумарної частоти всіх зареєстрованих у трьох досліджуваних нами давньогерманських мовах ІКГ.

Таблиця 2