Семінарське заняття 6 Бегерського в і

Тема 15. Інфляція та грошові реформи

15.1. Сутність інфляції. Вплив інфляції на виробництво, зайнятість і життєвий рівень.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їх купівельної способності.Термін «інфляція» з'явився в другій половині XIX в., Перекочувавши з арсеналу медицини. У буквальному перекладі з латинської мови інфляція означає «здуття», тобто переповнення каналів обігу надлишковими паперовими грошима, не забезпеченими відповідним зростанням товарної маси. Інфляція є феноменом порушення грошового обігу і пов'язана з різними грошовими факторами: емісією знаків вартості, обсягом грошової маси, швидкістю обороту грошей, сумою взаимопогашающихся платежей.Очевідно, що інфляція являє собою процес, обумовлений взаємодією двох чинників - ціноутворюючих та грошових. З одного боку, знецінення грошей - це процес, пов'язаний із зростанням цін, з іншого - падіння купівельної спроможності грошей може статися і під впливом зміни їх кількості в обігу.

Виходячи зі ступеня втручання держави в ринкові процеси, інфляцію поділяють на відкриту і пригнічену (подавляемую). Відкрита інфляція характеризується невтручанням держави в процеси формування цін і заробітної плати. Під пригніченою інфляцією мається на увазі ситуація, зумовлена ​​урядовим контролем за зростанням цін або заробітної плати, або тим і іншим одночасно. Вона виливається в товарний дефіцит.

Види інфляції визначаються її рівнем, від якого залежить соціально-економічна політика і характер антиінфляційних заходів:

1. Помірна інфляція (3-4% на рік). Це нормальний рівень, який грає роль каталізатора економічного зростання.

2. Повзуча інфляція (8-10% на рік). Це свідчить про наростання дестабілізаційних явищ в економіці.

3. Галопуюча (до 50% на рік).

4. Гіперінфляція (50-100% на рік). Від гіперінфляції виграють боржники (в т.ч. держава).

Виділяють 2 типи інфляції:

1) інфляція попиту (покупців);

2) інфляція витрат (продавців).

Модель інфляції попиту показує, що при даному обсязі сукупної пропозиції збільшення сукупного попиту призводить до більш високого рівня цін. При цьому підприємці розширюють виробництво, залучають додаткову робочу силу. Підвищується номінальна заробітна плата.

Модель інфляції, зумовлена ​​зростанням витрат виробництва, допускає 2 причини її виникнення:

- В силу дорожчання палива, сировини, внаслідок зростання імпортних цін, зміни умов видобутку, підвищення транспортних витрат;

- В результаті підвищення зарплати під тиском профспілок.

Якщо підвищення зарплати не врівноважується якимись протидіють факторами (напр., зростанням продуктивності праці), то збільшуються середні витрати. Виробники починають скорочувати обсяги випуску. При незмінному попиті зменшення пропозиції веде до зростання цін. Зростає безробіття.

Інфляція має монетарні і немонетарні причини.

Немонетарні причини:

- Диспропорції в економіці;

- Надмірний розвиток ВПК (Військово-промислового комплексу);

- Малий експортний сектор при сильній імпортної залежності;

- Спад обсягу ВВП (валового внутрішнього продукту);

- Інфляційні очікування населення.

Монетарна природа інфляції:

- Дефіцит держбюджету;

- Вплив обсягу грошової маси на темпи інфляції. Збільшення активів ЦБ у всіх випадках призводить до зростання грошової маси, що означає підвищення платоспроможного попиту. В результаті зростає рівень цін на товари;

- Швидкість обігу грошей (вона збільшується, коли відбувається втеча населення від національної валюти, що пояснюється низькою довірою та інфляційними очікуваннями населення).

Інфляційним очікуванням надається велике значення в останні десятиліття. Використання концепції очікувань в економічній теорії було обгрунтовано Дж. Хіксом в його роботі «Вартість і капітал». Під еластичністю очікувань малося на увазі співвідношення між очікуваним і реальним зміною вартості товару.

У сучаснх теоріях інфляції існують 2 концепції:

§ адаптивні очікування;

§ раціональні очікування.

Адаптивні очікування будуються з урахуванням помилки прогнозування, яка визначається як різниця між очікуваним і реальним рівнем інфляції за попередній період.

Модель адаптивних очікувань передбачає, що очікуваний рівень інфляції може бути заснований на середньозважений рівні минулих інфляційних ставок.

Раціональні очікування грунтуються на всебічному обліку як минулої, так і майбутньої інформації, зокрема політики регулювання того фрагмента економіки, стан якого впливає на предмет очікувань. «Раціональність» очікувань проявляється в тому, що суб'єкт не відмовляється заздалегідь ні від якого джерела інформації та враховує її згідно з достовірністю і значущістю.

Інфляція призводить до вітчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя. У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими робітниками та підприємцями на користь останніх, але не завжди ця закономірність реалізується. Адже підприємці не тільки продають, а й купують товари за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають робочу силу, ціна на яку в період інфляції теж зростає. Тому виграш чи втрати від інфляції можуть мати представники будь-кої соціальної групи. Проте є соц групи, які не можуть захистити себе від інфляції це пенсіонери, службовці державних установ, студенти, науковці. Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне становище людей похилого віку, що живуть за рахунок своїх заощаджень, які в період інфляції знецінюються чи взагалі зникають. Негативними соціальними наслідками є також загальна невпевненість підприємців і всіх працівників у перспективі свого економічного становища, загострення соц суперечностей, посилення групового егоїзму.

Якшо розглядати вплив інфляції на виробництво, то на стадії повзучої інфляції, вона забезпечує стимулювання виробництва завдяки тому, що держава через дефіцитне фінансування розширює свої замовлення підприємствам, допомагає їм у поновленні основного капіталу. Водночас виникає економ ситуація, коли з одного боку зростає попит на інфляційне фінансування, а з іншого притупляється відчуття небезпеки надмірного насичення обороту грошовими коштами, внаслідок чого інфляція підвищується та гальмує економічний розвиток. Інфляція спричиняє посилення хаотичності та диспропорційності розвитку суспільного виробництва. Позичкові капітали спрямовуються переважно у галузі зі швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де виникає застій і занепад. Часті стрибки і коливання цін посилюють економічний ризик інвестицій, що призводить до затухання НТП. Скорочується платоспроможний попит населення, інфляція зумовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання. Нерідко виникає затоварення на цих ринках при абсолютному скороченні особистого споживання. Спад виробництва може також зумовлюватися відливом капіталів з виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання підсолюється спекуляцією. У сферу спекулятивної торгівлі відволікається також значна частина робочої сили, що також стримує розвиток виробництва.