Через те, що журнали виходять в світ рідше, ніж газети, вони відрізняються більш низькою оперативністю подачі інформації, зате у них більше можливостей для докладного аналізу подій, роздумів, підведень підсумків тощо.

47. Життєвий факт і тема твору. Шляхи пошуку теми.

Шляхи і джерела виникнення задуму - найрізноманітніші. Одне з перших джерел - відповідні державні, урядові, президентські документи, постанови. Постійне і найголовніше джерело - редакційна пошта - листи до редакції. журналістський задум (тема) можна звести до трьох головних видів: a) редакційне замовлення, сам факт, б)Вільне, індивідуальне зародження задуму, власний соціальний досвід, c) може бути комбінований варіант. Тема виростає із задуму, як процес його глибшого осмислення, заповнення думками, фактами, чи може бути відразу чітко сформульована у замовленні редакції.

Призначення фактів у журналістському творі багатофункціональне: вони можуть стати основою інформаційного повідомлення; можуть виступати в якості аргументів і науково обґрунтованих доказів.

48. Концепція

Концепція – загальний задум журналіста, його система поглядів на ті чи інші явища або ж спосіб розгляду і розуміння їх.  Якщо тема - це сума думок, що виражають ставлення автора до відібраного для дослідження явища, то концепція-та ж сума думок, але приведених у систему – модель майбутнього твору.

Отже, концепція дає можливість газетяру іти до свого героя з думкою, і, звичайно, за думкою. Концепція, або навіть різні її варіанти, роблять автора зрячим, здатним передбачити подробиці, деталі, факти, вислови, потрібні для написання твору

49. Суб’єктивне і об’єктивне в журналістському творі

Для багатьох об'єктивність означає точне освітлення фактів і подій у формі неупередженого опису. Наприклад, в Канонах журналістики є пункт «Неупередженість», який говорить: «В існуючій газетній практиці прийнято проводити різку грань між співвідношенням новин і виразом думок. Хронікальні повідомлення не повинні містити думок або відрізнятися небудь тенденційністю.Це правило не поширюється на так звані спеціальні статті, сам характер яких і підпис під ними забезпечують автору право на власну інтерпретацію ».

Більшість фахівців, що вивчають проблему об'єктивності, погоджуються, що це правило має суворо дотримуватися. Таким чином, у наявності, що останнім часом теорія об'єктивності стала допускати аналітичне освітлення подій, яке далеко виходить за рамки неупередженого опису. Іншими словами, в журналістику допускається суб'єктивність. Отже, як бачимо, вимога об'єктивності, яке є головним у всіх кодексах журналістської етики, на ділі нездійсненно вже остільки, оскільки журналіст - це, перш за все, особистість. Якщо міркувати глобально, то суб'єктивність - це основне поняття, яке відображає суть кожної людини.

Існує три головних характеристики об'єктивності як методу. По-перше, потрібно відокремлювати факт від думки. По-друге, необхідно емоційно відсторонене висвітлення подій. І, по-третє, має бути прагнення до точності і збалансованості, що дає обом сторонам можливість висловити свою точку зору, що дозволить аудиторії отримати найбільш повну інформацію.

50. Фейлетон і памфлет як сатиричні жанри

Фейлетон - сатиричний жанр художньо-публіцистичної літератури, що висміює негативні явища в суспільному житті.

Памфлет - різновид літературного чи публіцистичного твору, зазвичай спрямований проти політичного устрою в цілому чи окремої його частини, проти тої чи іншої соціальної групи, партії, управління тощо, найчастіше — через розкриття окремих їхніх представників.

Ці жанри склалися, отримали розвиток тому, що органічне поєднання художніх та публіцистичних засобів, поняття та образу дозволяє найбільш ефективно вирішувати певні завдання: розкрити типове через індивідуальне, загальне через окреме, досягаючи необхідної повноти узагальнення, виявляючи характерне у поведінці людини.

Ці жанри оперують як понятійними, так і образно-художніми засобами. Використання образних засобів мови посилює емоційну виразність газетного виступу. Проте слід пам”ятати, що поняття часто володіють великою емоційною силою.

51. Байка та епіграма як сатиричні жанри Байка - один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту. Байка — це оповідання, дійовими особами якого, поряд з людьми (точніше — схематичними фігурами людей), виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери. Розповідь, як правило, супроводжується на початку або в кінці твору прямо сформульованим афористичним моралістичним висновком, що надає оповіданню алегоричного звучання. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки.

