4.3. Активність і опірність соціальної організації. Загальні риси соціальної організації.

Активність і опірність соціальної організації. Загальні риси соціальної організації.

Терміни «активність» і «опір» ввів О. Богданов стосовно комплексів (систем, організацій), розглядаючи їх як властивості елементів системи, що характеризують спрямованість на розвиток або консервацію системи.

Збільшення активностей може забезпечити зовнішнє середовище, що, в свою чергу, обов’язково змінює внутрішні співвідношення комплексу, його структуру. О. Богданов, проводячи паралель між соціальним та живим, зазначав, що в живій клітині процеси росту змінюють молекулярні зв’язки, а в соціумі розвиток організації веде до зміни структури.

Практична стійкість організації залежить не тільки від кількості сконцентрованих в ній активностей-опорів, але і від способу їх поєднання, характеру їх організаційних зв’язків, виду організаційної структури.

Соціальні організації відіграють істотну роль в сучасному світі. Їх особливості [10]:

1. Реалізація потенційних можливостей і здібностей людини

2. Формування єдності інтересів людей (особистих, колективних, громадських). Єдність цілей і інтересів с системоутворюючим чинником.

3. Складність, динамізм та високий рівень невизначеності діяльності.

У науковій літературі виділяють досить багато соціальних форм організацій, зокрема: сімейна, політична, військова, спортивна, туристична, виробнича, освітня, наукова, релігійна і т. д. Попри їх різноманітність можна виділити ряд ознак, які їх об'єднують у спільноту, яку ми і називаємо організацією [4].

1. Соціальна організація є об'єднанням людей, котрі завдяки своєму характеру, вмінням, знанням створюють особливий тип стосунків, що дає їм можливість діяти як єдине ціле.

2. Соціальна організація в основному є раціональним витвором: створюється вона для досягнення спільної мети на основі певної програми дій, положень, приписів, усної угоди, домовленості тощо. Звичайно, людина може вступати до організації з метою далеко не адекватною загальній цілі, але вона принаймні змушена хоча б зовнішньо прийняти правила гри, що вироблені більшістю її членів.

3. Завдяки організації є можливість чіткого розмежування обов'язків кожного її учасника, усунення дублювання операцій, забезпечення максимального рівня виконання завдань з мінімальним психологічним навантаженням на людину.

4. Кожна організація є стосунково-автономною у системі суспільних відносин. Її межі, можливі дії, склад персоналу, матеріальні ресурси і т. д. закріплюються і регламентуються різного роду нормативними документами.

Уже з початку свого існування кожна організація чітко визначає параметри діяльності, а саме, цілі і завдання, види і кількість членів, форми управління тощо. Якщо це фірма, яка функціонує в сфері матеріального виробництва, то вона самостійно визначає необхідні обсяги закупівлі сировини, матеріалів, устаткування, терміни оренди або строки будівництва приміщень, необхідних для її функціонування, роботи тощо.

Якщо організація налаштована на духовну діяльність, то тут велике значення мають зв'язки з пресою, телебаченням, урядовими установами, різними партіями, бібліотеками, видавництвом тощо.

Вивчаючи особливості способів функціонування організацій, американський соціолог Карет Морган прийшов до висновку, що кожна з них для нормальної діяльності повинна відповідати найнеобхіднішим вимогам, а саме мати:

• високоосвічений, ініціативно налаштований апарат управління;

• раціонально продуману структуру;

• сучасні засоби для реалізації поставлених цілей;

• трудові ресурси, тобто наявність добре підготовлених працівників в усіх структурних підрозділах,

• визначене реальне завдання;

• продуманий технологічний процес;

• необхідну' якість продукції.

Вплив соціального оточення значною мірою детермінований формою організації. В соціології більшість учених дотримуються думки, що соціальними формами організації є:

Сімейна. Тут в якості організації є сім'я. Як зазначає А.В. Дорін [7], трудові зв'язки в такій організації тісно переплетені з родинними. Це спрощує соціально-економічні відносини в сфері права власності і розподілу прибутків. Контакти в сімейній формі організації відбуваються як в години праці, так і поза ними. Таким же чином відбувається і вплив соціального оточення на сімейну форму організації. Цей вплив однаковою мірою мас як формальний, так і неформальний характер. Рівень значущості впливу визначається статусом члена організації (сім'ї). І взагалі контакти в такій соціальній формі організації, як сімейна, характеризуються високим рівнем довіри і згуртованості, закритістю стосовно зовнішнього середовища.

Офіційна. Це така соціальна форма організації, в якій родинні зв'язки відсутні. Стосунки всередині офіційної організації побудовані виключно на діловій основі, на діловому інтересі Все особисте відділяється та залишається за межами організації

Добровільна і примусова соціальна форма. Слід зазначити, що вступ в організацію майже завжди добровільний, проте є організації, побудовані на примусі, де місце людини в організації визначається терміном – "повинен" (служба в армії, у вахтових бригадах тощо), а с і такі організації, членом яких людина взагалі стає наперекір своїй волі і бажанню (перебування у місцях ув'язнення)

Підприємницька Це організація, яка має порівняно просту структуру, добре розвинені формальні і неформальні зв'язки між її членами, значну владу лідера в ній.

Професійна Це організація, члени якої об'єднані на основі певного фаху, є спеціалістами в певній сфері діяльності (освітній, військовій, науковій, охорони здоров'я тощо).

Дивізійна Це така організація, в якій домінує децентралізоване керівництво. Американські і німецькі соціологи вважають, що в організаціях кількістю понад 100 осіб, які "розсіяні" в просторі (одна організація в кількох місцях), сувора централізація є перешкодою до ефект ивної діяльності її членів.

Місіонерська. У цій організації, згідно з дослідженнями канадського вченого Г.Мінцберга, високий рівень довіри та взаємодопомоги між членами Кожен її член може в разі необхідності зайняти місце керівника Окрім високого рівня професіоналізму, всі члени організації свідомо і беззастережно дотримуються єдиної ідеології Політична Це така організація, метою якої є досягнення вдали в суспільстві Єдність в такій організації забезпечується на основі статуту, програми, відповідних директив, прийнятих керівництвом колективно (на з плах, пленумах, зібраннях) чи одноособово.

Соціально-демографічна. Однією з важливих характеристик такої організації, згідно з А.В Доріним [7], є її статево-віковий склад. Це такі організації, наголошує він, де в одних – домінують працівники жіночої, в інших – чоловічої статі, в третіх – і чоловіки, і жінки представлені однаково, в одних домінує молодіжний склад, в других – люди старшого віку, в третіх І тих, і інших приблизно однакова кількість