КСПП / Право-1

49. Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів. Створення умов для безперешкодного доступу інвалідів до соціальної інфраструктури.

Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді

*грошових виплат* забезпечення медикаментами,* технічними й іншими засобами, включаючи автомобілі,* крісла-коляски,* протезно-ортопедичні вироби,

*надання послуг по медичній, соціальній, реабілітації,

Види необхідної допомоги інвалідам визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації. Послуги надаються інвалідам безплатно або на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку.

Інваліди 1 і 2 груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості.

11 из 24

Інваліди за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.

Інвалід має право вибору конкретного виду соціальної допомоги.

Інвалід може відмовитися соціальної допомоги, якщо вона не повною мірою відповідає його потребам. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям інвалідам.

Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства I і II групи, непрацюючі інваліди з дитинства III групи, а також діти-інваліди віком до 18 років..

Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах:

o інвалідам з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму o II групи - 80 відсотків

o III групи - 60 відсотків;

o на дітей-інвалідів віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства I і II групи, непрацюючим інвалідам з дитинства III групи призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи Органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров'я у 3-денний строк зобов'язані надіслати

копії акта огляду інваліда з дитинства або медичного висновку про визнання дитиною-інвалідом до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини-інваліда.

Виплата державної соціальної допомоги Призначена державна соціальна допомога виплачується інваліду з дитинства незалежно від одержуваного ним заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів.

Державна соціальна допомога може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом.

Уразі влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину-інваліда у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

Виплата допомоги на поховання

Уразі смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда члену його сім'ї або особі, яка здійснила поховання, виплачується на вибір:

* допомога на поховання в розмірі двомісячної суми призначеної державної соціальної допомоги; * або допомога на поховання чи відшкодування витрат на поховання згідно з іншими нормативно-правовими актами.

Допомога на поховання виплачується незалежно від строку звернення за її виплатою. Допомога на поховання не виплачується у разі:

* смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні * смерті осіб, поховання яких проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

50. Система реабілітації інвалідів відповідно Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні".

Людина може виявитися цілком чи частково непрацездатною у своїй професії, якщо вид праці, її режим, ступінь інтенсивності, точність, що оточують людину, санітарно-гігієнічні умови стають їй протипоказаними внаслідок хвороби чи каліцтвавстановлюється інвалідність.

Відповідно до Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та “Про реабілітацію інвалідів в Україні” інвалідом вважається особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленим захворюванням, наслідком травм чи уроджених дефектів, що приводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності соціальної допомоги і захисту.

Залежно від важкості інвалідності встановлюється перша, друга, третя групи інвалідності. Питання про встановлення інвалідності розглядається після проведення діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів.

Підставою для встановлення інвалідності є стійке порушення функцій організму, що приводить хворого до необхідності припинити професійну працю чи значно змінити умови праці.

Соціальна політика щодо інвалідів спрямована на розширення можливостей їх активної участі у житті та розвитку суспільства, покращання матеріального становища.

Всім інвалідам надається соціальна допомога в передбачених законодавством видах. Пенсії по інвалідності призначаються лише у випадку настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (1991р.) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом.

Порядок та умови визначення потреб у зв’язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою для виконання державними органами, підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями. Захист прав, свобод і законних інтересів інвалідів забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

51. Призначення та виплати державної соціальної допомоги дітям-інвалідам.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або на дітей-інвалідів віком до 18 років призначається органами праці та соціального захисту населення.

Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається органами праці та соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами. Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

Інвалідам з дитинства, які перебувають на повному державному утриманні у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонатах для ветеранів війни та праці, стаціонарних відділеннях територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян тощо, виплачується 25 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги.

Різниця між розміром призначеної державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який перебуває у відповідній установі (закладі), і розміром державної соціальної допомоги, яка виплачується інваліду з дитинства відповідно до частини першої цієї статті, перераховується установі (закладу), де перебуває інвалід з дитинства, за його особистою письмовою заявою або заявою його законного представника. Зазначені кошти зараховуються на рахунки таких установ (закладів) понад бюджетні асигнування і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дітям-інвалідам із числа сиріт за період перебування на повному державному утриманні державна соціальна допомога виплачується в повному розмірі та перераховується на їх особисті рахунки у банку.

Іншим дітям-інвалідам, які перебувають у будинках-інтернатах, інших стаціонарних установах (закладах) на повному державному утриманні, призначена державна соціальна допомога виплачується в розмірі 50 відсотків та перераховується на їх особисті рахунки у банку. При цьому частина державної соціальної допомоги, що залишилася після виплати суми державної соціальної допомоги, перераховується на банківський рахунок установи (закладу) за місцем перебування дитини і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей.