Епіграма - жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу епіграма вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. До епіграми зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, Мелеагр Гадарський, а в римські часи — Марціал, Ювенал, Валерій Едітуй та інші, де епіграма набуває чітких ознак сатиричного твору.

52. Спілка журналістів України

Національна спілка журналістів України (НСЖУ) — незалежна, громадська, позапартійна організація, національна всеукраїнська творча спілка як суб'єкт творчої діяльності, що об'єднує професійних творчих працівників — журналістів та інших працівників засобів масової інформації, які професійно займаються журналістикою, публіцистичною діяльністю. Найвищим керівним органом НСЖУ — це з'їзд, який скликається один раз на п'ять років, та який обирає голову, правління та ревізійну комісію, затверджує Кодекс професійної етики українського журналіста. У квітні 1997 р. IX з'їзд Спілки журналістів України на альтернативній основі обрав головою СЖУ Лубченка Ігора Федоровича, який у квітні 2002 р. на Х з'їзді НСЖУ знову був переобраний на цю посаду. 2012-го року Головою НСЖУ став Олег Наливайко.

53. Кодекс професійної етики українського журналіста Кодекс професійної етики українського журналіста - документ, що визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов'язків. Ухвалений 14 квітня 2002 р. на Х з'їзді Національної спілки журналістів України. Кодекс містить 11 статей. Вони написані на основі тих прав і свобод людини, що викладені в Загальній декларації прав людини, Всесвітній Хартії свободи преси ООН, Декларації принципів поведінки журналіста Міжнародної Федерації журналістів, Конституції України та чинного законодавства. Випадки порушення кодексу розглядає Комісія з журналістської етики.

1) Головний обов'язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем.

54. Спонсорство. Економічна залежність змі

ЗМІ отримує фінансування з ряду джерел. Складання бюджету видання з різних джерел доходів забезпечує часткову незалежність. Одним з найприбутковіших є реклама. Спонсорство є певною її різновидом. Більш рідкісним джерелом є міжнародні гранти. Найбільш слабкий спосіб заробляння грошей виданням - це виручка з тиражу. Тираж часто розкуповується лише частково і часом не окупає витрат на друк.

55. Четверта влада. Її залежність від п’ятої влади

Що ж змінилося в самій журналістиці з приходом і розвитком Інтернету?

1. Став можливий доступ до творів журналістики по всьому світу.

2. З'явилася аггрегаціі і персоналізація, яка так подобається читачам.

3. Цифрова доставка надає більше можливостей досягти людей. До настання епохи інтернету традиційні медіа пропонували всього три способи доставки контенту - в друкованому виданні, через перегляд ТБ або прослуховування радіо.

4. Більше перевірки фактів, ніж будь-коли в історії журналістики. Блогери і вільні уми в онлайні забезпечують репортажам цілком пристойну перевірку фактів і баланс. Вони можуть уражати в коментарях або мати політичні упередження, але вони миттєво сигналізують про слабко розкриті теми, плагіат або фальшиві джерела

5. Більше голосів в потоці новин. Зараз, завдяки зростаючому впливу незалежних блогерів і онлайнових журналістів, стало більше простих людей і експертів, які висловлюють свою думку в потоці новин. Це не тільки означає більшу різноманітність точок зору, але і знімає проблему централізованого програмування новинних тем.

6. Більше щирості і неформальний тон. Завдяки блогам і необмеженого обсягу веб-сторінок, репортери можуть докладно пояснити, які у них виникають конфлікти інтересів в тій чи іншій ситуації, що веде до більшої прозорості і щирості в стосунках з читачами.

56. Чи існує в змі України цензура?

Стаття 15 Конституції України проголошує заборону цензури.

Не визнається цензурою правомірна і законна діяльність органів державної влади щодо, наприклад, державного регулювання і контролю за обігом продукції, що негативно впливає на суспільну мораль. Однак, звичайно, відповідні повноваження органів державної влади з питань діяльності засобів масової інформації мають визначатися виключно Конституцією та законами України. Адже, як відомо, ЗМІ в Україні не можуть бути використані, зокрема, для:

- закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України;

- пропаганди війни, насильства та жорстокості;

- розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі;

- розповсюдження порнографії, а також із метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь;

- втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність;

- розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказування на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника тощо