8. Коли прийшов кінець «ері персонального журналізму».

“Більше інформації у найкоротший термін” - як тільки більша частина видавничих когорт стала під це гасло, персональному журналізму прийшов кінець. Переборення інформацією бар”єрів часу та простору відбувалося довго і коштувало значних затрат праці. Чому?

Уклад життя в епоху середньовіччя був неспішним, час протікав повільно, у неквапливих ритмах. Головна система відліку часу землевласника - зміна пір року. А швидкості? Найвища, яку можна було собі уявити, - кавалерійський алюр. Журналістська оперативність. Скільки було покладено на вівтар її торжества “зламаних списів”, сил, енергії! Новина, про яку першими дізналися і повідомили конкуренти з іншої газети, уже не новина, а товар “другої свіжості”. Новину не можна використати двічі з однаковим ефектом...

Доставка прискорювалася, тиражі зростали. Лавина все зростаючих змін у технології друку та техніці зв”язку звалилася на людство в середині минулого століття і Набірну машину - лінотип - , вірніше його прообраз - винайшли у 1854 р. “Лінотип - пише Карел Чапек - хитромудра машина. На ньому друкують, як на друкарській машинці, і латунні матрички літер групуються в потрібній послідовності до тих пір, доки не набереться повний рядок. Тоді в них заливається гарячий свинець, і виходить відлитий рядок

набору”. Проте справжній переворот у техніці передачі інформації здійснив телеграф. Випробування міжконтинентального телеграфного кабеля відбулося в 1858 р. Послання англійської королеви Вікторії, відправлене за океан, тогождня, майже в тужсекунду, досягло резиденції президента США.

Але до повної перемоги над простором і часом у ту хвилину ще було далеко. Винахід телеграфного зв”язку докорінно змінив обличчя світової журналістики. З цього часу дізнатися про подію на протилежному кінціземної кулі редакція могла за лічені хвилини.

19 століття - століття народження особливих підприємств по збиранню та пересиланню інформації - телеграфних агенств. Їх єдина турбота - забезпечувати газети останніми новинами. Тубота єдина, але ж надзвичайно клопітка.

У 1825 р. виникає французьке агенство - Гавас, в 1848 р. - перше північноамериканське агенство - Асошиейтед Прес, в 1849 р. - англійське агенство Рейтер. ВРосії перше агенство - РТА - створено в 1894 р.

У 1895 р. відбулися дві події, які поклали початок новим типам журналістики. 25 квітня (7 травня за новим стилем). А.Попов на засіданні Російського фізико-хімічного товариства доповідав про свій винахід

грозовідзначника - прообразу радіоприймача. А через півроку 28 грудня брати Люмьєр у Парижі в “Гранд- кафе” на бульварі Капуцинів провели показ “Живої фотографії” - провісниці документального кіно та тележурналістики. Відтоді виникає стільки розгалужень у журналістиці, що починаєш сумніватися - чи одна це професія? Репортер газети, літературний співробітник журналу, радіокоментатор, сценарист

документальних телепередач... І всі вони, немов міфічне божество, складають журналістику “єдину, але з багатьма обличчями”. І на наших очах ужурналістиці народжуються нові спеціалізації. Радіожурналістика

9. Вимоги до журналістського твору

Документальність (побудування на фактичному матеріалі). Журналістський твір, від інформації на три рядки до великого за розміром нарису, будується на справжніх достовірних фактах. Слід розрізняти факт реальний та факт відображений. Під обєктивним фактом розуміють стан реальних даних, незалежних від нашої свідомості. У відображеному факті завжди є частка суб”єктивного. Навіть елементарний факт може бути відтворений неточно. А причини помилок найрізноманітніші.: сприймання на слух, перекручення, поспіх

Соціальна гострота і цілеспрямованість. Вона випливає із особливостей журналістики як виду суспільно-політичної діяльності. Працівник мас-медіа повинен зважувати можливий соціальний резонанс будь-якого виступу. Головна мета його твору - інформаційного чи аналітичного, позитивного чи негативного - впливати на суспільну свідомість, зміну, утвердження чи посилення соціальних установок, активізувати людину, спонукати її до дії, до виправлення недоліків, примноження успіхів. Журналіст повинен відчувати настрій і погляди своїх читачів, швидко реагувати на ті чи інші події, розуміти суспільні процеси. Досвід показує, що журналіст тоді досягає найвищого успіху, коли висловлює і виражає думки і настрій читачів, коли йому вдається ніби підслухати тих, кому він адресує свій виступ. На відміну від наукових та художніх творів журналістський виступ відзначається актуальністю і оперативністю.

Актуальність журналістського твору випливає з того, що мас-медіа повинні щоденно відгукуватися на те, що є новим, що сьогодні хвилює людей. Саме слово “актуальний” (від латинського - асtualis) - справжній, теперішній, сучасний, означає важливий у даний час, назрілий і такий, що вимагає вирішення. У журналіста повинен бути вироблений постійний інтерес до того, що ми називаємо “злобою дня”.

Актуальність і оперативність не тотожні, але взаємопов”язані поняття. Актуальність передбачає і своєчасність подачі інформації, бо завтра новина втратить інтерес. Звідси необхідність ОПЕРАТИВНОСТІ. Оперативною є така

робота, коли зможеш вчасно підготувати і донести до реціпієнта ту чи іншу інформацію. Отже, ОПЕРАТИВНІСТЬ – це уміння безпосередньо швидко, уміло і вчасно виконати поставлене завдання. АКТУАЛЬНІСТЬ – це уміння відшукати і зробити справу надзвичайно важливу для даного моменту. Оперативність вимірюється різними відрізками часу. Вони залежать від характеру самої інформації. У подієвої інформації оперативність вимірюється годинами, навіть хвилинами. Бо новина старіє. Новина не буває першої чи другої свіжості. У аналітичних жанрів оперативність вимірюється днями, навіть тижнями

Постійна повторюваність тем і неповторність життя (теми повторюються, але ми повинні вміти кожного разу написати щось нове і донести)