1. Гематома-патогенез, лікування

Гематома — це крововилив переважно у пухку клітковину з утворенням у ній наповненої Кров'ю порожнини, ЩО утворюється при порушенні ЦІЛОСТІ артерій або Вен значного калібру, коли кров виливається у тканини під великим тиском, розсовує їх утворюючи порожнину. Розміри гематоми залежать від діаметра пошкодженої судини і місця її Локалізації: під шкірою утворюються гематоми великих розмірів, а в глибині тканин— обмежені. Гематоми бувають артеріальні, венозні та змішані, а також — обмежені й дифузні. Обмежені можуть бути простими — коли стінки їх утворені тканинами, у які виливається кров; інкапсульованими - ко­ли навколо гематоми розростається сполучна тканина, і пульсуючими — якщо у пош­кодженій артерії не утворюється тромб і зберігається прямий зв'язок між судиною та порожниною гематоми. Патогенез. Процес формування гематоми короткочасний і залежить від тиску в пошкодженій судині й тканині, у яку відбувається крововилив. Спочатку кров просочує тканини, в які вона витікає; потім починає формуватися порожнина шляхом розсову­вання тканин. Вона збільшується до того часу, поки тиск у ній не вирівняється з тис­ком у пошкодженій судині. У гематомі кров поступово згортається, а згустки фібрину сприяють тромбуванню судини, причому тромб стає міцним не раніше 2—3-х днів після його утворення. Одночасно з утворенням тромбу поступово розсмоктується рідка час­ тина крові, а пізніше продукти ферментолізу згустка і на їх місці утворюється рубець. Внаслідок недостатньої васкуляризації стінок гематоми, закупорки фібрином лімфатичних судин на її місці утворюється кров'яна кіста; інколи формується щільне припухання (рубцева тканина) з відкладанням у порожнині солей вапна (пет­рифікація). Якщо гематома інфікується, то утворюється абсцес. Лікування: Гематоми, що локалізуються н глибині, розсмоктуються са­мостійно. 1. Припините надходження крові. 2. Змащити шкіру йодом і помірно тиснуча повязка. З третього дня переходять на теплові процедури. Якщо вона не розсмоктується, ЇЇ мож­ на розрізати і видалити згустки, але не раніше 5—7-го дня (проростання тромбу спо­лучною тканиною). Після цього рану обробляють протимікробними препаратами і зак­ривають швом із валиком чи накладають тиснучу пов'язку. Дифузні вимагають термінового оперативного втручання. Для цього вище гематоми розрізають шкіру, зна­ходять судину, що кровоточить, і накладають на неї лігатуру, а кров з порожнини зби­рають у з підготовлений посуд з 10 %-ним розчином кальцію хлориду і вводять внутрішньовенно. Інфіковані гематоми лікують як абсцеси.

2. Ступені обмороження

Відмороження — це пошкодження периферичної частини тіла (найчастіше дис­тальні ділянки кінцівок, статеві органи, хвіст, вушні раковини), викликане тривалим місцевим їх охолодженням. Залежно від глибини ураження та його ускладнень розпізнають чотири ступені холодової трав­ ми (рис. 28). Перший характеризується коротко­ часним прихованим періодом (до 1 год), незначним зниженням температури тка­нин. Ушкоджена шкіра набуває синюшно- червоного відтінку, дещо набрякла, вини­ кає свербіж, іноді можливий біль у сугло­бах, ознаки некрозу відсутні. Відмороження другого ступеня ха­ рактеризується більш тривалим дореак- тивним періодом, змертвінням верхніх шарів шкіри та утворенням пухирів, які з'являються на 2—3-й день після охолод­ ження. Вони наповнені прозорою хо- лодцеподібною жовтуватою чи гемо­ рагічною рідиною. Набряк виходить за межі відмороженої ділянки. Спостеріга­ ють різку болючість, підвищення темпера­ тури тіла. За асептичного перебігу проце­ су протягом 1—2-х тижнів настає виду­ жання з повним відновленням структури шкіри. Приєднання ж вторинної інфекції нерідко призводить до гнійного запалення. При відмороженні третього ступеня спостерігається велика тривалість прихо­ ваного періоду, значне зниження темпера­ тури тканин, різке порушення кровообігу, стаз та тривала ішемія. Все це призводить до некрозу шкіри та гнійного розплавлення некротизованої підшкірної жирової клітковини. Утворюються великі пухирі з геморагічним ексудатом, дно яких та при­ леглі ділянки шкіри синьо-багрові. Чутливість шкіри після видалення пухирів пору­ шена. Дефекти загоюються вторинним натягом з утворенням грубого рубця. Інколи можливі відпадання кігтів та рогового башмака, які в подальшому зовсім не віднов­ люються або виростають деформованими. За рентгенологічного дослідження вияв­ляється остеопороз епіфізарних відділків кісток. Відмороження четвертого ступеня характеризується дуже тривалим прихованим періодом, значним зниженням температури тканин та їх тотальним некрозом. При цьому некротизуються не тільки шкіра та підшкірна клітковина, але й м'язи, сухожил­ ки та кістки. При відмороженнях III і IV ступенів клінічна картина визначається ха­ рактером гангрени тканин та інфікованістю. Суха гангрена характеризується поступо­ вою муміфікацією, висиханням тканин, утворенням демаркаційного валу, грануляцій на межі з живими тканинами, відсутністю чітко виражених загальних симптомів. За розвитку вологої гангрени у тварин з відмороженням III та IV ступенів в и н и к а є різкий набряк тканин, велика кількість пухирів, відмічається висока температура тіла, ознаки вираженої інтоксикації, нерідко септичні явища.

Варіант?