Семінарське заняття 8

Тема 13. Загальна характеристика адміністративного права

13.1. Поняття адміністративного права.

Адміністративне право – це галузь права, засобами якої формуються публічно – управлінські відносини, а також організується і забезпечується публічно – управлінська діяльність.

Як фундаментальна галузь публічного права, воно є необхідним інструментом у регулюванні діяльності структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій.

Його норми регулюють діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій.

АП органічно пов’язане з виконавчою владою та державним управлінням. Воно виступає обов’язковим інструментом,здійснення державної виконавчої влади у формі державного управління. Його норми є правовою основою побудови й ефективного функціонування найбільш активної та потужної державної підсистеми – апарату державного управління.

Безпосередньо нормами адміністративного права встановлюються державно – владні управлінські відносини та закріплюються права і обов’язки громадян, а також інших суб’єктів, що не мають владних повноважень у відносинах з представниками держави; встановлюються організаційні та правові засади функціонування всієї системи державної адміністрації; здійснюється розподіл повноважень між органами державного управління та їх структурними одиницями; визначаються принципи, методи, форми державно – управлінської діяльності

13.2. Адміністративно-правові відносини: поняття, ознаки, склад.

Адміністративні правовідносини - це суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління та врегульовані нормами адміністративного права.

Оскільки адміністративні правовідносини є різновидом правовідносин, їм притаманні загальні риси останніх, зокрема:

- вони є вольовими суспільними відносинами, тобто право, що регулює їх, які впливають на свідомість і волю людей, спрямовує їх поведінку у відповідності з інтересами суспільства;

- вони є суспільними відносинами, врегульованими нормами права. Без права, його норм не було б правовідносин;

- учасники правовідносин наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки. І перші, і другі виникають відповідно до вимог норм права, що визначають коло суб'єктивних прав і обов'язків;

- правовідносини - це спосіб конкретизації норм права, оскільки саме в ньому права та обов'язки завжди прив'язані до певної ситуації, конкретні і належать певним суб'єктам;

- правовідносини - це такі суспільні відносини, реалізація яких забезпечується можливістю застосування адміністративного примусу.

Адміністративні правовідносини характеризуються рядом особливостей:

- вони, як правило, є «владовідношеннями», оскільки виникають в результаті здійснення державного управління, тобто державно-владного впливу однієї сторони на іншу для досягнення певної мети;

- обов'язковим учасником адміністративних правовідносин виступає державний орган або посадова особа, наділена певними державно-владними повноваженнями;

- вони виникають з ініціативи однієї зі сторін, і згода іншої сторони при цьому не потрібні. Іноді вони виникають всупереч бажанню іншої сторони;

- вони, як правило, виникають за принципом «влада - підпорядкування»;

- адміністративні правовідносини - це управлінські правові відносини, оскільки вони виникають у зв'язку з функціонуванням і діяльністю органів виконавчої влади, тобто при здійсненні державного управління;

- у разі порушення однією зі сторін своїх обов'язків, відповідальність наступає не перед іншою стороною, а перед державою в особі її державних органів або посадових осіб;

- спір, що виникає між учасниками адміністративних правовідносин, розглядається як в судовому, так і в адміністративному порядку.

Усі правовідносини складаються з визначених елементів: суб'єктів, об'єкта і змісту правовідносини.

Суб'єкти адміністративно-правових відносин:

• державні органи та їх структурні підрозділи; підприємства, установи, організації;

• громадські (недержавні) об'єднання;

• службовці державних органів та організацій, громадських об'єднань;

• представники громадських формувань, наділені адміністративними правами й обов'язками;

Об'єктом адміністративних правовідносин є вольове поводження людини, його діяння.

Зміст адміністративних правовідносин має дві сторони: матеріальну (поводження суб'єктів) і юридичну (суб'єктивні юридичні права і обов'язки).

Нормами адміністративного права точно визначається, між якими суб'єктами повинні виникати правовідносини, які будуть права та обов'язки сторін. Наприклад: відносини громадян, пов'язані з призовом на військову службу, виникають при заздалегідь визначених обставинах, з певними органами виконавчої влади, при цьому права та обов'язки сторін чітко закріплені юридичними нормами. У визначений термін, за певною формою, визначеним адресатам організації.

Існуючі в адміністративно-правових відносинах права й інтереси можуть захищатися в судовому порядку, але такі випадки не являються домінуючими. В основному ж права учасників таких відносин, суперечки між ними вирішуються в адміністративному порядку: суб'єктом керування, що був (є) стороною адміністративного правовідносини, вищестоящим чи іншим органом виконавчої влади.

Суб'єкти виконавчої влади в багатьох випадках наділені правом застосовувати різноманітні заходи впливу до інших суб'єктів правовідносин.

Зокрема, вони можуть зажадати пояснень, дати вказівки, відмовити в проханні, не привласнити звання, використовувати засоби адміністративного, дисциплінарного примуса.

Адміністративним правом встановлений інший порядок відповідальності сторін адміністративно-правових відносин у разі порушення ними вимог адміністративно-правових норм. У цьому випадку виникає відповідальність однієї сторони не перед іншою стороною правовідносини, а безпосередньо перед державою в особі її відповідного органу (посадової особи). Саме виконавчі органи (посадові особи) наділяються повноваженнями по самостійному впливі на порушників вимог адміністративно-правових норм (дисциплінарна, адміністративна відповідальність).