1. Види гематрансфузії

Гемотрансфузія (переливання крові) характеризується дією її на функцію ор­ ганів кровотворення, серцево-судинну систему, гіпоталамус та інші органи як безпо­ середньо, так і через численні ангіорецептори. При цьому підвищується тонус судин, фагоцитарна активність нейтрофілів, антитілоутворення, аглютинаційний і компле­ ментарний титри. А введення готових антитіл донора активізує пасивний імунітет. Ге­ мотрансфузія проводиться після визначення сумісності крові донора і реципієнта. Квантова гемотрапсфузія — це екстра- чи інтракорпоральне (за межами чи в ме­ жах організму) опромінення крові світловими променями природних або штучних джерел (ультрафіолетове, лазерне). Серед різних форм гемотерапії виділяють аутогемотерапію (введення хворому крові від цієї ж тварини), гомотерапію (введення крові тварин цього ж виду), гетеро- гемотерапію (кров тварин іншого виду). Кров можна вводити внутрішньовенно (пере­ ливання крові), підшкірно, внутрішньом'язово тощо.

2. Лікування хвороб перефиричних нервів

Пошкодження периферичних нервів. До них відносять струс, ушиб, стиснення, розтяг, розрив (поранення) і запалення нерва. Про­ відною клінічною ознакою їх є різке ослаблення або повне випадіння рухової функції органа внаслідок ураження рухового нейрона. Клінічними проявами травматичних уражень периферичного нерва є наступні. Струс — закрита і найбільш легка форма, яка супроводжується блокуванням функції нерва від 2 до 3-х тижнів. Він виникає в результаті травмування ту­ пим предметом навколишніх м’яких тканин. При цьо­му нервовий стовбур безпосередньо не ушкоджується але в ньому з являються незначні крововиливи, обмежені набряки, що призводять до тимчасового паралічу. З часом спостерігається відновлення функції ураженого нерва. Забій — пошкодження окремих пучків нервових волокон, мієлінової оболонки, що проявляється крововиливами, інфільтрацією, дегенерацією осьових циліндрів. Нез­ начна частина волокон зазнає валлерівського переродження, анатомічна ж цілісність нерва зберігається. Характерною ознакою забою нерва є гострий біль за ходом нерво­ вого стовбура (особливо у травмованій зоні), розлади чутливості (гіперестезія, анес­ тезія), нерідко порушення іннервації окремих м'язів. Здавлювання — супроводжується глибокими гістопатологічними змінами пош­ коджених нервових волокон, обмеженою дегенерацією мієлінової оболонки і осьових циліндрів, що призводить до парезу, а інколи й паралічу. Розрив або поранення нерва може викликати часткове або повне порушення йо­ го анатомічної цілісності. При повному втрачаються всі функції нерва; у периферич­ ному відрізку нервові волокна перероджуються і розпадаються. Відновлення їх функції залежить від анатомо-фізіологічних особливостей і глибини пошкодження. Рухові порушення проявляються паралічем, а трофічні — сухістю шкіри та утворен­ ням виразок, які часто виникають у дистальних відділах кінцівок.

Варіант?

1. види зміщень( евентрація, грижа....)

2. Перша допомога при ранах(зупинка кровотечі, попередження ускладнень, ревізія)

1.Кровотеча є обов язковою ознакою будь-якої рани, тому хірург повинен в найко- ротший термін зупинити кровотечу. 2. Боротьба з втратою крові. 3.

Варіант ?

1.Емпіема суглоба: етіологія,лікування.

2.Диференціація колапсу від шоку.

Варіант ?

1. доля стороніх тіл в організні тварини

Сторонні тіла — це предмети неорганічного та органічного походження, що про­ никають у тканини або утворюються в органах протягом певного часу. Залежно від локалізації їх поділяють на черепно-лицеві, торакальні, аб­ домінальні, внутрішньотазові, внутрішньосуглобові, підшкірні, м'язові, міжфасціальні. За надходженням в організм тварини вони можуть бути екзогенними та ендогенними. Локалізуються переважно всередині тканин або у просвіті органів, часто проникають під час експлуатації тварин, на пасовищі, за службового і спортивного використання, коли тварина грається, а також під час полювання. При ідентифікації тварин підшкірно вводять чіпи, які теж є сторонніми тілами. Сторонні тіла всередині тканин. Доля сторонніх тіл, що проникають в ор­ ганізм, і зумовлені ними тканинні реакції дуже різноманітні, а саме: Розсмоктування — здійснюється на основі ферментації і фагоцитозу; у першу чергу це стосується кетгутних швів та лігатур, кісткових пластинок і шпиць, фасцій тощо. В асептичних умовах відзначається незначна запальна реакція, що клінічно не виявляється. Інкапсуляція — кулі, дробинки, голки та інші дрібні предмети, що не розсмокту­ ються; попадаючи в життєздатні, малотравмовані тканини, вони оточуються валом круглоклітинної інфільтрації з подальшим розвитком фібробластів і колагенових воло­ кон. Формується периферичний бар'єр, який із зменшенням запальної реакції ущіль­ нюється. Це знаменує завершення процесу інкапсуляції. Інкапсульовані сторонні тіла залишаються в тканинах тривалий час. За обмеження нервових провідників, судин, суг­ лобів, перфорації стінки внутрішніх органів тощо виникають різні ускладнення. Інфекція при сторонніх тілах — найчастіше ускладнення, при якому можливий розвиток анаеробних і гнильних збудників, виникнення нориць тощо. Сторонні тіла нерідко виділяються разом з ексудатом. Можливе і нестійке загоєння з періодичним розкриттям норицевого каналу. До серйозних ускладнень належить формування гли­ боких гнійних кишень, особливо зумовлених зсувом сторонніх тіл у тканинах. Наявність сторонніх тіл у розміжчених тканинах, як правило, супроводжується інфікуванням, розвитком флегмони, абсцесу тощо. Гнильна інфекція може супровод­ жуватись ерозійною кровотечею.