Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теория ЕП.docx
Скачиваний:
79
Добавлен:
24.12.2016
Размер:
123.62 Кб
Скачать
  1. Поняття, види, методичні основи визначення обсягу та ступеню використання виробничої потужності підприємства.

Виробнича потужність підприємства характери­зує максимально можливий річний випуск продукції (ви­конання робіт, надання послуг) з урахуванням попиту ринку, необхідних номенклатури, асортименту та якості за умови якнайповнішого використання устаткування виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Види виробничої потужності підприємства

Проектна потужність — потужність, що визна­чається в процесі проектування реконструкції (розширен­ня) діючого або будівництва нового підприємства. Вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості проектної номенклатури продукції, яка має бути досяг­нута протягом нормативного строку освоєння.

Поточна (фактично досягнута) виробнича потуж­ність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і трудомісткості виробів) або перевищенням проектних показників. При цьому розраховують вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Резервна потужність підприємства має постійно передбачатися в певних галузях: електроенергетиці та га­зовій промисловості — для покриття пікових наванта­жень в електро- і газових мережах, надійного забезпе­чення енергоресурсами на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії—для переробки збі­льшеного обсягу сільськогосподарської сировини у ви­соковрожайні роки; на транспорті — для перевезення більшої кількості пасажирів у літні місяці; ітд.

Чинники, що впливають на величину ВП: 1. номенклатура, асортимент, якість продукції. 2. кількість установленого устаткування, розмір і характеристика виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання виробничих площ протягом року. 3. прогресивні техніко-економічні норми продуктивності та використання технологічного устаткування, знімання продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу і трудомісткості продукції.

Показники ліпшого використання ВП: 1. коефіцієнт освоєння проектної потужності (відношення факт.випуску продукції до проектної) 2. коефіцієнт використання поточної ВП (відношення Овп та факт.ВП) 3. середньорічний коефіцієнт використання резервної потужності (відношення використання в часі до річного календарного фонду часу)

Способи ліпшого використання ВП в цілому такі самі, як і основних виробничих фондів підприємства. Проте пріоритетними тут є: збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, а також обсягу планового випуску продукції згідно з величиною потужності і попитом ринку на продукцію даного підприємства.

  1. Сутнісно-видова характеристика та переваги лізингу.

Лізинг — підприємницька діяльність, що спря­мована на інвестування власних або позичених фінан­сових коштів і полягає у наданні лізингодавцем (юри­дичною особою чи індивідуальним підприємцем, який здійснює лізингову діяльність) у виключне користу­вання на певний термін лізингоодержувачу майно за умови здійснення періодичних лізингових платежів.

Оперативний лізинг (з неповною окупністю орен­дованого майна) здійснюється за договором лізингу, згід­но з яким лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця відповідне майно на термін, менший за період, протягом якого амортизу­ється 90% вартості об'єкта лізингу на день укладення до­говору. За умови такого лізингу (оренди) лізингодавець надає майно у тимчасове користування кілька разів. У цьо­му разі обов'язки з технічного обслуговування та ремон­ту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.

Фінансовий лізинг (з повною окупністю орендова­ного майна) набув найбільшого поширення. Він здійсню­ється за договором, відповідно до якого лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк, протягом котрого нараховується 60% амортизацій­них відрахувань (від дати укладення договору лізингу). Після закінчення терміну дії договору фінансового лізин­гу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача чи викуповується ним за залишковою вартіс­тю. За умовами фінансового лізингу ризик втрати майна, а також його технічне обслуговування і ремонт бере на себе лізингоодержувач.

Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабами поширення може бути суб'єктним або загальнодержавним. Вітчизняні суб'єкти лізингу можуть практично здійсню­вати дві його форми — зворотну та пайову. Зворотний лізинг передбачає придбання лізингодавцем майна у вла­сника (виробника) і передачу цього майна йому ж у лі­зинг. За пайовим лізингом оренда засобів праці здійсню­ється за участю суб'єктів лізингу на основі укладення ба­гатостороннього договору та залучення одного чи кіль­кох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредитора­ми коштів не може перевищувати 80% вартості придба­ного для лізингу майна.

Міжнародний лізинг реалізується суб'єктами лізин­гу, які перебувають під юрисдикцією різних держав (майно і платежі перетинають державні кордони). Суб'єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оно­влювати власну технічну базу за рахунок конкурентосп­роможних устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження.

Сервісний лізинг звичайно застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки, що швидко технічно та економічно застаріває (наприклад ком­п'ютерно-обчислювальної і розмножувальної техніки, транспортних засобів тощо).

Соседние файлы в предмете Экономика предприятия