Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теория ЕП.docx
Скачиваний:
79
Добавлен:
24.12.2016
Размер:
123.62 Кб
Скачать
  1. Виробнича структура підприємства: поняття, види та чинники формування.

Виробнича структура – інтегрований склад підрозділів (цехів та обслуговуючих господарств), де відбуваються відповідні виробничі процеси.

Види: залежно від підрозділу, на основі якого формується структура:

цехова (експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою та випробуванням но­вих виробів, розробкою нових технологій, проведенням різнома­нітних експериментальних робіт), безцехова (основа побудови є виробнича дільниця - сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція),

корпусна(на великих підприємствах кілька однотипних цехів об‘єднуються в корпус, він стає основним структур­ним підрозділом підприємства),

комбінатська(здійснюються багатостадійні процеси ви­робництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини); за формою спеціалізації основних цехів: технологічна(спеціалізація цехів підприємства на вико­нанні певної частки технологічного процесу або окремої стадії ви­робничого процесу; одиничне і дрібносерійне виробництво з різноманітною і нестійкою номенклатурою),

предметна(спеціалізація цехів на виго­товленні певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних проце­сів та операцій; великосерійне й масове виробництво з обме­женою номенклатурою та значними обсягами продукції), змішана(частину цехів спеціалізовано технологічно, а решту — пред­метно);

залежно від наявності основних і допоміжних цехів:

комплексна(мають усю сукупність основних та допоміжних цехів),

спеціалізована(лише частину).

Види виробничих цехів:

основні (заготівельні, обробні, складальні) – виготовляють продукцію, призначену для реалізації на сторону, тобто продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства;

допоміжні (інструментальні, ремонтні, транспортні) – виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства; побічні (товарів широкого вжитку) - займаються, як правило, утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва.

Чинники формування виробничої структури: виробничий профіль підприє­мства(характер та особли­вості продукції, що виробляється, безпосередньо зумовлюють хід виробничого процесу і склад відповідних підрозділів); обсяги виробництва продукції; рівень спеціалізації; місце знаходження підприємства.

  1. Персонал підприємства: поняття, класифікація та сучасні тенденції формування.

Персонал підприємства – являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Участь у виробничій діяльності: персонал, занятий в основній діяльності; персонал, зайнятий в неосновній діяльності.

У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів.

Спеціалісти – працівники, що займаються інженерно – технічними, економічними та іншими роботами, зокрема – інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

Службовці – працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі – друкарки, стенографісти тощо.

Робітники – безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їх можливостях виконувати роботи тієї чи іншої складності. Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності. Спеціалісти: найвищої кв (наукові ступені, вчені звання), вищої (з вищою освітою і значним практичним досвідом), середньої (середня освіта і певний практичний досвід), практики (не мають спец освіти).

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи: висококваліфіковані (фахова підготовка понад 2-3р. та великий практдосвід), кваліфіковані(1-2р, чималий досвід), низькокваліфіковані(кілька тижнів, певний досвід), некваліфіковані (допоміжний та обслуговуючий персонал без спеціальної підготовки).

Тенденції формування: - державне фінансування і стимулювання внутрішньо фірмової підготовки кадрів; - застосування сучасних систем оцінки різних категорій персоналу (самооцінка, оцінка досягнення поставлених цілей); - формування і застосування системи матеріального стимулювання персоналу; - залучення працівників до управління виробництвом.

Соседние файлы в предмете Экономика предприятия