52. Соціальні пільги ветеранам праці та особам похилого віку.

Ветарани праці – хто мають стаж жінки 35, чол 40 р і вийшли на пенсію. Деякі можуть мати менший стаж( для підземних робіт, наприклад на 10 р менше). Громадяни похилого віку – які досягли пенсійного віку чи їм залишилось до нього 1,5 р. Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами. Забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.

Пільги ветеранам праці:

1) користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені; 2) першочергове безплатне зубопротезування; 3) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості такого лікування; 4) щорічне медичне обстеження; 5) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація; 6) використання чергової щорічної відпустки а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік; 7) право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок; 8) першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок; 10) переважне право на встановлення домашніх телефонів; 11) звільнення від плати за землю та сплати земельного податку; 12) безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту Право на матеріальне забезпечення громадян похилого віку Громадяни похилого віку мають право на матеріальне забезпечення згідно з чинним законодавством. Це право гарантується виплатою трудових або соціальних пенсій, різних видів допомоги і наданням допомоги в натуральному вигляді пенсії за віком та соціальної допомоги.

Розмір і порядок виплати пенсій у разі їх дострокового призначення регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Держава здійснює таку допомогу на догляд самотнім громадянам похилого віку: Забезпечення протезною допомогою; Право на соціальне обслуговування; Право на соціальну допомогу вдома і в спеціальних установах (будинку-інтернаті, територіальному центрі соціального обслуговування, будинку для ветеранів, пансіонаті для громадян похилого віку або в іншій установі), де вони перебувають тимчасово або постійно.; Право на гідний рівень життя в установах, призначених для громадян похилого віку; Опіка і піклування; Житлово-комунальне обслуговування; Торговельне і побутове обслуговування; Організація громадського харчування; Переважне право на встановлення телефону; Соціально-культурне обслуговування; Ритуальні послуги.

53. Пенсійне забезпечення людей похилого віку.

Пенсійний вік на даний час для чоловіків 60 років, для жінок 55-60 р. Пенсійне забезпечення громадян похилого віку здійснюється на основі законодавства України, зокрема Законів «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Існує 2 системи за якою виплачуються пенсії: солідарна та накопичувальна( обов’язкова та добровільна).

За солідарною системою людям похилого віку призначаються такі види пенсій:

1)пенсія за віком;

2)пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3)пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Особи, які не мають права на пенсію (які досягли 63 р.)отримують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам». Розмір допомоги – 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Політика держави: соц.побутові послуги( заклади інтернатного типу, денний стаціонар, на дому); допомоги+ пенсія; підтримка здоров’я; робота; житло.

Пенсія за особливі заслуги – надається громадянам, які мають особливі заслуги у сфері спорту, культури, господарській діяльності, а також багатодітним матерям, які мають 5 і більше дітей. Пенсія за вислугу років надається особам, які мають стаж за спеціальністю 25 років.

.

54. Заклади стаціонарного обслуговування людей похилого віку.

29.12.2001 р наказом Міністерства праці та соціально політики було прийнято Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці. Мешканці будинку-інтернату забезпечуються відповідно до встановлених норм: житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, інвентарем та столовим посудом;

приймання, утримання і відрахування з будинку-інтернату особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої і другої групи, старші за 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, яким не протипоказане перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів. ветерани війни та особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до I, II, III категорій згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"Виняток, прийматися особи похилого віку та інваліди, які мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних відповідно до законодавства їх утримувати.

Стаціонарні соціальні заклади для обслуговування людей похилого віку Будинкиінтернати загального профілю їх завдання полягає у постійному проживання громадян

похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду.

Спеціальні будинкиінтернати , призначені для постійного проживання осіб похилого віку, особливо небезпечних рецидивістів; колишніх засуджених; осіб, яких переводять з інших інтернатних установ загального типу за систематичне порушення громадського порядку, вживання алкоголю тощо.

Геріатричні пансіонати призначені для проживання осіб з вираженими віковими порушеннями психіки.

Психоневрологічні інтернати забезпечують постійне проживання людей із проблемами психічних захворювань.

Пансіонати для ветеранів праці для ветеранів війни та праці підвищеної комфортності. Спеціальні житлові будинки для одиноких ветеранів війни і праці стаціонарний догляд і догляд у громаді, медичнЕ обслуговування.

Будинки-інтернати та невеликою чисельністю проживаючих (12–15 осіб) проживаючих у закладі. Будинки тимчасового проживання заклад для проживання осіб похилого віку (10–15 осіб). Хоспіси служби медико-соціальної допомоги важко хворим.

55. Соціальне обслуговування людей похилого віку за місцем проживання.

