- •1. Що таке журналістика.
- •2. Значення терміну «газета».
- •3. Коли з’явилися перші газети.
- •4. Який період називають «журналістикою Реформації».
- •5. Хто «батько» періодичності.
- •6. Журнал і газета – спільне та відмінне.
- •7. Що таке «ера персонального журналізму».
- •8. Коли прийшов кінець «ері персонального журналізму».
- •10. Потоки інформації.
- •11. Що таке публіцистика.
- •12. Своєрідність предмету відображення у публіцистиці.
- •13. Об'єкт публіцистики
- •14. Зміст і форма публіцистичного твору
- •15. Головна функція публіцистики. Поняття про публіцистичний метод
- •16. Поняття про публіцистичність
- •17. Структура творчого процесу. Його етапи
- •18. Задум. Тема. Ідея твору
- •19. Тема і факт. Визрівання концепції-гіпотези
- •20. Методи журналістської творчості
- •21. Журналістський твір. Поняття про композицію твору, її залежність від жанру
- •22. Конфлікт і сюжет. Своєрідність конфлікту у журналістському творі. Елементи сюжету у безсюжетному творі
- •23. Написання журналістського твору, оперативність і темп праці. Темп і якість
- •24. Роль і види плану. Заголовок і вимоги до нього
- •25. Перша фраза і перший абзац. «Муки творчості» і натхнення.
- •26. Майстерність аргументації і доказовості журналістського твору.
- •27. Мова змі як стиль літературної мови.
- •28. Лексичні та синтаксичні особливості мови публіцистики.
- •29. Індивідуальний стиль журналіста, як сукупність ідейно – літературних особливостей.
- •30. Жанри журналістики. Призначення твору і масштаб охоплення дійсності.
- •31. Інформаційні жанри.
- •32. Аналітичні жанри
- •33. Художньо-публіцистичні жанри
- •34. Замітка. Її жанрові особливості.
- •35. Звіт. Його жанрові особливості.
- •39.Рецензія як жанр.
- •41.Місце огляду у газеті.
- •42.Огляд преси.
- •43. Лист як особливий жанр публіцистики.
- •45.Сатиричні жанри та їх функціонування в журналістиці.
- •47. Життєвий факт і тема твору. Шляхи пошуку теми.
- •48. Концепція
- •50. Фейлетон і памфлет як сатиричні жанри
- •51. Байка та епіграма як сатиричні жанри
- •52. Спілка журналістів України
- •54. Свобода слова в Україні
- •55. Чи є в нас свобода слова?
- •56. Спонсорство. Економічна залежність змі
- •58. Чи існує в змі України цензура?
- •59. Вимоги до професії журналіста
- •60.Телеграфні агентства, час їх народження, призначення
- •62. Класифікація критеріїв високого «коефіцієнта прочитуваності»
- •65.Типова структура редакції газети
- •67. Лід, Хедлайн,корпус. Що це таке?
- •68. Суб’єктивне і об’єктивне в журналістському творі
- •69. Четверта влада. Її залежність від п’ятої влади
58. Чи існує в змі України цензура?
Суспільство і життя ставлять перед ЛЮДИНОЮ З ПЕРОМ в руках дуже високі вимоги. Але ж і могутність цієї людини надзвичайно велика. З покоління в покоління передавали античні ритори заповіти грецького філософа Сократа: “Сила слова настільки велика, що може велике зробити маленьким, маленьке показати величезним, давно відоме всім зробити невідомим, показавши по-новому...”. Мудрець попереджував своїх співвітчизників: зброя слова могутня та двогостра.. Тисячоліття не спростували мудрості мислителя. Навпаки: МОГУТНІСТЬ СЛОВА виросла у тій же мірі, як і могутність зброї - від катапульти до атомної бомби!
Сила СЛОВА – найсильніша зброя. Ось чому журналістику називають четвертою владою в суспільстві. Журналістика – одна из найстародавніших професій людства, але в силу своєї характерної особливості – служить тому, хто платить гроші, – вона отримала ще одну свою назву: “друга найстародавніша професія”. МОГУТНІСТЬ слова і людини з пером у руці породила багато ілюзій: найрозповсюдженіший з яких – міф про “свободу преси”. Свобода журналіста існує там, де є гроші. Сьогодні відсутня цензура політична, але існує більш сильна цензура – економічна.
В роки радянської влади існувала політична цензура, коли жоден номер газети, жодна передача на радіо чи телебаченні не могли пройти без дозволу чиновника від влади та партії. Прийшли часи демократичної держави, вільної від політичної цензури. Але її місце посіла цензура більш сувора - цензура економічна. На наших очах не лише народжуються, але, не встигнувши випустити декількох номерів, помирають десятки газет, передач, не маючи грошей на випуск. Хто платить гроші, той і музику замовляє. Люди заможні купують не лише журналістів, але й цілі видання, щоб вони працювали на них. Саме продажність мас медіа послужила приводом для присвоєння професії журналіста титула “другої найстародавнішої професії”, після першої - проституції.
59. Вимоги до професії журналіста
Глибина аналізу, широта висвітлення та вагомість узагальнення. Відповідальність за кожне написане слово. Обгрунтованість виступу. Соціальна актуальність виступу. Оперативність у роботі.Талант. Інтелект, цікавість і компетентність. Неосвічена людина буде поганим журналістом вже в силу того, що його знання і здатність до аналізу залишаться на побутовому, примітивному рівні, який вже після перших же рядків буде помітний більшості аудиторії і не викличе нічого, крім здивування і жалю. Людина розумна, інтелектуально розвинений мислить нестандартно, ємко, образно, здатний робити миттєві точні судження. Він має завжди ДУМАТИ. Профессіональна зацікавленість зовсім іншого роду, ніж побутова. Цікавість журналіста грунтується на прагнення знати буквально все, воно допомагає йому накопичувати і зберігати у своїй пам'яті те, що коли-небудь обов'язково стане в нагоді для чергового матеріалу. Літературні здібності. Мова і стиль автора, вміння викласти свою думку і розкрити позицію іншого, здатність точно і яскраво розповісти про подію, передати факт, оцінити і пояснити його - найважливіші складові професіоналізму. Харизма, внутрішній світ. Хороший журналіст - завжди особистість. Глибока, нестандартна, цікава оточуючим, харизматична. Слово позначає здатність особистості привертати до себе увагу аудиторії, викликати у неї інтерес. Для тих, хто працює на телебаченні і кого глядач бачить регулярно - це обов'язкова умова. Телебачення володіє ефектом звикання, аудиторія поступово звикає до людини, яка спілкується з нею, і ця людина стає близьким, зрозумілим, коли до нього починають відчувати симпатію і довіру. Ми практично ніколи не прагнемо уявити собі журналіста-газетяра зовні, і це, як правило, не грає ніякої ролі для сприйняття. Нас скоріше цікавить спосіб його мислення, тобто ми оцінюємо журналіста на рівні глибокого внутрішнього сприйняття.
