- •1.Поняття та структура світогляду. Специфіка філософського світогляду.
- •2.Предмет філософії
- •3. Функції філософії
- •4. Структура філософського знання
- •5.Методи філософії
- •6. Філософія, наука, релігія, мистецтво
- •7.Культурно-історчні передумови виникнення філософії
- •8. Філософія Стародавнього Китаю
- •9. Філософські вчення Стародавньої Індії
- •10. Вчення про первоначало в Мілетській філософії
- •11. Філософія Геракліта
- •12. Вчення Піфагорійців про числа та душу
- •13. Вчення про буття та пізнання в філософії елеатів
- •14. Атомістична філософія Демокріта
- •23. Філософія Середньовіччя, її особливості
- •24. Співвідношення віри і розуму, релігії і філософії у філософії Середньовіччя
- •27. Гуманізм і антропоцентризм філософії Відродження
- •32. Система і метод філософії Гегеля.
- •35. Історія позитивізму має три періоди розвитку.
- •39. Філософія Київської Русі
- •41. Філософія серця п.Юркевич
- •42. Соціально-філософські погляди д.Донцова
- •43. Філософські погляди в.І.Вернадського
- •43. Пізнання як предмет філософського аналізу.
- •45. Чуттєве і раціональне в пізнанні, їх форми.
- •46. Метою пізнавального ставлення до дійсності є досягнення істини.
- •48.Методологія наукового пізнання
- •49. Антропосоціогенез, його основні чинники.
- •50. Поняття індивід, індивідуальність та особистість.
- •51. Суспільство як об'єкт філософського пізнання
- •52. Вчення про соціально-економічну формацію
- •53. Поняття культури і цивілізації
- •54. Теорія постіндустріального суспільства
- •55. Цінності та їх роль в розвитку суспільства
- •56. Проблема буття і основні шляхи її вирішення.
- •58. Діалектика як філософська концепція розвитку.
- •59. Закони діалектики.
- •60.Сутність і структура свідомості.
- •62. Проблема несвідомого в психоаналізі.
- •63. Філософська концепція творчості.
- •65. Глобальні проблеми сучасності: їх зміст та характеристика
58. Діалектика як філософська концепція розвитку.
Діалектика [греч. dialektiké (téchnе) - мистецтво вести бесіду, суперечку, від dialégomai - веду бесіду, суперечку], вчення про найбільш загальні закономірності становлення, розвитку, внутрішнє джерело яких вбачається в єдності і боротьбі протилежностей. У цьому змісті діалектика, починаючи з Гегеля, протиставляється метафізиці - такому способу мислення, що розглядає речі і явища як незмінні і незалежні друг від друга. Діалектика - це вчення про розвиток у його найбільш повному, глибокому і вільному від однобічності виді, вчення про відносність людського знання, що дає нам відображення вічне матерії, що розвивається. В історії діалектики виділяються наступні основні етапи: стихійна, наївна діалектика древніх мислителів; діалектика філософів епохи Відродження; ідеалістична діалектика німецької класичної філософії; діалектика російських революційних демократів 19 в.; марксистсько-ленінська матеріалістична діалектика. У філософії марксизму одержало науково обґрунтоване і послідовне вираження єдність матеріалізму й діалектика
Діалектична концепція розвитку, на противагу метафізичної, розуміє його не як збільшення і повторення, а як єдність протилежностей, роздвоєння єдиного на взаємовиключні протилежності й взаємовідносини між ними. діалектика бачить у протиріччі джерело саморуху матеріального світу. Підкреслюючи єдність суб'єктивної й об'єктивний діалектика, діалектичний матеріалізм відзначав, що діалектика існує в об'єктивній дійсності, а суб'єктивна діалектика - відображення об'єктивної діалектики у людській свідомості: діалектика речей створює діалектика ідей, а не навпаки. Діалектика - це вчення про відносність, нескінченне поглиблення і розширення людського знання. Матеріалістична діалектика - послідовне критичне і революційне вчення, вона не терпить застою, не накладає ніяких обмежень на пізнання і його можливості і показує історично минущий характер усіх форм громадського життя. Незадоволеність досягнутим - її стихія, революційна активність - її суть. "Для діалектичної філософії немає нічого раз назавжди встановленого, безумовного, святого. На всім і в усьому бачить вона печатка неминучого падіння, і ніщо не може устояти перед нею, крім безупинного процесу виникнення і знищення, нескінченного сходження від нижчого до вищого. Вона сама є лише простим відображенням цього процесу в мислячому мозку"
Свідоме застосування діалектики дає можливість правильно користатися поняттями, враховувати взаємозв'язок явищ, їхня суперечливість, мінливість, можливість переходу протилежностей друг у друга. Тільки діалектико-матеріалістичний підхід до аналізу явищ природи, громадського життя і свідомості дозволяє розкрити їхні дійсні закономірності і рушійні сили розвитку, науково передбачати прийдешнє і знаходити реальні способи його творення. діалектика не сумісна з застійністю думки і схематизмом. Науковий діалектичний метод пізнання є революційним, тому що визнання того, що усі змінюється, розвивається, веде до висновків про необхідність знищення усього віджилого, що заважає історичному прогресу.
Категорії (від греч. kategoría - висловлення, обвинувачення; ознака) у філософії, найбільш загальні і фундаментальні поняття, що відбивають істотні, загальні властивості і відносини явищ дійсності і пізнання. Категорії виникли і розвиваються як результат узагальнення історичного розвитку пізнання і суспільної практики.