Типове положення про територіальний центр соціального обслуговування затверджено постановою КМУ від 29.12.2009 р. Територіальний центр утворюється для надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем проживання, в умовах стаціонарного, тимчасового або денного перебування.

На надання соціальних послуг в територіальному центрі мають право: -громадяни похилого віку, інваліди, хворі які не здатні до самообслуговування;

-громадяни, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям, стихійним лихом, катастрофою.

Основними завданнями територіального центру є:

виявлення громадян, які мають право на отримання допомоги в територіальному центрі; забезпечення якісного надання соціальних послуг; сприяння в наданні соціальних послуг громадянам.

Територіальний центр соціального обслуговування надає такі соціальні послуги:

догляд вдома; догляд стаціонарний; денний догляд; соціальна адаптація; паліативний/хоспісний догляд; консультування; представництво інтересів; соціальна профілактика; посередництво ; соціально-економічні (у формі надання натуральної чи грошової допомоги); транспортні та інші.

15 из 24

Відділення соціальної допомоги вдома утворюються там, де є не менш як 80 одиноким громадянам, які не здатні до самообслуговування. Особи отримують соціальні послуги безоплатно. Обслуговування громадян припиняється у разі:

поліпшення стану здоров’я, виявлення у громадянина працездатних рідних, направлення громадянина до стаціонарного відділення територіального центру, будинку-інтернату, зміни місця проживання; виявлення медичних протипоказань для соціального обслуговування) , у разі смерті громадянина.

Спеціалізовані відділення (не менш як 50 непрацездатних громадян) з порушеннями опорнорухового апарату, зору, слуху, з психічними розладами можуть утворювати спеціалізовані відділення, в тому числі паліативного/хоспісного догляду. Відділення денного перебування територіального центру утворюється для надання соціальних послуг не менш як 30 громадян похилого віку.

Відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання територіального центру утворюється для обслуговування не менш як 10 і не більш як 50 одиноких громадян. Відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги територіального центру утворюється для обслуговування не менш як 500 таких громадян, які відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов потребують натуральної чи грошової допомоги крім громадян похилого віку. Відділення адресної допомоги має право організовувати надання на платній та безоплатній основі швацьких, кравецьких, перукарських послуг, послуг з ремонту вікон, дверей, квартир (будинків), санвузлів, дахів, парканів тощо.

Якщо в ході обстеження матеріально-побутових умов громадян з числа осіб, які мають право на обслуговування відділенням адресної допомоги, якщо вони вони перенесли операцію, тривале захворювання, мають офіційне підтвердження пов'язаних з цими обставинами грошових витрат, натуральна чи грошова допомога надається їм за умови, що середньомісячний сукупний дохід їх сімей за останні шість календарних місяців не перевищує встановлених законом двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

56. Нормативна база, категоріальний апарат, сфера дії та основні принципи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей. Облік бездомних осіб і безпритульних дітей.

Закон “Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей” вживаються терміни: бездомність - соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї будь-якого житла, призначеного та придатного для проживання; бездомна особа - особа, яка перебуває у соціальному становищі бездомності. До бездомних осіб

належать безпритульні особи та особи, які мають притулок; безпритульна особа - повнолітня особа, яка проживає в місцях, непризначених та непридатних для проживання.

безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають місця проживання; особа, яка має притулок, - особа, яка отримує послугу тимчасового притулку в закладах для бездомних осіб

реінтеграція бездомних осіб і безпритульних дітей - процес повернення бездомних осіб і безпритульних дітей до життя .

Соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей ґрунтується на принципах:

індивідуальний підхід; цілеспрямованість та адресність надання соціальних послуг; забезпечення соціальних гарантій; толерантність; конфіденційність; реалізація основних прав і свобод; обстеження умов життя бездомних осіб; узгодження дій органів виконавчої влади, громадських об’єднань у вирішенні питань соціального захисту бездомних осіб.

Категорії бездомних осіб: особи, які постраждали від катастроф та нещасних випадків; мігранти; інваліди; особи пенсійного віку; особи, які відбули покарання ;особи, які втратили житло у зв’язку із сімейними обставинами ;особи, які втратили житло внаслідок окупації чи військових дій.

Особливої уваги потребують особи, які відносяться до груп ризику, зокрема діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мешканці гуртожитків, для яких таке житло є єдиним місцем проживання, особи, які не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, а також особи, які страждають на психічні розлади, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм, недієздатні та обмежено дієздатні особи.

Основні права та обов'язки бездомних осіб і безпритульних дітей 1.Бездомні особи і безпритульні діти мають всі права і свободи, закріплені Конституцією і законами

України. 2. Бездомні особи і безпритульні діти зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України 3. Зобов'язані надавати достовірну інформацію щодо наявності у них житла та іншу інформацію.

Облік безпритульних дітей ведеться відповідно до законів України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" і "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Суб'єкти 1. центрами обліку, що створюються органами місцевого самоврядування та місцевими органами

виконавчої влади.

2 у складі інших соціальних служб можуть утворюватися структурні підрозділи (бюро, відділення)

3.служби у справах дітей

Поновлення та отримання документів, що посвідчують особу здійснюється поновлення в установленому порядку документів, що посвідчують особу, до органів реєстрації за територіальним розташуванням центрів обліку, де вони перебувають на обліку, або закладів, де їм надали тимчасовий притулок.

57. Запобігання безпритульності та бездомності.

Основні напрями запобігання бездомності до 2017 року – постанова КМУ від 13 березня 2013 р.

Протягом 2002-2012 років виявлено такі категорії бездомних осіб:

особи, які постраждали від торгівлі людьми, катастроф та нещасних випадків; мігранти; інваліди;

особи пенсійного віку; особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

особи, які втратили житло у зв’язку із сімейними обставинами, пов’язаними з конфліктами та насильством у сім’ї.

З метою запобігання бездомності і безпритульності в Україні в рамках відповідних програм проводяться освітні та просвітницькі заходи з інформуванням населення про норми законодавства з питань придбання, відчуження, оформлення і державної реєстрації прав на жилі приміщення та земельні ділянки та ін дії.

Держава забезпечує дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, позбавлення волі на певний строк мали впорядковане житло, що зберігалося за ними, невідкладне вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна, що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку чи піклування… Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей

житла, мають право зараховуватися на квартирний та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки. Після досягнення 18 років такі діти, а також особи з їх числа після завершення строкової військової служби в Збройних Силах України або після повернення з місць позбавлення волі протягом місяця забезпечуються соціальним житлом 1. Запобігання бездомності осіб, які звільняються з установ виконання покарань, здійснюється відповідно до

цього Закону, Кримінально-виконавчого кодексу України, Житлового кодексу Української РСР, Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк".

Запобігання бездомності осіб похилого віку та інвалідів Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень у сфері

соціального забезпечення та соціального захисту населення проводять роботу щодо запобігання випадкам незаконного відчуження житла і захисту майнових прав осіб похилого віку та інвалідів.

До груп ризику щодо втрати житла або права на його використання належать:

З метою запобігання бездомності осіб із груп ризику місцеві органи виконавчої влади забезпечують:

збереження їх житла та ін.

58. Заклади соціального захисту бездомних та безпритульних.

Система реінтеграції бездомних осіб - комплекс заходів для здійснення процесу повернення бездомних осіб до життя в суспільстві як повноправних його членів.

Закладами соціального захисту для бездомних осіб є:

-будинок нічного перебування; -центр реінтеграції бездомних осіб; -соціальний готель;

-інші заклади, що надають послуги бездомним особам.

Заклади соціального захисту для бездомних осіб створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, релігійними організаціями, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, фізичними особами відповідно до потреб регіону.

Удень звернення до органу місцевого самоврядування громадяни без визначеного місця проживання отримують направлення на безоплатне тимчасове (до шести місяців) проживання в тимчасовому притулку для дорослих.

Уразі відсутності у мешканця тимчасового притулку для дорослих документів, що посвідчують особу, орган місцевого самоврядування протягом двох місяців забезпечує відновлення втрачених громадянином документів за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Після отримання документів, що посвідчують особу, та актів громадянського стану мешканець тимчасового притулку для дорослих звертається до органу місцевого самоврядування із заявою щодо взяття його на соціальний квартирний.

Будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для ночівлі (розміщення на ніч) бездомних осіб, прийом до якого не потребує попереднього медичного обстеження.

Центр реінтеграції бездомних осіб - заклад соціального захисту, діяльність якого спрямована на поступове повернення бездомної особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб.

Соціальний готель - заклад соціального захисту для проживання бездомних осіб, який має у своєму складі окремі номери (кімнати).

До соціального готелю приймаються бездомні особи, які працюють або мають інше постійне легальне джерело доходу, недостатнє для оренди (наймання), купівлі житла.

Проживання бездомних осіб у соціальному готелі є платним.

Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомною особою або іншою фізичною особою.

Бездомні особи похилого віку та інваліди за їх власним бажанням влаштовуються до стаціонарних соціально-медичних установ та інших закладів соціальної підтримки (догляду).

Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є:

Притулок для дітей служби у справах дітей - заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому дітей віком від 3 до 18 років.

Центр соціально-психологічної реабілітації дітей - заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

Соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко) - заклад соціального захисту для проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, безпритульних дітей віком від 3 до 18 років, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги і подальшого влаштування дітей.